Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2019 WWW. UNWLA .ORG 2 1 До Дня Святого Валентина, свята Любові та Кохання ВИНО З ТРОЯНД Новел а Василя Симоненка На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не мір яв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в дру - гих — неприхована хіть, а треті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кидала чо - р ні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. При - ходили боязко до її воріт і натх ненно говорили про кохання, а вона тільки слухала та мовчала. Ніхто не насмілюва вся тор - кнутися її, мов бо явся осквер - нити дотиком красу. Вона ніким не гордувала і ніколи не гани ла, а тільки прохала про щаючись: — Не ходи до мене більше. Д обре? І в тернових очах було стільки благання, що ніхто не зважувався їй заперечувати. Ми нало в хлопців с п’яніння від краси, зако ху валися вони в звичайних кирпатих і го - стро носих дівчат, а Ольга ставала для них при ємною згадкою. Андрій ніколи не зва - ж у вався підійти до неї. Та й куди йому, кульгавому горбаневі, було сі - катися, коли й не такі, як він, од неї гарбузи качали. Вона часто ловила його погляд на собі і завжди у відповідь світилася привітністю, але він вбачав у тому образливу жалісливість. Хлоп ці с тавали трактористами і шо фе - рами, йшли в льотчики і моряки, а він і мріяти про це не міг. Він копирсався в колгоспному саду, а вдома розводив квіти. До квітів при - надився, відколи померла мати. В його садибі не росла ніяка городина, лише виноград, яб луні, вишні і квіти, квіти. І могила матері з ранньої провесни аж до бабиного літа квіт увала, мов клумба. Він дарував розкішні букети нареченим, і всі були йому вдячні, і всі шанували його, а йому ж хотілося випити хоч краплю кохання. — Чи й мен і ти подару єш букет на ве - сілля? — запитала якось Ольга, коли в саду трусили яблука. Він мало не о терп від не - сподіванки, але мовив: — Ти вибереш сама, які захочеш. — П отім він посміливішав і сказав: — У мене їх дуже багато. І ще, коли захочеш, до твого весілля я зро блю вино з пелюсток троянди. — Вино з троянд? — здивувалася дів - чина. — Таке й вигадаєш . — Не віриш? — захвилювався ві н. — Те вино — як ніжність. Коли прийдеш по квіти, покуштуєш. І він зашкутильгав до куреня, куди його кликав сторож. Андрій чомусь вірив, що Ольга прийде по кв іти. Він виглядав її кожен вечір. Його збентеженість по - мі тили навіть сусідські хлоп - чаки, які щовечора щебетали на подвір’ї . Це були вірні Андрієві друзі та надійні охо - ронці його квітів і саду. Того, хто насмілювався зірвати без доз волу бодай гроно винограду чи квітку, піддава ли безпо щад - ному остракізмові. Йог о цьку - вали так настійливо і жор сто - ко, як це можуть робити ли ше діти. Ці голомозі квітникарі вечорами, як мухи, обсідали Андрія. Він розповідав їм, що бачать у снах квіти, я к вони перешіптуються з сивими зорями, вигадував казки про дивовижні краї, де квіти не тільки пахнуть, але й розмовляють, і ходять, і гра - ються в піжмурки, а в’януть лише тоді, коли в тій країні з’являється хоч одна нещаслива лю - дина. — Квіти люблять щасли вих. У нас від не - щасть вони не в’януть, а плачуть. Ви бачили, скільки вранці на них роси? Ото їхні сльози. Хто росяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий. — А ви знаходили незаплакану квітку? — Ні, я не зн аходив та, мабуть, і не знай ду... Висіло над ними добре та щире небо, і малюкам здавалося, що всіяне воно не зорями, а квітами, і що посадив ті дивовижні квіти дядько Андрій. Ольга прийшла в неділю зранку. Вона була така прекрасна, що відразу якось похнюпились квіти, а господар відчув себе нікчемою і не знав, де подітися. — Це правда, що суха квітка, знайде на
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
