Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 Василь Стус – Вірш i Vasyl Stus – Poems Перекладачі: Аня Савадж i Ольга Періс Translators: Ania Savage and Olha Paris Якби поет Василь Стус пережив радянський ГУЛАГ, то він б и святкував свій 81 - й день народження 6 - го січня, одноча сно з традиційним українським святом Святий Вечір напередодні Різдва. На жаль, Стус помер у 1985 - му році в радянському концентраційному т аборі, на кращому етапі свого життя та творчої діяльності, післ я того, як був номінований на отримання Нобелівської премії з л ітератури. Стус і його поезія заслуговують урочистостей, уваги та визнання, особливо з нагоди його ювілею. If poet Vasyl Stus had survived the Soviet gulag , he would be marking his 81 st birthda y on January 6, the traditional Ukrainian Christmas Eve. Unfortunately, Stus died in 1985 in a Soviet concentration camp, in the prime of his life and creative output, shortly after being nominated for a Nobel Prize in Literature. He and his poetry merit a ttention and recognition on this solemn anniversary. Вірш 1 Коли я роки перебуду і не задубну по снігах, і донесу свою маруду комусь на докір чи на страх – чи ти в мені впізнаєш мужа? Чи батька розпізнаєш ти? Чи вам здадуться за байдужі моїх зотлілих доль хрести? Чи, може, заголосять руки і заламаються уста, і не впізнається з - за муки твоя небесна ліпота? Ти, краю мій, мене впізнаєш? Признаєш сина у мені, котрого любиш і караєш, і спопеляєш на вогні? Poem 1 When these years pass and I don’t freeze in the snow, And live through this trial Despite someone’s re buke or fear – Will you recognize a man in me? Will you recognize a father? Or will you be indifferent To the fated crosses I have to bear Or, perhaps, will your hands cry out, And your lips grimace And because of the suffering Your heavenly beauty will n ot be acknowledged? Will you, my land, recognize me? Will you regard me as your son, Whom you love and punish, and incinerate in the fire? Вірш 2 Як добре те, що смерти не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст. Що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті оберну ся до житт я своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерть із рідним краєм поріднюсь. Poem 2 It is so good that I am not afraid of death and do not ask if my cross is heavy. In front of you, j udges, I do not bend in spite of a premonition of being sent to a far - flung place. I have lived, loved and did not take up filth, hatred, curses or repent. My people, I’ll be back, When in throes of death I will turn my suffering, but forgiving face towar ds life. As a son, I bow before you to the ground And glance honorably into your honest eyes And in death be reunited with my native land.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
