Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 треба бути готовому, і до смерті також. У ніч з 24 - го на 25 - те грудня 1845 - го р. нелю дськими зусиллями, перемагаючи хворо бу, Тарас Григорович підвівся з ліжка, засвітив свічку, взяв папір, перо й ослаблими руками написав перші, такі страшні для молодої, 31 - річної людини, слова: Як умру, то поховайте... Перед очима постали В’юнище, звідки н е - давно його приве зли хворого, Тра хтемирівські гори, величний Дніпро, золоті лани та бідні люди... і він продовжив: Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте... І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Шевченко незабаром одужав і за зав дан - ням Археографічної ком ісії поїхав до Чер ні - гівщини. А Заповіт пішов між люди та «зажив» власним життям. Його переписували від руки, читали в колі однодумців. Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859), п ізніше багаторазов о пере ви - давалася, зокрема у Львові (1863 р.) Але най - більшого поширення поезія набуває під час перевезення тіла Т. Шевченка в Україну. В автографі вона не має заголовка. У різних списках і різних виданнях цей вірш також на - зивався «Заві щаніє», «Остання в оля». Загаль - новідома та міцно закріплена назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 - го року. Невдовзі полтавський учитель Г. Гладкий поклав вірша на музику. А у 60 - х рр. XIX ст. це також зробили М. Лисенко та М. Вер бицький. І полетіл а по світу пісня - з аповіт! Було написано ще кілька музичних творів великих форм: кантати С. Людкевича, симфонічна поема Р. Глієра, кантати Б. Лятошинського, В. Бар - він ського, Л. Ревуцького. Відомо понад 60 му - зичних інтерпретацій твору. Т акож образи «За - по ві ту» втілювали у скульптурі, зокрема як по - стать месника, що розриває кайдани (скульп - тора М. Манізера у Харкові). Друзі поета та його сучасники виконали заповіт Кобзаря. З далекого північного Петер - бурга тіло Шевченка перевезли в Україн у до переповненого у повінь Дніпра, у край, де ви - сокі могили предків височать над світом. І поховали на крутій Чернечій горі над самим Дніпром. Бо велич того місця звірялася із запо - вітними рядками поета. У жодного правителя світу нема такої грандіозної у сипальниці, якою с тала над горою сам а твердь небесна! Так по - ховав народ свого вірного сина. Музей «Заповіту» у Переяславі. У 2008 - му р. в Переяславі - Хмель ниць - кому, на підтвердження слів О. Афанасьєва - Чужбинського « Покоління поколінню Об тобі розкаже, І твоя, Кобзарю, слава Не вмре, не поляже !» в меморіальному будинку А. Коза ч - ков ського створено музей «Заповіту» Т. Шев - ченка. Така ідея була настільки органічною та незаперечною, що її підтримали науковці, гро - мадськість міста і творчі, демокра тично налаш - товані, україн ці. Наші предки вслухалися у слова Тараса та набиралися від них сили і впевненості. Нам потрібен голос Тараса і нині: люблячий, лас - кавий і добрий до кожного стомленого від брех - ні та невігластва українця, та гнівний і засте - режни й до всіх, кому не дорогі наша неза леж - ність, національна пам’ять і наше життя. Ми чер паємо з творів Шевченка радість, біль, сму - ток і любов до України. Ми вчимося у Тараса наполегливості у відстоюванні справедливості. А «Заповіт», Божою волею народжений на Різдво , залишається до роговказом до ща сли - вого життя для кожного українця. Відходить в історію 2018 - й рік — складний і буремний, насичений звершеннями та по раз - ками для кожного з нас і нашої України. І ми всі бажаємо, щоб з ним пішли в небуття всі не га - разди, і щоб наступний рік приніс тільки ра - дість від здобутого, примножив досягнення та допоміг жити у злагоді й добробуті. І щоб різ д - вяно - новорічні свята залишалися вісни ка ми оно влення і гарних сподівань, наповнили при - й дешній рік світлом ди ва та надії, принесли мир, до бро і достаток. І щоб на Різд во про дов - жували народжуватися гідні українці, ство рю - ватися гарні товариства та писалися непе ревер - шені поезії. Такі, над якими час не має влади. Лариса Тополя .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
