Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 21 Відгостина. Я отримала чіткі рекомендації щодо давніх в есільних танців «Шєпки», «Шевцє», «Котєчки», «Волошки». Старша господиня поділилася зі мною усіма рецептами стародав ніх весільних страв: душенини, саламахи, пересипки, фасолєнки, лінивих пирогів. Я отримала чудовий майстер - клас щодо випікання великодньої п аски та «баби» за рецептом від весільної свахи баби Цапихи. А потім ще й була благословлена тою паскою: «Аби ти була така велична, як ся паска пшенична!» А крім паски навчилася від баби Марії пекти житній та кукурудзяний хліб. Ніби правдивий пічник Марія П етрівна розтлумачила мені всі таємниці про те, як у давнину розкладали в хаті велику піч (від скремпліні з дощок до комина, що був з дерева), у якій не лише варили, пекли, але й вигрівалися і спали, як на теплій постелі. Я навіть отримала всі необхідні гос подарські поради, як будувати хату в сохах (без жодного цвяха)! Поки нарешті ми не взялися до суто жіночого діла — з аплітання дівочої коси «у дрібниці» та вироблення «качурів» та «качок» з пасма волосся. Окрему неділю ми виділили на ткання давньої і довгої зрібної сорочки із цвиклями. Я записала від старшої ґаздині безцінні поради по догляду конопляної сорочки: як прати , витачувати тачівкою і шліфувати дерев’яною ложкою зрібне полотно. А потім Марія Петрівна взяла в руки аркуш паперу та олівець і намалювала за пару хвилин викройки головного жіночого та чоловічого одягу, що побутував у нашому селі у давнину: фусткової спі дниці, рясної запаски, саміткового станіка, короткого кабата, петика, чоловічих штанів «райтків» та «колошнів». З бабою Марією ми записали щ е не одну давню пісню, що співалася у Гринівцях. Жінка пригадала всі дитячі пісні до руханок, що практикувалися ще з а її дитинства у гринівецькій захоронці за отця Зеновія Кисілевського. Цікава до всього баба Марія пригадала також дитячі ігри на пасовищі, добру пригорщу гринівецького народного гумору та приказок. А потім не на жарт подивувала мене своїми власними віршам и на колгоспну тему, які мала не в зошиті, а у своїй пам’яті! Мене не на жарт тягло до цієї незвичайної у своїй мудрості сільської жінки, що мала незмінну усмішку, відмінну пам’ять читати з голови, як з книжки, обдаровану особливим даром автентичного викон ання давніх пісень, великою цікавістю до всілякого діла, а ще особливим даром — любити всіх людей без винятку і тішитися життям, яким би вон о не було. Я часто стрічала життєлюбну бабу Марію в автобусі, на ярмарку, на гринівецькому цвинтарі. Її легко було в пізнати здалеку по білій квітчастій хустині, зав’язаній кінцями назад, по приємній посмішці та по бесідливості. Жінка не любила мовчати, а к оли балакала, то треба було мати біля себе блокнот і ручку, бо бесіда її ніколи не була «пісною». А ще треба було бу ти хіба що невидющим, аби не розгледіти в цій геніальній, малописьменній жінці свої неписані правила делікатного обходження з людьми у будь - якому місці — чи то на вулиці, чи в церкві. Її присутність усьому додавала приємної святковості. Хоча життя Марію, я к і всіх людей її покоління, ніколи не гладило по голові. Жінку рятувало давно добре засвоєне правило: «Яким би голодним не був, а весело на людей дивисі» З ним і крокує по житт ю баба Марія і не надякується Господу за окраєць хліба насущного, за свою розмі няну «сотку» болісних, але не «лежачих» літ на коштурі, що недавно відсвяткувала. За всіх своїх живих 4 - х дітей, які давним - давно вже пенсій ного віку, але для неї вони завжди діти, яким не одну свою пісню зложила: Я си заспіваю, Два голоси маю. Оден пущ у гаєм, Другий - по Дунаю. Оден пущу гаєм, Щоби діти чули, Другий по Дунаю, Щоби не забули... Ірина Свйонтек. Тримаю у ру - ках світлини з не давнього мину лого і питаю сама себе: «Чи знайдуться ще на цій Землі подібні до Марії Гринишин та Ірини Свйонтек люди?» А мені за великий гонор було знати цих легендарних у своїй простоті, мудрості та непомірній працьовитості обох легендарних жінок, життя яких було вишито чорним хрестиком, але стало найкращим орнаментом моєї маленької та милої серцю Батьківщ ини, ймення якій — Гринівці. Наталія Слободян , Брансбург, США. * Вуставка – фраґмент української вишиваної сорочки. ** Зрібна сорочка — сорочка з груб ого полотна, витканого кустарним способом.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
