Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 2 3 у Європі революційних ідей, російський уряд намагався всіляко зменшити закордонний освітній ентузіазм. Наприклад, у ряд попереджав, що ті, хто після 1 - го січня 1874 - го р. не пр ипинять занять в університеті й політехнікумі Цюриха, не зможуть продовжити навчання або складати іспити в жодному з навчальних закладів Російської імперії. Альтернативним способом здобути вищу ос віту для жінок в межах імперії з 1870 - х років стали Вищі жін очі курси. Тоді ж таки в лексиконі жителів міст з’явилося нове слово — курсистка. По суті, Вищі жіночі курси (ВЖК) — це були приватні школи, у яких університетські професори викладали слухачкам пр едмети з курсу вищої школи. Влада розглядала створення таких навчальних закладів як тимчасовий захід, потрібний для обмеження освітньої міґрації. На відміну від випускниць закордонних університетів, курсистки не могли серйозно розраховувати на продовження наукової кар’єри, хіба що як аматорки, а їхні дипломи не бул и тотожними університетським. Навіть попри такі обмеження, кількість охочих навчатися щороку зростала. В Україні перші такі курси з’явилися в Києві у 1878 - му р., згодом також в Одесі й Харкові. Сп ершу курсисткам доводилося обирати з - поміж вельми скромних в аріантів навчальних напрямів — історико - філологічний або фізико - математичний, згодом до цього переліку додалися правничий, медичний і комерційний. Рух за вищу освіту для жінок у Австро - Угорщині пр ипадає на 90 - ті роки ХІХ ст. У 1890 - му р. українки разом із німкенями й чешками подали петицію до Державної ради у Відні з відповідним проханням. Звітуючи про останню, часопис Радикальної партії «Народ» писав, що в ній жінки «головно ставлять арґументом зл і економічні відносини краю, надмір конкурентів в кожній гал узи праці», а також загальнодержавний брак лікарських кадрів, який жінки могли б вигідно заповнити. Схоже, найбільші сподівання покладалися на медичний факультет, однак реальну змогу записуватися сюди жінки отримали не в першу чергу. У Львівському універси теті жінкам спершу дозволили вступати на філософський (1897), і лише згодом — на медичний відділи (1900). Правничий так і залишався недоступним їм до 1920 - го р. Перші студентки університетів стика лися з різними упередженнями у ставленні до себе. Жодних лок альних особливостей у такій реакції не було. Проти спільних лекцій з жінками свого часу протестували студенти медичного відділу Берлінського університету і, як уважав дописувач однієї із львівськи х газет, «протестували зовсім підставово: жінка, в якої прит упилось почуття встиду, здатна всякого мущину привести в конфузію». Розмови про вагу жіночого мозку та його можливості осягнути матеріал вищої школи ніхто, очевидно, серйозно не сприймав, але те, що такі спростування звучали в прилюдних обговореннях освітн ьої реформи, засвідчує загальне тло цих дискусій. Бажання жінок учитися нерідко трактували як щось ненормальне, їх підозрювали в імовірних аморальних чи антиурядових намірах, а їхнє прагнення осві ти розглядали як зазіхання на пріоритет сім’ї, яку традиційн о вважали першоосновою життєвої реалізації кожної жінки. Щоб здобути вищу освіту, жінкам нерідко доводилося не лише опиратися усталеному суспільному канону та небажанню батьків, а й постійно шукат и шляхів, як оминути заборони та перешкоди. Одна з найвідомі ших математиків другої половини ХІХ ст. професорка Стокгольмського університету і членкиня Санкт - Петербурзької Академії наук Софія Ковалевська ( Корвин - Круковська ) , щоб обійти незгоду батька на її вищі студії за кордоном, мусила взяти фіктивний шлюб із моло дим геологом Володимиром Ковалевським. Звісно, ризик у таких випадках був чималим. Законодавче звільнення від батьківської опіки в заміжжі зовсім не ґарантувало жінкам самостійності, а лише пер еводило їх під юридичну опіку чоловіка, який відтепер володів п равом заборон. Емансипація в освіті по - радянськи . Країна Рад до питання жіночої освіти підійшла прагматичніше та не лише взялася активно боротися з неписьменністю (яка серед жіночого населення виявилася куди більшою, ніж серед чоловічого), а й відкрила жін кам рівний із чоловіками доступ до всіх щаблів середньої освіти й забезпечила їх квотами у вищій школі. Згідно з переписом населення, станом на 28 - го серпня 1920 - го р . в Україні нараховувалося 12 247 350 неписьменних, майже дві третини їх становили жінки, з них у містах проживало 52,8 %, в селах — 72,9 %. Неписьменність не відповідала стратегічним планам комуністичного будівництва: взявши курс на формування «нової» радянської людини, партійне ке рівництво не могло втриматися від спокуси сформувати і «нову» р адянську жінку, у чиєму образі освіченість відігравала важливу роль. Радянська офіці йна риторика проголошувала, що « жінку необхідно підняти в її розвитку та підняти її революційність » , з тим, а би вона змогла виховувати молодь в дусі комуністичної свободи. Без освіти таку амбітну мету важко було реалізувати, отож формування «нової» жінки, котра тепер мала відповідати запиту «трудівниця + активістка», відбувалося в тісному зв’язку з пропаґандою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
