Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNW LA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2019 РІЗДВЯНЕ ВІНШУВАННЯ ВІД ВУЙКА ІВАНА У «Нашому житті» за грудень 2019 - го року я прочитала ду же душевну статтю внучки про свого дідуся Василя Палідв ора у дописі Марти Зєлик «Мій дідуньо – «Святий Миколай» Вона навіяла спогади про моє рідне село Гринівці Тлумацького р - ну і його людей. Особливо припали до душі дідусеві спогади про виступи на сцені.. . Мені на якусь мить здалося, що я в Україні й читаю у газеті теплі і сердечні розпов іді про добрих і щирих людей. Дякую автору за допис. Він надихнув мене на це «Різдвяне віншування...» Коли надходить пора Різдва, в голові все роятьс я старі згадки про Кол яду вдома — у Гринівцях... Передувало тому всьому дійству непочатий край роботи: прибрати хату, при чепурити ялинку, прис тарати пишного дідуха, напекти й наварити, обійти худібку в стайні, пригостивши її не скупим кавалком білого хліба, запросити на цвинта рі всіх пом ерлих з родини на Свят вечір, бо так заведено у нашому селі. А потім, звільнившись від усіх тих кло потів, виглядати з вікна вуйка Івана, який розпочне Різдво своїм поважним віншуванням: « У світлий день Різдва Х ристового — божого дитяти, А ми — б ратт я - украї нці, йдем Х риста витати! » Ця добра традиція він ш ування нашого лагідного сусіда Івана Та тарина давно перейшла в народну прикмету в нашій хаті . Чим скоріше при йде до нас вуйко Іван на Коляд, тим кращий буде рі к! Як я любила слухати його вінш уван ня з року в рік, бо говорив він так розважно, як дід Панас з «На добраніч, діти». А ще до кожного свята вуйко Іван мав свій невеличкий, ніким не писаний , сценарій з гриновецькими припо від кам и, де кожне слово було доречне й хотілося його запам’ ятати. А ме не в такий момент свербів язик спитатися у нашого сусіда: нащо він вчився і закінчував сільськогосподарську ака демію у самій столиці, а не якусь там ак тор - ську?! Перед очима промайнув не так давній кадр: прибіг одного сполуденка до нас вуйко Іван по зичит и татового старого ровера «Україна», аби зробити «об’ їзд » своїх ровесників та організувати зустріч випускників! У нашого сусіда очі горіли дивним блиском, за яким в ін уже уявляв, як то все буде. О дним словом, у вуйка Івана був готовий сценарій, а мені , мол од ій , чомусь здавалося, що з тої зустрічі і так ніц не вийде, бо не в кожного Івана та й однака гадка... Але ті гуморески, що він мав казати там, на зу стрічі випус кни ків сіль ської шко ли , не пропали дарем но: їх лю б ’ я зно дебюту ва ли у на шій хаті! А д алі був Поли ваний Поне ділок, і якби не вуйко Іван, то я би і не знала, що т а кий Понеділок вза га лі є, а так — ще й була кро плена Ве ли кодньою води цею під щедру вуй кову примовку. Трохи згод ом ми вже разом веснували на городі. Картопля ніби сама з мішків вискакувала, а робота кипіла під су провід вуйкових гуморесок. Окрім них у чол овіка було ще й інше захоплення — футбол. І то було не на жарт! Той футбол, правда, мені деколи так шпетив. Б о у ву йка Івана не робив старий телевізо р, а це віщувало, що м атч, хоч - не - хоч, « проходив » у нас вдома, де ніколи не було футболістів, та ще й , як на біду, чомусь саме в цей час на іншому каналі був конце рт Тото Кутуньо! Але сусідове: «Славайсу Христу!» з порога кардинально міняло усі наші плани... Ми часто запрошувал и Івана на обід, бо так, як він, ніхто не вмів прихвалювати страви, а деколи, ще й якась гриновецька латканка до капусти, чи до борщу йому вихоплювалася. І так то йому пасувало, як його бронзовий кост юм і вишивана краватка, які він вбирав лише до церкви. А ще Іван мав особливу рису, притаманну лише йому одно му: ві н не вмів відмовити ні в чому — ні в помочі, ні в доброму слові, ні у виступі на сцені! Тож коли утворився наш фольклорний колектив « Розмай » у селі, то я подумала, що за нього можу бути спокійна! Н а сцені він, як пиріг у маслі! А для себе я зрозуміла, що наш Іван Татарин — то не лише гринівецький Павло Глазовий, а ще й свій Богдан Ступка! І нікому не розгадати талант цього дивного у своїй непом ірній простоті та невдаваній щирості чоловіка, що є висо ковченим і усіляко обдарованим від Бога. ...Гей , вуйку Іване, чи вчуєте мене?! Христос с я Рождає! Чи не забули Ви завін ш увати в моїй хаті?! Бо який то буде Новий рік без Вас та без Вашого доброго слов а!? Наталія Слободян — Байдюк , Брансбурґ , США. І. Татарин і Н. Слободян — Байдюк .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
