Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNW LA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2019 РІЗДВЯНЕ ВІНШУВАННЯ ВІД ВУЙКА ІВАНА У «Нашому житті» за грудень 2019 - го року я прочитала ду же душевну статтю внучки про свого дідуся Василя Палідв ора у дописі Марти Зєлик «Мій дідуньо – «Святий Миколай» Вона навіяла спогади про моє рідне село Гринівці Тлумацького р - ну і його людей. Особливо припали до душі дідусеві спогади про виступи на сцені.. . Мені на якусь мить здалося, що я в Україні й читаю у газеті теплі і сердечні розпов іді про добрих і щирих людей. Дякую автору за допис. Він надихнув мене на це «Різдвяне віншування...» Коли надходить пора Різдва, в голові все роятьс я старі згадки про Кол яду вдома — у Гринівцях... Передувало тому всьому дійству непочатий край роботи: прибрати хату, при чепурити ялинку, прис тарати пишного дідуха, напекти й наварити, обійти худібку в стайні, пригостивши її не скупим кавалком білого хліба, запросити на цвинта рі всіх пом ерлих з родини на Свят вечір, бо так заведено у нашому селі. А потім, звільнившись від усіх тих кло потів, виглядати з вікна вуйка Івана, який розпочне Різдво своїм поважним віншуванням: « У світлий день Різдва Х ристового — божого дитяти, А ми — б ратт я - украї нці, йдем Х риста витати! » Ця добра традиція він ш ування нашого лагідного сусіда Івана Та тарина давно перейшла в народну прикмету в нашій хаті . Чим скоріше при йде до нас вуйко Іван на Коляд, тим кращий буде рі к! Як я любила слухати його вінш уван ня з року в рік, бо говорив він так розважно, як дід Панас з «На добраніч, діти». А ще до кожного свята вуйко Іван мав свій невеличкий, ніким не писаний , сценарій з гриновецькими припо від кам и, де кожне слово було доречне й хотілося його запам’ ятати. А ме не в такий момент свербів язик спитатися у нашого сусіда: нащо він вчився і закінчував сільськогосподарську ака демію у самій столиці, а не якусь там ак тор - ську?! Перед очима промайнув не так давній кадр: прибіг одного сполуденка до нас вуйко Іван по зичит и татового старого ровера «Україна», аби зробити «об’ їзд » своїх ровесників та організувати зустріч випускників! У нашого сусіда очі горіли дивним блиском, за яким в ін уже уявляв, як то все буде. О дним словом, у вуйка Івана був готовий сценарій, а мені , мол од ій , чомусь здавалося, що з тої зустрічі і так ніц не вийде, бо не в кожного Івана та й однака гадка... Але ті гуморески, що він мав казати там, на зу стрічі випус кни ків сіль ської шко ли , не пропали дарем но: їх лю б ’ я зно дебюту ва ли у на шій хаті! А д алі був Поли ваний Поне ділок, і якби не вуйко Іван, то я би і не знала, що т а кий Понеділок вза га лі є, а так — ще й була кро плена Ве ли кодньою води цею під щедру вуй кову примовку. Трохи згод ом ми вже разом веснували на городі. Картопля ніби сама з мішків вискакувала, а робота кипіла під су провід вуйкових гуморесок. Окрім них у чол овіка було ще й інше захоплення — футбол. І то було не на жарт! Той футбол, правда, мені деколи так шпетив. Б о у ву йка Івана не робив старий телевізо р, а це віщувало, що м атч, хоч - не - хоч, « проходив » у нас вдома, де ніколи не було футболістів, та ще й , як на біду, чомусь саме в цей час на іншому каналі був конце рт Тото Кутуньо! Але сусідове: «Славайсу Христу!» з порога кардинально міняло усі наші плани... Ми часто запрошувал и Івана на обід, бо так, як він, ніхто не вмів прихвалювати страви, а деколи, ще й якась гриновецька латканка до капусти, чи до борщу йому вихоплювалася. І так то йому пасувало, як його бронзовий кост юм і вишивана краватка, які він вбирав лише до церкви. А ще Іван мав особливу рису, притаманну лише йому одно му: ві н не вмів відмовити ні в чому — ні в помочі, ні в доброму слові, ні у виступі на сцені! Тож коли утворився наш фольклорний колектив « Розмай » у селі, то я подумала, що за нього можу бути спокійна! Н а сцені він, як пиріг у маслі! А для себе я зрозуміла, що наш Іван Татарин — то не лише гринівецький Павло Глазовий, а ще й свій Богдан Ступка! І нікому не розгадати талант цього дивного у своїй непом ірній простоті та невдаваній щирості чоловіка, що є висо ковченим і усіляко обдарованим від Бога. ...Гей , вуйку Іване, чи вчуєте мене?! Христос с я Рождає! Чи не забули Ви завін ш увати в моїй хаті?! Бо який то буде Новий рік без Вас та без Вашого доброго слов а!? Наталія Слободян — Байдюк , Брансбурґ , США. І. Татарин і Н. Слободян — Байдюк .
Page load link
Go to Top