Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 2 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 ро сяного ранку, віщує щастя? — запитала вона в Андрія. Язик у хлопця прикипів до піднебіння, очі застигли від подиву. — Хто... Від кого ти чула про це? — Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям. Так то правда чи ні? — Ні. То я сам вигада в. — Андрій заховав очі в кущ півоній. Ольга зітхнула. — Жаль, що я не вмію так гарно виду - мувати. «Для чого тобі це? — дивувався хлопець. — З тебе досить тієї вроди, якою наділила мати. А в мене... Що я робитиму, коли зрадять мене ще й ті химерні вигадки? » Перегодом вони сиділи в заплетеній хмелем і диким виног радом альтан ці та смакували вино з троянд. — Ти дуже гарний хлопець, Андрію, — мовила Ольга. — Ти хотіла сказати, що я непогана лю - дина? — перепитав. — Я хотіла сказати те, що сказала, — засміялася Оль га і без ус якого зв’язку стала побиватися: — Мені багато кажуть, що я гарна і тому мене люблять. Гадають, мені приємно від того. А хіба я ви нна, що я гарна? Хіба моя врода — це я? — Вона грайливо перекинула коси зі спини на груди. — Я хочу, щоб хтось полюбив мене, а не мою крас у, чорні брови та рожеві щічки. — Вона поміти ла, що Андрій хоче вклинцювати своє слово, і заговорила ще швидше: — Що та краса? Вітри видублять шкіру, дощі змиють рум’янець! Натягаєшся ящиків на т оках, попогнеш спину на буряках — де та й врода дінеться... Вона замовкла, і Андрій не знав, що ска - зати. — Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою? — Не знаю, Ольго, — щиро зітхнув хло - пець. — Не знаю, хто б тебе зміг не любити ота ку! — Я не весь вік такою буду, Андрію, — мовила сумно. — Так мені можна нарвати квітів? Андрій кивнув головою, і дівчина побрела в барвисте живе озеро. Вона ходила між кві - тами, а за нею ходили його закохані очі. Ольга прискіпливо обдивилася чи не кожну п елюстку і вернулася до альтанки з порожніми руками. — Мені жаль рва ти їх , — соромливо зіз - налася. — Вони такі га рні. Краще я зайду ін - шим разом. Він іде з нею до хвіртки і мовчить. Дівчина виходить на вулицю і, дивлячись у синій неспокій його очей, тихо ка же: — А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд... Спідниця Метеликом по хаті Дівча мале літає: Немов мачок яскравий пурпуром розцвітає. У спідничці червоній То там, то тут зав’ ється; І щось смішне лепече; Співає і сміється. Та ось уже панянка І спідниця строката — Червоні пишні смуги І чорні тасьми канта. З роками стала пані: У чорному, тоненька, А долом елегантні Пасочки червоненькі. Час все біжить, не стане, І вже вона бабуся — Спідниця довга, чорна; Під хусткою волосся. У неї на подолі Тендітна, ледь помітна, Лишилася червона Одна - одненька нитка. Ярка Богач ____________________________________
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
