Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 2 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 ро сяного ранку, віщує щастя? — запитала вона в Андрія. Язик у хлопця прикипів до піднебіння, очі застигли від подиву. — Хто... Від кого ти чула про це? — Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям. Так то правда чи ні? — Ні. То я сам вигада в. — Андрій заховав очі в кущ півоній. Ольга зітхнула. — Жаль, що я не вмію так гарно виду - мувати. «Для чого тобі це? — дивувався хлопець. — З тебе досить тієї вроди, якою наділила мати. А в мене... Що я робитиму, коли зрадять мене ще й ті химерні вигадки? » Перегодом вони сиділи в заплетеній хмелем і диким виног радом альтан ці та смакували вино з троянд. — Ти дуже гарний хлопець, Андрію, — мовила Ольга. — Ти хотіла сказати, що я непогана лю - дина? — перепитав. — Я хотіла сказати те, що сказала, — засміялася Оль га і без ус якого зв’язку стала побиватися: — Мені багато кажуть, що я гарна і тому мене люблять. Гадають, мені приємно від того. А хіба я ви нна, що я гарна? Хіба моя врода — це я? — Вона грайливо перекинула коси зі спини на груди. — Я хочу, щоб хтось полюбив мене, а не мою крас у, чорні брови та рожеві щічки. — Вона поміти ла, що Андрій хоче вклинцювати своє слово, і заговорила ще швидше: — Що та краса? Вітри видублять шкіру, дощі змиють рум’янець! Натягаєшся ящиків на т оках, попогнеш спину на буряках — де та й врода дінеться... Вона замовкла, і Андрій не знав, що ска - зати. — Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою? — Не знаю, Ольго, — щиро зітхнув хло - пець. — Не знаю, хто б тебе зміг не любити ота ку! — Я не весь вік такою буду, Андрію, — мовила сумно. — Так мені можна нарвати квітів? Андрій кивнув головою, і дівчина побрела в барвисте живе озеро. Вона ходила між кві - тами, а за нею ходили його закохані очі. Ольга прискіпливо обдивилася чи не кожну п елюстку і вернулася до альтанки з порожніми руками. — Мені жаль рва ти їх , — соромливо зіз - налася. — Вони такі га рні. Краще я зайду ін - шим разом. Він іде з нею до хвіртки і мовчить. Дівчина виходить на вулицю і, дивлячись у синій неспокій його очей, тихо ка же: — А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд... Спідниця Метеликом по хаті Дівча мале літає: Немов мачок яскравий пурпуром розцвітає. У спідничці червоній То там, то тут зав’ ється; І щось смішне лепече; Співає і сміється. Та ось уже панянка І спідниця строката — Червоні пишні смуги І чорні тасьми канта. З роками стала пані: У чорному, тоненька, А долом елегантні Пасочки червоненькі. Час все біжить, не стане, І вже вона бабуся — Спідниця довга, чорна; Під хусткою волосся. У неї на подолі Тендітна, ледь помітна, Лишилася червона Одна - одненька нитка. Ярка Богач ____________________________________
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
