Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2019 Щоб та для молитов і сподівання, усім нам смерть судилася зарання, бо пізня суджена мета . Що ж то була за жінка, про яку так палко і з таким душевним болем від втрати говорив Стус? Кого так любили та поважали шіст - десятники, що пішло у вічність разом з її смертю, а що залишилося у пам’яті та історії України навіки? Що то за жінка, яка, за словами Пашко, була « плоттю з гострим розумом, вогнистим серцем. Жрицею Най - святішого Храму була. Приносили їй землю глину, а вона сильними, чудотворними руками виціджувала з неї важкі краплі крові і освячувала нею, і ставила на жертовник життя ». Алла Горська походила з родини досить високої та поважної. Олександр Горський, бать ко Алли, стояв біля джерел радянського кінематографа — був директором Української республіканської художньої студії, працював директором Одеської кіностудії, заснував Ялтинську кіностудію і став її директором. Там 18 - го вересня 1929 - го року і народилася до нька Алла. З 1933 - го до 43 - го року сім’я жила в Ленінграді, де батько обіймав посаду дирек - тора кіностудії «Ленфільм», а у 1943 - му Горські переїхали до Києва. У 1948 - му р. Алла з зо - лотою медаллю закінчила Київську респуб - ліканську художню школу та відразу ж всту - пила до Київського художнього інституту на малярський факультет. Улітку 1952 - го р. ви - йшла заміж за блискучого художника Віктора Зарецького. У Алли та Віктора, яких пов’язала велика любов і об’єднувало майже побожне ставлення до мистецтва, 1954 - го р. народився син Олексій. Лесь Танюк про родину Горських писав: « Жила Алла Горська гарячково: як усі ми, від - чувала, що відлига — ненадовго, і треба всти - г нути, встигнути, встигнути.... Її квар - тиру... ми вважали філією «Клубу творчої молоді » і щодня, щовечор а там коїлося таке, що бідолашним Зарецьким годі було й позаздрити. А проте і малий Лесик, і сам господар Віктор Іванович, наш пречудовий Вітько, блискуче вписувались у цю квартиру - комуну, де гість часто був господарем, а господар — гостем». В оточенні род ини можна було побачити Дзюбу з Донбасу, Драча з Тетіївщини, Стуса з Вінниччини, Танюка і Сверстюка з Волині, Заливаху, Світличного, Семикіну, Севрук і десятки, сотні з Закарпаття, Львівщини, Херсонщини, Одеси, Таврії. Їх усіх звело в Києві Провидіння з од нією метою: аби всі вони спричинилися до відбудови України, до її відродження — через культуру, через мистецтво, через етику. Алла спочатку погано володіла україн - ською мовою та не досить добре знала українське мистецтво. Надолужуючи прога - лини в освіті, запоєм читала. А коли далеко за свої 30 років побачила, що в неї погано з мовою, під диктування Надії Світличної почала писати всілякі вправи. Студіювала українські словники, щось постійно виписувала, вивчала вірші — і в ній прокинулось родове, ген етичне, природне, про що згодом Алла написала: « Надходить мить, коли тобі раптом стає соромно. Вже десь із пів року, як відчула: живемо безсоромним життям... Із пут цієї безсоромності маю вирватися ». Н. Світлична та А. Горська . Навколо Алли Горської — яскравої, рі - шучої та енергійної — гуртувалися всі ті, хто був небайдужий до українського та намагався виявити українське «лице» серед культур народів світу. Багато молодих пройшли добру школу Горської, відвідуючи «Клуб творчої молоді», який дуж е швидко закрили з при - таманним владі вандалізмом: розбили по - груддя Миколи Куліша, повикрадали істо - ричної ваги рукописи, документи. До закриття спричинила робота комісії, яка була створена при Клубі і де потай збирали матеріали про репресії тридцятих рок ів. До неї входили А. Горська, В. Симоненко і Л. Танюк, які стали першовідкривачами трагічного місця в Биків - ні, де знаходилося поховання жертв сталін - ського терору. Лесь Танюк розповідав: « Року 62 - го чи 63 - го ми дістались до Биківні втрьох — Горська, Симо ненко і я. Місце як місце, горби, трава, земля вгинається під ногами, пасуться кози, а на рівному місці посеред лісу хлопчаки грають у футбол.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
