Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 треба бути готовому, і до смерті також. У ніч з 24 - го на 25 - те грудня 1845 - го р. нелю дськими зусиллями, перемагаючи хворо бу, Тарас Григорович підвівся з ліжка, засвітив свічку, взяв папір, перо й ослаблими руками написав перші, такі страшні для молодої, 31 - річної людини, слова: Як умру, то поховайте... Перед очима постали В’юнище, звідки н е - давно його приве зли хворого, Тра хтемирівські гори, величний Дніпро, золоті лани та бідні люди... і він продовжив: Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте... І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Шевченко незабаром одужав і за зав дан - ням Археографічної ком ісії поїхав до Чер ні - гівщини. А Заповіт пішов між люди та «зажив» власним життям. Його переписували від руки, читали в колі однодумців. Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859), п ізніше багаторазов о пере ви - давалася, зокрема у Львові (1863 р.) Але най - більшого поширення поезія набуває під час перевезення тіла Т. Шевченка в Україну. В автографі вона не має заголовка. У різних списках і різних виданнях цей вірш також на - зивався «Заві щаніє», «Остання в оля». Загаль - новідома та міцно закріплена назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 - го року. Невдовзі полтавський учитель Г. Гладкий поклав вірша на музику. А у 60 - х рр. XIX ст. це також зробили М. Лисенко та М. Вер бицький. І полетіл а по світу пісня - з аповіт! Було написано ще кілька музичних творів великих форм: кантати С. Людкевича, симфонічна поема Р. Глієра, кантати Б. Лятошинського, В. Бар - він ського, Л. Ревуцького. Відомо понад 60 му - зичних інтерпретацій твору. Т акож образи «За - по ві ту» втілювали у скульптурі, зокрема як по - стать месника, що розриває кайдани (скульп - тора М. Манізера у Харкові). Друзі поета та його сучасники виконали заповіт Кобзаря. З далекого північного Петер - бурга тіло Шевченка перевезли в Україн у до переповненого у повінь Дніпра, у край, де ви - сокі могили предків височать над світом. І поховали на крутій Чернечій горі над самим Дніпром. Бо велич того місця звірялася із запо - вітними рядками поета. У жодного правителя світу нема такої грандіозної у сипальниці, якою с тала над горою сам а твердь небесна! Так по - ховав народ свого вірного сина. Музей «Заповіту» у Переяславі. У 2008 - му р. в Переяславі - Хмель ниць - кому, на підтвердження слів О. Афанасьєва - Чужбинського « Покоління поколінню Об тобі розкаже, І твоя, Кобзарю, слава Не вмре, не поляже !» в меморіальному будинку А. Коза ч - ков ського створено музей «Заповіту» Т. Шев - ченка. Така ідея була настільки органічною та незаперечною, що її підтримали науковці, гро - мадськість міста і творчі, демокра тично налаш - товані, україн ці. Наші предки вслухалися у слова Тараса та набиралися від них сили і впевненості. Нам потрібен голос Тараса і нині: люблячий, лас - кавий і добрий до кожного стомленого від брех - ні та невігластва українця, та гнівний і засте - режни й до всіх, кому не дорогі наша неза леж - ність, національна пам’ять і наше життя. Ми чер паємо з творів Шевченка радість, біль, сму - ток і любов до України. Ми вчимося у Тараса наполегливості у відстоюванні справедливості. А «Заповіт», Божою волею народжений на Різдво , залишається до роговказом до ща сли - вого життя для кожного українця. Відходить в історію 2018 - й рік — складний і буремний, насичений звершеннями та по раз - ками для кожного з нас і нашої України. І ми всі бажаємо, щоб з ним пішли в небуття всі не га - разди, і щоб наступний рік приніс тільки ра - дість від здобутого, примножив досягнення та допоміг жити у злагоді й добробуті. І щоб різ д - вяно - новорічні свята залишалися вісни ка ми оно влення і гарних сподівань, наповнили при - й дешній рік світлом ди ва та надії, принесли мир, до бро і достаток. І щоб на Різд во про дов - жували народжуватися гідні українці, ство рю - ватися гарні товариства та писалися непе ревер - шені поезії. Такі, над якими час не має влади. Лариса Тополя .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
