Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2019 роботи , фактично, перекривали канали заробітків. Про цей період життя Алла писала у листах до О. Заливахи: «Ви ідете, я іду... шляхом людей, для яких життя ніколи не було способом заробляти гроші. Вас почали стріляти в 65 - му, нас – 15 - го червня 1968 - го. Опанасе!.. Не працювати нам разом на стінці. Проте краще бути похованим на цвинтарі людиною вбитою, ніж поза цвинтарем самогубцем - зрадником...» За Горською стежили, і часто робили це демонстративно. Від випадкових перехожих або попутників у транспорті можна було почути : «Ви доіграєтесь, єщьо нє такоє будєт». Але вона продовжувала підтримувати стосунки та допомагати родинам ув’язнених. До - помагала й тим, хто виходив з табору. Режим, який багатьом нині вважається «застільним» і ледь не оксамитовим, насправді вимагав жертв , безпомилково вирізняв серед «радянських людей» чужорідні «суб’єкти». А тому останніх меншало. Бо їх хоч і, за висловом В. Стуса, всього лише «горстка», але вони — «не під - датливі особистості». Тому альтернатив у влади було дві: або їх купувати, або знищу вати. Історія знищення художниці Алли Горської — одна наймоторошніших Її наче прописано збоченим сценаристом — з елементами ма - ніакальності та патологічної схильності до надмірних ефектів. Можна багато разів перечитувати найчорніші документальні спо - гади с ина художниці Олекси Зарецького у збірнику «Червона тінь калини», але не позбудемося жахливих вражень від скоєного злочину. Бо звістка про смерть А. Горської приголомшила всіх, хто був поряд: разом з нею пішла у засвіти істотна частка кожного з них. Їм зал ишали видрукувані перед похороном фотографії Алли, які роздавали всім на спомин, і кетяги калини, яку кидали й кидали на труну... І вона, наче кров, проступала крізь грудки підмерзлої землі... Слідчі арештували Віктора Зарецького, чоловіка Алли, та вимагали зі знатися, нібито він разом із коханкою вбив дружину. За кілька днів на залізничному полотні за 34 км від Василькова знайшли труп свекра з відрізаною потягом головою. Версію змінили на іншу. Мовляв, Зарецький - старший зарубав сокирою Аллу за те, що вона недос татньо уваги приділяє сім’ї. А коли отямився, кинувся під потяг. За кілька тижнів, коли Вікторові в міліції повертали частину особистих речей Алли, той поцікавився, чи не страждала його дружина перед смертю. — Убито одним ударом, професійно! — відповів офі цер. Але і після смерті А. Горської влада не переставала боятися. Так, Зиновія Франко, онука письменника - класика, виклопотала дозвіл на поховання Горської на Байковому цвинтарі. У призначений день, 4 - го грудня, з’їхалися люди з інших міст, прийшли кияни. А ле, нібито в інтересах слідства, похорон відклали. Більшість людей не мали де зупинитися й увечері поїхали додому. А Гор - ську поховали 7 - го грудня на іншому кладо - вищі — Берковецькому, яке того дня було оточене КДБістами. Усіх друзів Горської, які виступил и на її похованні — Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Івана Геля, Олеся Сергієнка — невдовзі арештували. Над могилою тимчасово поставили різь - блену з дерева дошку з калиновим орнаментом і написом: «АЛА ОЛЕКСАНДРІВНА ГОРСЬКА 1929 – 1970», яку зробила Аліса За бой. У помилковому «АЛА» люди з органів узріли тризуб... Через рік спорудили пам’ятник: три пілони з чорних просмалених дощок (близько трьох метрів заввишки), а між ними – чаша. У річницю смерти Алли Горської в чаші запалили вогонь, а пізніше клали в неї кал ину та квіти. « А ми ж тую калину та й підіймемо». В. Зарецький. Уже на по - хо роні Алли Гор ської заго - ворили про неї як про людину, яка вища за смерть і за жит - тя, що вона так мало цінувала. Чи було її життя жертовним? Так, Алла жер твувала сво - їм мистецтвом заради любові до України, за - ради друзів - од - нодумців. Гор - ська належала до титанічної породи по - коління шістдесятих, що лягли до підмурівка незалежності нашої України. Лариса Тополя , заступник голови Округи СУА, Ню Йорк .
Page load link
Go to Top