Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 WWW. UNWLA .ORG 2 1 До Дня Святого Валентина, свята Любові та Кохання ВИНО З ТРОЯНД Новел а Василя Симоненка На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не мір яв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в дру - гих — неприхована хіть, а треті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кидала чо - р ні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. При - ходили боязко до її воріт і натх ненно говорили про кохання, а вона тільки слухала та мовчала. Ніхто не насмілюва вся тор - кнутися її, мов бо явся осквер - нити дотиком красу. Вона ніким не гордувала і ніколи не гани ла, а тільки прохала про щаючись: — Не ходи до мене більше. Д обре? І в тернових очах було стільки благання, що ніхто не зважувався їй заперечувати. Ми нало в хлопців с п’яніння від краси, зако ху валися вони в звичайних кирпатих і го - стро носих дівчат, а Ольга ставала для них при ємною згадкою. Андрій ніколи не зва - ж у вався підійти до неї. Та й куди йому, кульгавому горбаневі, було сі - катися, коли й не такі, як він, од неї гарбузи качали. Вона часто ловила його погляд на собі і завжди у відповідь світилася привітністю, але він вбачав у тому образливу жалісливість. Хлоп ці с тавали трактористами і шо фе - рами, йшли в льотчики і моряки, а він і мріяти про це не міг. Він копирсався в колгоспному саду, а вдома розводив квіти. До квітів при - надився, відколи померла мати. В його садибі не росла ніяка городина, лише виноград, яб луні, вишні і квіти, квіти. І могила матері з ранньої провесни аж до бабиного літа квіт увала, мов клумба. Він дарував розкішні букети нареченим, і всі були йому вдячні, і всі шанували його, а йому ж хотілося випити хоч краплю кохання. — Чи й мен і ти подару єш букет на ве - сілля? — запитала якось Ольга, коли в саду трусили яблука. Він мало не о терп від не - сподіванки, але мовив: — Ти вибереш сама, які захочеш. — П отім він посміливішав і сказав: — У мене їх дуже багато. І ще, коли захочеш, до твого весілля я зро блю вино з пелюсток троянди. — Вино з троянд? — здивувалася дів - чина. — Таке й вигадаєш . — Не віриш? — захвилювався ві н. — Те вино — як ніжність. Коли прийдеш по квіти, покуштуєш. І він зашкутильгав до куреня, куди його кликав сторож. Андрій чомусь вірив, що Ольга прийде по кв іти. Він виглядав її кожен вечір. Його збентеженість по - мі тили навіть сусідські хлоп - чаки, які щовечора щебетали на подвір’ї . Це були вірні Андрієві друзі та надійні охо - ронці його квітів і саду. Того, хто насмілювався зірвати без доз волу бодай гроно винограду чи квітку, піддава ли безпо щад - ному остракізмові. Йог о цьку - вали так настійливо і жор сто - ко, як це можуть робити ли ше діти. Ці голомозі квітникарі вечорами, як мухи, обсідали Андрія. Він розповідав їм, що бачать у снах квіти, я к вони перешіптуються з сивими зорями, вигадував казки про дивовижні краї, де квіти не тільки пахнуть, але й розмовляють, і ходять, і гра - ються в піжмурки, а в’януть лише тоді, коли в тій країні з’являється хоч одна нещаслива лю - дина. — Квіти люблять щасли вих. У нас від не - щасть вони не в’януть, а плачуть. Ви бачили, скільки вранці на них роси? Ото їхні сльози. Хто росяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий. — А ви знаходили незаплакану квітку? — Ні, я не зн аходив та, мабуть, і не знай ду... Висіло над ними добре та щире небо, і малюкам здавалося, що всіяне воно не зорями, а квітами, і що посадив ті дивовижні квіти дядько Андрій. Ольга прийшла в неділю зранку. Вона була така прекрасна, що відразу якось похнюпились квіти, а господар відчув себе нікчемою і не знав, де подітися. — Це правда, що суха квітка, знайде на
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
