Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 11 Увіковічені Різдвом ( Продовження зі стор. 1. ) Йдеться про «Заповіт» Тараса Шевченка, що написаний на Різдво 1845 - го р . і який виправдано вважається одним з національних гімнів України. Він об’єднує всіх поневолених світу глибоким прагненням до свободи, закликом до визволення і твердою вірою у краще майбутнє. З цього неперевершеного шедевра політичної поезії част о починається ознайомлення народів світу з творчістю українського генія та Україною. Недаремно «Заповіт» став зна ним у цілому світі та разом з віршами «Реве те стогне Дніпр широкий» і «Думи мої, думи мої» був візитівкою митця. Шевченків «Заповіт» перекладе но майже всіма мовами світу. Завдяки праці найвидатніших майстрів слова, які трансформували твір Шевченка, маємо понад 500 перекладів на по - над 150 мов! Вони належать перу таких видат - них поетів, як І. Франко, Е. Войнич, Й. Бехер, О. Дюран, Я. Купала, Б. П астернак та ін. Відтак і прислів’я маємо: «Шевченківський «Заповіт» обле тів увесь світ». Вірш вражає досконалістю та простотою форми, стислою виразністю та яскравістю поетичного малюнка, в якому злилися в одну гаму голос, колорит і краса рідної землі. Худо жня довершеність твору, а також мужній тон викладу, де особисті мотиви невіддільні від суспільно - політичних, став ить його у ряд найдосконаліших зразків світової лірики. Чи знав Шевченко, що ця поезія стане найпопулярнішою поезією - піснею, народним гімном, з акликом до боротьби? Достеменно, що автор не думав ні про славу, ні про почесті , ні про можливу кару за свої сміл иві слова. Він тільки хотів сказати людям те, що думав і відчував. Показово, що вірш одразу став попу ляр - ним серед інтеліґенції та селян, а та кож у колі Кирило - Методіївського братства . Товари - ства, що було утворене на Різдво того самого 1846 - го р., що й « Заповіт», і головним зав дан - ням якого була побудова майбутнього су спіль - ства на засадах християнської моралі через здійснення ряду реформ: зн ищення ца ризму та скасування кріпосного права і станів; встано - влення демократичних прав і свобод для гро - мадян; зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Чи це також не є підтвердженням Різ - двяної магії н ародження? «Заповіт» є знаковим твором у літера - турній спадщині Т. Шевченка і всієї української літератури. Йому судилося стати останнім потужним акордом у знаменитому циклі «Три літа» (1843 – 1845 рр.). Через століття він сприймається як суспільно - політични й мані - фест, звернений до розуму і сердець украї нців. А тому зупинимося на історії написання «За - повіту», що дехто називає «шедевром, що ро - дом з Полтавщини». У 1845 - му році Тарас Григорович став спів - робітником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (Київська археографічна комісія), що створили п ри канцелярії Київського, Во - линського та Подільського генерал - губер на - тора й розмістили в приміщенні Київського університету Святого Володимира. Завданням цієї наукової установи було збирання та видан - ня іс торич них документів, а також докладний опис архе ологічних пам’яток. На Шевченка поклали обов’язки описувати та змальовувати унікальні архітектурні споруди, церкви, мона - стирі, історичні пам’ятки, збирати різні фоль - клорні та етнографічні матеріали. Осінь і гру - день 1845 - го р. Шевченко у складі комісії п ра - цював на Миргородщині, а також на Пере я - славщині, що за тогочасним адміністра тив ним поділом належали до Полтавської гу бер нії. Це була пора особливого натхнення та твор чого злету поета, коли він напис ав п’ятнадцять тво - рів, різних за тематикою і жа нровою належ ні - стю. Зокрема, поеми «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Єретик», «Сліпий», мі - стерія «Великий льох», вірші «Холодний Яр», «Маленькій Мар’яні», «Три літа», «Минають дні, минають ночі», «Стоїть в селі Суботові...» та ін. У грудні 1845 - го р. Шевченко гостював у поміщика - декабриста С. Самойлова на Пере я - слав щині. Тут він захворів на пневмонію. Недуга прикувала поета до ліжка. З кожною годиною йому ставало все гірше. Піднялася ви - сока темпе ратура. Ше вченко почав марити. На - ляканий господ ар закутав поета в кожух і повіз у Переяслав до лікаря А. Козачковського, якого Тарас знав ще з Петербурга. Коні бігли завзято і подорожні швидко доїхали до най вищого місця у цій місцевості – до Виблої мо ги ли . Хворий Тарас раптом звівся і жагучими очима оглянув далину – і Дніпро, і кручі... І промовив: «Як умру, то поховайте... на оцій могилі...» Тобто поховайте поверх кургану, на козацькій могилі давнього часу, яких на Переяславщині багато. Лікар - приятель зро бив усе можливе, а би швидко привести Тараса до тями. Та у дні хвороби прийшла поету невесела думка, що це, можливо, останні години його життя. До всього
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
