Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 WWW. UNWLA .ORG 23 ЛЕМКІВСЬКИЙ СПОМИН Народилася я в м. Самбір, на Бойківщині, де провела перші роки дитинства. Протягом першої окупації Галичини більшовиками (1939 — 1941) перебувала на Лемківщині, де учителювали мої родичі. У кітловині між горбами та лісами, у селі Глудно, що його жителі називали Глідно, восени 1939 - го р. почала першу клясу народної школи, тут приступила до Першого св. Причастя, тут уперше почула солов’їний спів, що вечорами лунав між деревами біля церкви. Бе зжурні і щирі діти села були не тільки друзями шкільної лавки, а теж провідниками в кутки мальовн ичої природи лемківського краєвиду. Тут я провела надзвичайні дні, повні нових вражінь щоденного життя, близько пов’язаного з українською свідомістю, традиціям и та природою довкілля. З новими друзями ходили на Маївки, бігала з ними по барвистих луках, збир ала з ними пахучі суниці, з ними гнала корови на шовкові трави пасовиська, з ними бігала по стерні босими ногами, хоч не було легко. Незабутні ранки лісової ти ші, коли входили гуртом поміж дерева, наче у якусь святиню, а потім мовчки розходились у пошуках грибів. Гамір, співи і забави при вогнищі й очікування новоспеченої бандурки. У довгі осінні вечори господині пряли, а ми, діти, робили солом’яні прикраси на я линку. Святкували лемки Різдво урочисто з усіма його традиціями, а колядники ходили по селу до пізньої ночі. На Новий рік, 14 - го січня, ходили діти по хатах віншувати та були обдаровані смачним печивом. Ті дні на чудовій Лемківщині — немов якась дивно - чудо ва казка — залишили в моїй душі таке глибоке вражіння, яке ані довгі літа, ані різні життєві пе реживання не могли стерти з пам’яті. Ще й сьогодні та казка зворушує мене до сліз, і ніби бачу і ті події, і тих людей. Ось, ніби перед очима, усміхнені обли ччя моїх лемківських друзів, між ними Ольга Ярема і її братик Левко... Що сталося з ними? Хочу ві рити, що не впали жертвами жорстокої акції «Вісла»... Оксана Теодорович , 29 - й Відділ СУА, Чикаґо. _________________________________________________________________ _ Наша обкладинка Дарія Гулак - Кульчицька н ародилася в Бучачі, Україна, у 1939 - му р. Чотирирічною разом з батьками переселилася з України до США. Отримала диплом бакалавра й маґістра у Детройтському університеті (1962; 1966), спеціялізуючись у біології. До датково вивчала образотворче мистецтво в Державному Університеті в Янґстауні (1979) т а в Українському Вільному Університеті в Мюнхені (1983). Мистецтво іконописання вивчала протягом 1985 - го р. в іконописця Ювіналія Мокрицького в монастирі отців Студитів у Вудстоці (Онтаріо). Серед робіт, виконаних на замовлення, монументальні ікони для укр аїнських католицьких церков: св. Андрія в Клівленді, Огайо (1997); св. Анни в Остінтаун, Огайо (1999); св. Михаїла в Черрі - Гілл, Ню Джерзі. Її роботи експонувалися у Смітс онівському музеї у Вашінґтоні, Українському посольстві у Вашінґтоні, Українському Нац іональному Музеї в Чікаґо та Українському Музеї - Архіві в Клівленді, Огайо. Отримала багато нагород, зокрема «Вибір критиків» від «The Cleveland Plain Dealer» (1988), ключ до міста Парми та грамоту від мера і Міської Ради за її внесок в іконописання (2009). Про її творчість згадано у книзі Дмитра Степовика «A History of the Ukrainian Icon 10th - 20th Centuries» (1996).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
