Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 Соціальна пам’ять діаспори за мотивами матеріалів Союзу Українок Америки Кожна спільнота є тим, що воно про себе пам’ятає , стверджує німецький дослідник Ян А ссман. Зчитати пам’ять цілої спільно ти — завдання не з легких, адже вона є ширшою, складнішою і комплекснішою, ніж пам’ять однієї людини. Нерозділена з іншими членами суспільства індивідуальна пам’ять помирає разом з її носієм. Тоді як пам’ять спільноти, а бо ж соціальна пам’ять, продовжує іс нувати. Поняття «соціальна пам’ять» має чимало виз - начень. Метафорично назвемо її колективним сховищем минулого . Тільки не варто приймати її за набір історичних фактів або подій. Це по ле діяльності істориків. Соціальна п ам’ять є радше реконструйованим відб итком минулого. Її наповнення залежить від загально куль тур - ного, політичного та інших контекстів, у яких існує спільнота. У великих соціальних групах, як діаспора, соціальна пам’ять забезпечує існування та розвиток гру пи. У контексті збе - реження соціальн ої пам’яті важливо розуміти: діаспора існує в іншомовному та іншо куль - турному середовищі. А тому соціальна пам’ять є фактором, що напрацьовує імунітет від можливої загрози асиміляції. Українська діаспора у США стала об’ єктом чималої кількості досліджень. Особливо її Третя хвиля : еміґранти, що почали прибувати на континент наприкінці Другої світової війни та в післявоєнний період. І невипадково вони викликали інтерес у науковців: новопр ибулі були більш освіченими, аніж ем іґранти перших двох хвиль. Серед них було багато пред став - ників інтеліґенції: митці, науковці, медики, інженери, економісти. Нова хвиля вирізнялась яскравою громадянською позицією, створила розгалужену систему організацій і шкіл, за - початкувала десятки но вих видань. Та щонай - важливіше: нові еміґранти привезли з собою відмінний від панівного набір цінностей, спо - гадів і соціальних норм. Повернімось на хвильку до реконструкції минулого. Діаспора відтворювала минул ий досвід в особливий спосіб, кінцевою метою якого було збереження національної ідентич - ності. Мети вдалось досягнути завдяки бага - тьом факторам. Найголовніший з них — Спо - лучені Штати Америки. Панівна у США кон - цепція культурного плюралізму та лояльна імі - ґраційна політика американської влади допо - м а гала процесам збереження й само відтво - рення діаспори. Консолідації сприяла етнічна однорідність переселенців, а також їхнє ком - пактне проживання. Оскільки новоприбулі приїжджали до США часто на запрошення свої х родичів або близьких, вони оселялись там, д е й рідні: здебільшого у великих містах. Поту жним центром, що об’єднує, була церква, довкола якої творилось громадське життя. Від спільнот інших еміґрантів українську діаспору відрізняв високий рівень інституціо налізації. Комплекс національних організацій виконував для діаспори роль держави, яку вона прагнула створити у себе на Батьківщині. Зрештою, сама бездержавність українців на той час стала потужним творчим і мобілізаційним чинником для української діаспори. У другій половині ХХ ст. у США активізу - вали ся й жіночі організації. Вони ставили за мету виховувати молодь у релігійному та на ціо - нальному дусі. Найстарішою та найроз ви не ні - шою організацією був Союз Українок Аме рики, заснований для об’єднання жінок з діаспори. У січні 1944 - го р. СУА здійснив н ай ефек тивніший крок для масового інформу вання про свою ро - боту й місію — почав ви давати журнал «Наше життя». У першому ж номері журналу редакція виокремила дві най важливіші групи завдань. Перша стосувалась публікації матеріалів, при - свячених вихованню дітей, догляду за будинком, харчуванню тощо. На американському ринку преси таких ма теріалів українською було обмаль, а для укра їнок, що не володіли англійською, ця інфор мація була вкрай корисною. Друга група зав дань сформувалась для протидії повній ас и - міляції українських еміґрантів в американське суспільство. Усі ці матеріали стали цінним схо - вищем нематеріальних компонентів соціальної пам’яті. Чи не найважливішим носієм соціальної пам’яті в умо вах багатокультурного середо - вища є мова. Тому природно, що СУА нама гав - ся зберігати українську писемність. На прик - лад, одним із положень так званих «За повідей українки на еміґрації», опублікованих в жур - налі 1948 - го р., є такий пункт: «Плекай в ро ди - н і українську мову і влий в душу твоїм дітям любов до неї» . З іншого боку, на практиці чима - ло українців спілкувались англійською. А з ро - ка ми англійська суттєво проникла у по всяк ден - ня українців. У 1985 - му р. демограф д - р Во ло - вина (Вісконсин) подає на основі перепису населення такі факти: «17 % українців го ворять вдома українською мовою». Відповідно, решта
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
