Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2019 WWW. UNWLA .ORG 11 Увіковічені Різдвом ( Продовження зі стор. 1. ) Йдеться про «Заповіт» Тараса Шевченка, що написаний на Різдво 1845 - го р . і який виправдано вважається одним з національних гімнів України. Він об’єднує всіх поневолених світу глибоким прагненням до свободи, закликом до визволення і твердою вірою у краще майбутнє. З цього неперевершеного шедевра політичної поезії част о починається ознайомлення народів світу з творчістю українського генія та Україною. Недаремно «Заповіт» став зна ним у цілому світі та разом з віршами «Реве те стогне Дніпр широкий» і «Думи мої, думи мої» був візитівкою митця. Шевченків «Заповіт» перекладе но майже всіма мовами світу. Завдяки праці найвидатніших майстрів слова, які трансформували твір Шевченка, маємо понад 500 перекладів на по - над 150 мов! Вони належать перу таких видат - них поетів, як І. Франко, Е. Войнич, Й. Бехер, О. Дюран, Я. Купала, Б. П астернак та ін. Відтак і прислів’я маємо: «Шевченківський «Заповіт» обле тів увесь світ». Вірш вражає досконалістю та простотою форми, стислою виразністю та яскравістю поетичного малюнка, в якому злилися в одну гаму голос, колорит і краса рідної землі. Худо жня довершеність твору, а також мужній тон викладу, де особисті мотиви невіддільні від суспільно - політичних, став ить його у ряд найдосконаліших зразків світової лірики. Чи знав Шевченко, що ця поезія стане найпопулярнішою поезією - піснею, народним гімном, з акликом до боротьби? Достеменно, що автор не думав ні про славу, ні про почесті , ні про можливу кару за свої сміл иві слова. Він тільки хотів сказати людям те, що думав і відчував. Показово, що вірш одразу став попу ляр - ним серед інтеліґенції та селян, а та кож у колі Кирило - Методіївського братства . Товари - ства, що було утворене на Різдво того самого 1846 - го р., що й « Заповіт», і головним зав дан - ням якого була побудова майбутнього су спіль - ства на засадах християнської моралі через здійснення ряду реформ: зн ищення ца ризму та скасування кріпосного права і станів; встано - влення демократичних прав і свобод для гро - мадян; зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Чи це також не є підтвердженням Різ - двяної магії н ародження? «Заповіт» є знаковим твором у літера - турній спадщині Т. Шевченка і всієї української літератури. Йому судилося стати останнім потужним акордом у знаменитому циклі «Три літа» (1843 – 1845 рр.). Через століття він сприймається як суспільно - політични й мані - фест, звернений до розуму і сердець украї нців. А тому зупинимося на історії написання «За - повіту», що дехто називає «шедевром, що ро - дом з Полтавщини». У 1845 - му році Тарас Григорович став спів - робітником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (Київська археографічна комісія), що створили п ри канцелярії Київського, Во - линського та Подільського генерал - губер на - тора й розмістили в приміщенні Київського університету Святого Володимира. Завданням цієї наукової установи було збирання та видан - ня іс торич них документів, а також докладний опис архе ологічних пам’яток. На Шевченка поклали обов’язки описувати та змальовувати унікальні архітектурні споруди, церкви, мона - стирі, історичні пам’ятки, збирати різні фоль - клорні та етнографічні матеріали. Осінь і гру - день 1845 - го р. Шевченко у складі комісії п ра - цював на Миргородщині, а також на Пере я - славщині, що за тогочасним адміністра тив ним поділом належали до Полтавської гу бер нії. Це була пора особливого натхнення та твор чого злету поета, коли він напис ав п’ятнадцять тво - рів, різних за тематикою і жа нровою належ ні - стю. Зокрема, поеми «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Єретик», «Сліпий», мі - стерія «Великий льох», вірші «Холодний Яр», «Маленькій Мар’яні», «Три літа», «Минають дні, минають ночі», «Стоїть в селі Суботові...» та ін. У грудні 1845 - го р. Шевченко гостював у поміщика - декабриста С. Самойлова на Пере я - слав щині. Тут він захворів на пневмонію. Недуга прикувала поета до ліжка. З кожною годиною йому ставало все гірше. Піднялася ви - сока темпе ратура. Ше вченко почав марити. На - ляканий господ ар закутав поета в кожух і повіз у Переяслав до лікаря А. Козачковського, якого Тарас знав ще з Петербурга. Коні бігли завзято і подорожні швидко доїхали до най вищого місця у цій місцевості – до Виблої мо ги ли . Хворий Тарас раптом звівся і жагучими очима оглянув далину – і Дніпро, і кручі... І промовив: «Як умру, то поховайте... на оцій могилі...» Тобто поховайте поверх кургану, на козацькій могилі давнього часу, яких на Переяславщині багато. Лікар - приятель зро бив усе можливе, а би швидко привести Тараса до тями. Та у дні хвороби прийшла поету невесела думка, що це, можливо, останні години його життя. До всього
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
