Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 21 Відгостина. Я отримала чіткі рекомендації щодо давніх в есільних танців «Шєпки», «Шевцє», «Котєчки», «Волошки». Старша господиня поділилася зі мною усіма рецептами стародав ніх весільних страв: душенини, саламахи, пересипки, фасолєнки, лінивих пирогів. Я отримала чудовий майстер - клас щодо випікання великодньої п аски та «баби» за рецептом від весільної свахи баби Цапихи. А потім ще й була благословлена тою паскою: «Аби ти була така велична, як ся паска пшенична!» А крім паски навчилася від баби Марії пекти житній та кукурудзяний хліб. Ніби правдивий пічник Марія П етрівна розтлумачила мені всі таємниці про те, як у давнину розкладали в хаті велику піч (від скремпліні з дощок до комина, що був з дерева), у якій не лише варили, пекли, але й вигрівалися і спали, як на теплій постелі. Я навіть отримала всі необхідні гос подарські поради, як будувати хату в сохах (без жодного цвяха)! Поки нарешті ми не взялися до суто жіночого діла — з аплітання дівочої коси «у дрібниці» та вироблення «качурів» та «качок» з пасма волосся. Окрему неділю ми виділили на ткання давньої і довгої зрібної сорочки із цвиклями. Я записала від старшої ґаздині безцінні поради по догляду конопляної сорочки: як прати , витачувати тачівкою і шліфувати дерев’яною ложкою зрібне полотно. А потім Марія Петрівна взяла в руки аркуш паперу та олівець і намалювала за пару хвилин викройки головного жіночого та чоловічого одягу, що побутував у нашому селі у давнину: фусткової спі дниці, рясної запаски, саміткового станіка, короткого кабата, петика, чоловічих штанів «райтків» та «колошнів». З бабою Марією ми записали щ е не одну давню пісню, що співалася у Гринівцях. Жінка пригадала всі дитячі пісні до руханок, що практикувалися ще з а її дитинства у гринівецькій захоронці за отця Зеновія Кисілевського. Цікава до всього баба Марія пригадала також дитячі ігри на пасовищі, добру пригорщу гринівецького народного гумору та приказок. А потім не на жарт подивувала мене своїми власними віршам и на колгоспну тему, які мала не в зошиті, а у своїй пам’яті! Мене не на жарт тягло до цієї незвичайної у своїй мудрості сільської жінки, що мала незмінну усмішку, відмінну пам’ять читати з голови, як з книжки, обдаровану особливим даром автентичного викон ання давніх пісень, великою цікавістю до всілякого діла, а ще особливим даром — любити всіх людей без винятку і тішитися життям, яким би вон о не було. Я часто стрічала життєлюбну бабу Марію в автобусі, на ярмарку, на гринівецькому цвинтарі. Її легко було в пізнати здалеку по білій квітчастій хустині, зав’язаній кінцями назад, по приємній посмішці та по бесідливості. Жінка не любила мовчати, а к оли балакала, то треба було мати біля себе блокнот і ручку, бо бесіда її ніколи не була «пісною». А ще треба було бу ти хіба що невидющим, аби не розгледіти в цій геніальній, малописьменній жінці свої неписані правила делікатного обходження з людьми у будь - якому місці — чи то на вулиці, чи в церкві. Її присутність усьому додавала приємної святковості. Хоча життя Марію, я к і всіх людей її покоління, ніколи не гладило по голові. Жінку рятувало давно добре засвоєне правило: «Яким би голодним не був, а весело на людей дивисі» З ним і крокує по житт ю баба Марія і не надякується Господу за окраєць хліба насущного, за свою розмі няну «сотку» болісних, але не «лежачих» літ на коштурі, що недавно відсвяткувала. За всіх своїх живих 4 - х дітей, які давним - давно вже пенсій ного віку, але для неї вони завжди діти, яким не одну свою пісню зложила: Я си заспіваю, Два голоси маю. Оден пущ у гаєм, Другий - по Дунаю. Оден пущу гаєм, Щоби діти чули, Другий по Дунаю, Щоби не забули... Ірина Свйонтек. Тримаю у ру - ках світлини з не давнього мину лого і питаю сама себе: «Чи знайдуться ще на цій Землі подібні до Марії Гринишин та Ірини Свйонтек люди?» А мені за великий гонор було знати цих легендарних у своїй простоті, мудрості та непомірній працьовитості обох легендарних жінок, життя яких було вишито чорним хрестиком, але стало найкращим орнаментом моєї маленької та милої серцю Батьківщ ини, ймення якій — Гринівці. Наталія Слободян , Брансбург, США. * Вуставка – фраґмент української вишиваної сорочки. ** Зрібна сорочка — сорочка з груб ого полотна, витканого кустарним способом.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
