Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 20 19 WWW. UNWLA .ORG 1 9 послуговуються англійською. Зро зуміло, жур - нал намагався не втратити аудиторію та потен - ційних членів СУА, тому наголошував на важ - ливості публікації матеріалів англійською. У середині 80 - х на шпальтах мож на прочитати звернення до редакції з проханням збільшити обсяг публікацій англійською. Важливим і надзвичайно цікавим еле мен - том соціальної пам’яті є недокументовані сми - сли . Це народна пам’ять про історичні події, діячів, фольклор, соціальні почуття (нап ри - клад, почуття національної гордості чи на - ціонального приниження), прагнення до на - ціо нального звільнення чи реваншу. Один зі смислів, що найчастіше з’являється на сто - рі нках видання, стосується «виняткової муж - ності українського народу». Український н арод постає таким, що всупереч війнам і ч исленним людським стражданням веде боротьбу за звіль - нення. При цьому статус надзвичайної муж ності закріплений винятково за українця ми. «На місці нашого народу інші напевно б зни кли як окремий народ, а існували б як етнічна група», — йдеться у стат ті 1981 - го р. Одним із типових образів, що втілює колективні уяв лення про мужність народу, є образ матері - жер тви. «Мати - страдниця», «туре цька бран ка», «мати - наймичка» — описи, що викли ка ють співчуття, а проте не позб авлені героїзму, бо зрештою ма тір «відбудовує родинний зати шок». На ідеї «виняткової мужності» базується інший смисл — віри у «воскресіння» нації: народ такої відваги просто не може не вибороти собі незалежної держави. Поняття «воскре - сіння» є ключовим у пам’яті українців, щ о як соціальна група вирізнялись високою релігій - ністю. Наприклад, у редакційних статтях до Великодня Воскресіння Ісуса Христа та пере - мога світла над темрявою прирівнюється до перемоги над комунізмом. У радіопрограмі, присвяченій святк уванню Різдва Христового 1984 - го р., комунізм називають «новітнім Іро - дом», а український народ порівнюють з пре - святою родиною, що, рятуючись від нього, зму - шена була пок инути рідні землі. Показово, як - що в 40 — 50 - х рр. існувало чітке бачення побу - дови н езалеж ної України, до якої еміґранти планували повернутися, як до батьківського до - му, то вже в 70 — 80 - х рр. серед спогадів бачимо менше згадок про рідний дім, хоча бажан ня й зусилля діаспорян залишаються спрямо ва - ними на допомогу й побудову України. У п ам’ яті еміґрантів того часу просте - жується також ідея вікової спадковості української державності. Лінія тяглости про - лягає через найбільші місця пам’яті — від Київської Р усі, Козаччини, гайдамаків, Січових Стрільців, до сучасників — вояків УПА, україн - ськ их біженців, дисидентів. У соціальній свідо - мості переважає ідея, що Українська держава іде до становлення від покоління до покоління вже «багато століть» — чи то в межах інших держав, чи в підпіллі. Неминучим у діаспорі є виникнення пози - ціювання «свій - чу жий». Українські еміґранти чітко усвідомлюють свою відмінність від аме - риканського суспільства, а що більше вони про - живають у США — ще й від українського. Діаспора не є а симільованою, проте підкреслює можливості, що дають їй США. Україну в тек - стах часто називають « рідні землі», а США — «вільним світом». На початку 80 - х рр. одним із пріоритетних завдань СУА стало досягнути представництва українок у політичних органах США, щоб використовувати політичні позиції для збереження своєї культури. Діаспора прагне зберігати традиц ії та зви - чаї української національної культури, тому за - сновує церкви, читальні, видавництва, органі - зовує спортивні змагання та літературні вечо - ри. Наці ональні свята та обряди відзначають з активним залученням місцевої громади. Пере - дача зна нь про національні традиції наступним поколінням є соціальною нормою. Приміром, належно вихованими вважались діти, що від - відували заняття при парафіяльних чи україно - знавчих школах. Традиції вберігають від повної асиміляції і підкреслюють неподібність до ін - ших культур. Традиції є способом зберегти іде - н тичність. «Традиція в’яже в одно увесь народ й творить його окремішність і береже від без - слідного знику», — читаємо на сторінках жур - налу 1951 - го р. Дещо окремо у списку компонентів соціаль - ної пам’ят і стоять т ехнологічні вміння соціаль - ної групи. Вони здебільшого не несуть обов’я з - кового національного забарвлення. Та оскільки діаспора є об’єднаною спільнотою передусі м на етнічному ґрунті, навіть тут є національний елемент. Облаштування дому побутовим и ре - ча ми, пошиття і прикрашання одягу, виготов - лення декору — на шпальтах журналу майже не знайдете побутових рекомендацій, типових для американської культури. А ось схе ми вишивки та покрою українських сорочок, шаблони ви - готовлення солом’яних іграшок ві дповідно до української традиції , рецепти випікання хліба й пасок, почерпнуті від бабусь — цілком. Діа - спора зберігала власну українськість до дріб - ниць навіть у побуті, оскільки «в Україні панував ворог, що стирав усе українське». Христина Бондарєва.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
