Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 WWW. UNWLA .ORG 23 ЛЕМКІВСЬКИЙ СПОМИН Народилася я в м. Самбір, на Бойківщині, де провела перші роки дитинства. Протягом першої окупації Галичини більшовиками (1939 — 1941) перебувала на Лемківщині, де учителювали мої родичі. У кітловині між горбами та лісами, у селі Глудно, що його жителі називали Глідно, восени 1939 - го р. почала першу клясу народної школи, тут приступила до Першого св. Причастя, тут уперше почула солов’їний спів, що вечорами лунав між деревами біля церкви. Бе зжурні і щирі діти села були не тільки друзями шкільної лавки, а теж провідниками в кутки мальовн ичої природи лемківського краєвиду. Тут я провела надзвичайні дні, повні нових вражінь щоденного життя, близько пов’язаного з українською свідомістю, традиціям и та природою довкілля. З новими друзями ходили на Маївки, бігала з ними по барвистих луках, збир ала з ними пахучі суниці, з ними гнала корови на шовкові трави пасовиська, з ними бігала по стерні босими ногами, хоч не було легко. Незабутні ранки лісової ти ші, коли входили гуртом поміж дерева, наче у якусь святиню, а потім мовчки розходились у пошуках грибів. Гамір, співи і забави при вогнищі й очікування новоспеченої бандурки. У довгі осінні вечори господині пряли, а ми, діти, робили солом’яні прикраси на я линку. Святкували лемки Різдво урочисто з усіма його традиціями, а колядники ходили по селу до пізньої ночі. На Новий рік, 14 - го січня, ходили діти по хатах віншувати та були обдаровані смачним печивом. Ті дні на чудовій Лемківщині — немов якась дивно - чудо ва казка — залишили в моїй душі таке глибоке вражіння, яке ані довгі літа, ані різні життєві пе реживання не могли стерти з пам’яті. Ще й сьогодні та казка зворушує мене до сліз, і ніби бачу і ті події, і тих людей. Ось, ніби перед очима, усміхнені обли ччя моїх лемківських друзів, між ними Ольга Ярема і її братик Левко... Що сталося з ними? Хочу ві рити, що не впали жертвами жорстокої акції «Вісла»... Оксана Теодорович , 29 - й Відділ СУА, Чикаґо. _________________________________________________________________ _ Наша обкладинка Дарія Гулак - Кульчицька н ародилася в Бучачі, Україна, у 1939 - му р. Чотирирічною разом з батьками переселилася з України до США. Отримала диплом бакалавра й маґістра у Детройтському університеті (1962; 1966), спеціялізуючись у біології. До датково вивчала образотворче мистецтво в Державному Університеті в Янґстауні (1979) т а в Українському Вільному Університеті в Мюнхені (1983). Мистецтво іконописання вивчала протягом 1985 - го р. в іконописця Ювіналія Мокрицького в монастирі отців Студитів у Вудстоці (Онтаріо). Серед робіт, виконаних на замовлення, монументальні ікони для укр аїнських католицьких церков: св. Андрія в Клівленді, Огайо (1997); св. Анни в Остінтаун, Огайо (1999); св. Михаїла в Черрі - Гілл, Ню Джерзі. Її роботи експонувалися у Смітс онівському музеї у Вашінґтоні, Українському посольстві у Вашінґтоні, Українському Нац іональному Музеї в Чікаґо та Українському Музеї - Архіві в Клівленді, Огайо. Отримала багато нагород, зокрема «Вибір критиків» від «The Cleveland Plain Dealer» (1988), ключ до міста Парми та грамоту від мера і Міської Ради за її внесок в іконописання (2009). Про її творчість згадано у книзі Дмитра Степовика «A History of the Ukrainian Icon 10th - 20th Centuries» (1996).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
