Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 0 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 Гри нів ецька примадонна баба Марія Марію Петрівну Гринишин у Гринівцях усі знають як веселу бабу Цапиху з Великої Ца - ринки. У недавньому минулому, коли Гринівці через рекордне виробництво курток «власного бренду» називалося ще й Куртенградом , баба Марія бул а визнана першою бізнесменкою се - ла, а її власно розроблені моделі верхнього чоловічого та жіночого одягу мали великий попит у перебірливих циганів, що частенько навідувалися в гринівецький Куртенград і зробили з баби Марії відому на цілий Радян - ський Союз «гринівецьку кутюр’є»! Та це далеко не єдина цік ава історія про дивовижну бабу Марію з Великої Царинки... Був у її недавньому житті один приємний ви - падок, через який про гринівецьку жінку заго - ворило навіть телебачення! Але про це у Гринівцях ніхто не зн ає. Хтозна, чи й сама баба Марія? Повертаючись як ось автобусом з чер - гового «гиндлю» додому, підсіла до неї в То - мачи якась пані, що всю дорогу ока не зводила з книжки узорів української вишивки. Баба Марія і собі оком кинула на ті малюнки та й мовила необ ережно: «Се — купчікові, а се — панські, а се вов ча лаба». Та пані з книжкою аж розцвіла від щастя, коли почула, що баба Марія не лише знає всі назви узорів свого села, але всіх їх перевишивала за свій вік! Бабиною сусідою по кріслі була не абихто, а відом а у нашому краї етнограф і народний майстер вишив ки Ірина Свйонтек, медик за освітою, авторка численних фотоальбомів, яка 46 років досліджувала вишиті орнаменти Івано - Фран - ківщини. Невтомна дослідниця навмання доби ралася у невідоме їй село Гринівці з наді єю щось дізнатися і сфотографувати для свого но - в ого фотоальбому «Вишивки Покуття» Тлу - мацького району. А лише сіла в автобус, як попала в саме «яблучко»! Баба Марія мала тої днини затяжну розмову про гринівецькі ву - ставки * , манжети, крій давньої зрібної * * сороч - ки, що від першого і до останнього стібка ши - лася і вишивалася виключно руками. Ірина Владиславівна відразу зрозуміла, що їй сам Бог послав усезнаючу бабу Марію, яка ніби з книжки читала важливу інформацію із давнини. Розчулена і вражена цією випад - ковою зустріччю в гринівецькому автобусі, Ірина не раз згадає про це на своїх виставках, інтерв’ю, передачах обласного телебачення «Галичина». А цінна інформація від Марії Гри - нишин потрапить на сторінки чудового фотоальбому Ірини Свйонтек «Вишивки По - кут тя» . Хто би міг тоді подумати, що через де - сяток літ трапиться так багато непоправного у житті відомої та шанованої І. Свйонтек з Івано - Франківська... Відома хранителька полот ня - ного літопису, що обійшла вздовж і впоперек чимало сіл і селищ Івано - Франківщини, втра - тить ногу, а незадовго, 7 - го березня 2018 - го р. на 81 - му році життя відійде у Засвіти. Жінка знала, що її роки лічені, і на інвалідному візку працювала ночами, щоб залиш итися живою у своїх книгах, що стануть підручниками для інших поціновувачів рідного мистецтва. А бідовій бабі Марії Бог вділить довшого віку. У серпні 2018 - го року вона зустріла свою 92 - гу Осінь! Але і це ще не все про «гринівецьку примадонну». Мені теж за кортіло ближче познайомитися з найстаршою жителькою свого села. Коли я вперше переступила поріг хати Марії Петрівни, то відразу зрозуміла, що знання орнаментів нашого села, яке ніби «Отче наш» пам’ятала сільська жінка, були лише краплею того скарбу, яким в олодіє талановита Марія Гринишин! Я списала біля неї всі свої ручки, олівці, зошити, в диктофоні закінчилася касета на два боки, ще й батарейка сіла. На що Марія Петрівна саркастично мовила, що вона «лиш сі трохи розспівала!» Відтоді я вже ходила на Велику Царинку щонеділі, як до церкви. Жінці на той час було не мало, не багато: 80 літ! Але їй не треба було ніяких книжо к, чи папірців, аби щось підчитувати, вона сипала зі своєї пам’яті так щедро, як гринівецькі засівальники на Старий Новий рік! Коли ж я пови збирувала та посортувала те добірне зерно, то вийшли в мене правдиві духовні скарби села Гринівці: гринівецьке весіл ля за давнім обрядом — Вінки, Коровай, Весілля в молодої, Пропій - весілля в молодого, Марія Гринишин .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
