Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 «о світи для всіх». Квоти на вищу освіту для жінок протягом 1920 – 1930 - х р р. постійно збільшувалися. Від інститутів індустріального профілю вимагали приймати не менше як 20 % жінок, сільськогосподарського — 30 %, соціоекономічного — 35 %. Такі пільги поширюв алися і на так звані робфаки (робочі факультети) та спеціально мали на меті притягнути жінок у наукову сферу, де їхнє представництво було особливо нечисельне. Усе це привело до того, що вже перед початком Другої світової війни кількість жінок у вищій школі зросла до 43 % від загального числа студентів. У повоєнний час ця тенденція зберігалася та пропорція чоловіків і жінок майже вирівнялася. Ситуація дещо змінилася в 1960 - х р . , коли через освітню реформу М . Хрущова преференції при вступі надавали людям із п опереднім професійним досвідом (серед жінок він, очевидно, вияв ився меншим). Попри проголошену рівність обох статей у доступі до навчання, практика була не такою однозначною. Щоб мати змогу претендувати на однакові з чоловіками місця у вишах, жінкам доводи лося працювати набагато наполегливіше. Як свідчить вступна камп анія 1968 - го р . , до п’ятірки найпопулярніших у тодішньому СРСР інститутів було зараховано лише кожну четверту абітурієнтку, тоді як серед чоловіків вступив кожен другий. Це при тому, що успішні сть дівчат у школі була кращою за аналогічні показники хлопців. «Комсомольська правда», аналізуючи вступну кампанію в медінститути у 1970 - му р . , неприховано писала про фа воризацію чоловіків: «Хлопців — і це неможливо приховати — приймають у медичні інститути з нижчими оцінками, ніж дівчат... У дівчат становище в медиц ині складніше, ніж у хлопців: шлюб, н емобільність, відхід від роботи — тимчасовий чи постійний, — коли сімейні інтереси переважають професійні, особливо коли сімейна економічна ситуація це уможливлює. У хлопців не завжди глибші знання і вони не знають, як їх краще застосовувати, але з часом вони стають надійнішими працівниками». Суттєво відрізнялося і спрямування освітніх студій, що їх обирали абітурієнти залежно від статі. Жінки частіше вступали на гуманітарні факультети (у тогочасних радянських реаліях во ни вважалися менш престижними), а за чоловіками закріпився ярлик технічно орієнтованих. Обмежена кількість місць на висококонкурентних технічних факультетах при очевидній тенденції відда вати перевагу абітурієнтам, а не абітурієнткам, грала не на користь жі нок. «Певна пропорція місць у спеціальних академічних інститутах при значена для навчання конкретно «чоловічих» професій, — писала авторка дослідження у 1973 - му р . про соціально - професійн ий рі вень тогочасної міської молоді. — ...С лід визнати реальність того факту, що навіть якщо жінка у великому місті усвідомлює свої рівні права на освіту, вона досягає цього через додаткові індивідуальні зусилля порівняно з чоловіками» . Освітні стратегії жінок у наш час. Висновки . Горизонтальна сегрегація в освіті, тобто наявність «чоловічих» і «жіночих» галузе й, спеціальностей, напрямів сьогодні дуже виразна. У 2013/2014 - му н. р . в Україні жінки становили 52,3 % усіх студентів ВНЗ. Найп оширеніші напрямки їхніх студій — гуманітарні науки, мистецтво, соціальні науки, медицина, педагогіка, природничі науки. Саме в цих галузях частка студенток переважала кількість студентів. Натоміст ь інформаційні технології й інженерія залишалися пріоритетними серед чоловіків . Майже рівна пропорція жіно к і чоловіків у вишах однаково не означає таку саму рівність у їхніх майбутніх кар’єрних позиціях. Найпромовистіший приклад — освітня сфера, фемінізація якої вже довгий час і в різних ко нтекстах є темою публічних дискусій. Попри тотальну перевагу жінок (80 %), які працюють у середній і вищій школі, їх кількість серед керівництва неспівмірно мала. Очевидно, у цього явища є свої причини. Озираючись на шлях, який подолали жінки, щоб здобути рівні можливості вчитися, неважко припустити, що їхня дорога до однако вих можливостей урядувати буде не менш складною. Йдеться не про законодавство (формально права рівні у всіх), а радше про культурні фрейми, за якими суспільство й надалі трактує жінок як таких, яких треба вести. Обмежений доступ жінок до освіти був дієвим засобом контролювати їхні думки та життєвий вибір. Подолавши це обмеження, жінки здобули набагато більше можливостей планувати своє майбутнє, керуючись власними пріоритетами. Можна лише припустити масштаби їхніх перспектив тоді, коли наратив про «слабку/др угу стать» не номінально, а реально стане для українського суспільства глибоким анахронізмом. ( Джерело: Гендер в деталях: http://genderindetail.org.ua ) Іванна Черчович , к анд. історичних наук, членкиня Української асоціації дослідників жіночої історії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
