Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 Василь Стус – Вірш i Vasyl Stus – Poems Перекладачі: Аня Савадж i Ольга Періс Translators: Ania Savage and Olha Paris Якби поет Василь Стус пережив радянський ГУЛАГ, то він б и святкував свій 81 - й день народження 6 - го січня, одноча сно з традиційним українським святом Святий Вечір напередодні Різдва. На жаль, Стус помер у 1985 - му році в радянському концентраційному т аборі, на кращому етапі свого життя та творчої діяльності, післ я того, як був номінований на отримання Нобелівської премії з л ітератури. Стус і його поезія заслуговують урочистостей, уваги та визнання, особливо з нагоди його ювілею. If poet Vasyl Stus had survived the Soviet gulag , he would be marking his 81 st birthda y on January 6, the traditional Ukrainian Christmas Eve. Unfortunately, Stus died in 1985 in a Soviet concentration camp, in the prime of his life and creative output, shortly after being nominated for a Nobel Prize in Literature. He and his poetry merit a ttention and recognition on this solemn anniversary. Вірш 1 Коли я роки перебуду і не задубну по снігах, і донесу свою маруду комусь на докір чи на страх – чи ти в мені впізнаєш мужа? Чи батька розпізнаєш ти? Чи вам здадуться за байдужі моїх зотлілих доль хрести? Чи, може, заголосять руки і заламаються уста, і не впізнається з - за муки твоя небесна ліпота? Ти, краю мій, мене впізнаєш? Признаєш сина у мені, котрого любиш і караєш, і спопеляєш на вогні? Poem 1 When these years pass and I don’t freeze in the snow, And live through this trial Despite someone’s re buke or fear – Will you recognize a man in me? Will you recognize a father? Or will you be indifferent To the fated crosses I have to bear Or, perhaps, will your hands cry out, And your lips grimace And because of the suffering Your heavenly beauty will n ot be acknowledged? Will you, my land, recognize me? Will you regard me as your son, Whom you love and punish, and incinerate in the fire? Вірш 2 Як добре те, що смерти не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст. Що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті оберну ся до житт я своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерть із рідним краєм поріднюсь. Poem 2 It is so good that I am not afraid of death and do not ask if my cross is heavy. In front of you, j udges, I do not bend in spite of a premonition of being sent to a far - flung place. I have lived, loved and did not take up filth, hatred, curses or repent. My people, I’ll be back, When in throes of death I will turn my suffering, but forgiving face towar ds life. As a son, I bow before you to the ground And glance honorably into your honest eyes And in death be reunited with my native land.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
