Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2019 ПОРАДИ БАТЬКАМ Виховання дітей — це складно? Ми часто ставимося до дітей так, ніби всі знання та уявлення про життя, про правильне та неправильне, знаходилися тільки в нашій «діжці» досвіду. А «діжка» дитини – порожня і жадає наповнитися нашими думками. Але в один не найкращий момент ми починаємо чути від дитини тільки: «Норма льно», «Так, поїла», «Четвірка з алгебри», «Нічого цікавого». І все – дитина закриває двері не тільки до своєї кімнати, але і у свій внутрішній світ. Перше правило магії довірливого спілкування – дізнаватися . Викидаємо з розмов усі запитання, що ми ставимо кожен день. Ніяких більше «Як справи?», «Як у школі?», «Які оцінки?», «О котрій повернешся?» Забудьте такі формулювання. Їх немає. Так треба для чуда. І така порада стосується не тільки батьків. Бо ми зрідка запитуємо близьких людей про те, про що їм було б цікаво нам розповісти. Нам важливо тільки те, що цікавить нас. Тому ми втрачаємо не тільки контакт з дитиною, але й любов партнера, повагу, довіру, інтерес, цінність близькості. Коли ставите запитання, слухайте відповідь, не відволікаючись. Уточнюйте. П ерепитуйте. Ви можете скільки завгодно думати, що щиро цікавитеся життям і думкою близької людини, але вона може дізнатися про це тільки за однією ознакою: ви слухаєте її, підтримуючи розмову додатковими запитаннями, а не обмежуєтеся «як справи?» і пропуск аєте відповідь повз вуха. Уже через декілька місяців такої практики активного слухання між вами сформується зовсім інший простір. Дитина весь час про щось думає. Щось відчуває. Чогось боїться і щось хоче. І не потрібно ні в першу хвилину, ні на двадцятій – резюмувати, вставляти свої «п’ять копійок», оцінювати й переінакшувати її слова. Потрібно тільки сприймати. Нуль втручання. Тільки інтерес, тільки запитання та увага до відповідей. Тоді починається магія. Як тільки людина зрозуміє та повірить в те, що вон а вам щиро цікава, вона почне довіряти, ділитися, відкриватися, перестане фільтрувати інформацію, ділити її на «це можна говорити», а «цього вона (або він) не зрозуміє». Ми ж щасливі, коли у нас є хтось, з ким можна поділитися якимись навіть незначними дрі бницями. Ми щасливі, якщо хтось після запитання «Як справи?» запитає ще й «А чому? А що трапилось? А що ж тепер? А чому ти так вважаєш? А про що ти мрієш? А як ти бачиш цю ситуацію? А покажи! І що ти хочеш зробити з цим?». З такими людьми ми досить швидко відкриваємося, називаємо їх своїми близькими, довіряючи їм. Коли ми живемо з партнером рік - п’ять - десять, ми переходимо на абсолютно побутовий рівень спілкування. Побут – наш простір. І всі ми знаємо, до чого призводить, якщо розмови остаточно зведуться до «не забудь викинути сміття»... З дитиною – ще важливіше не зійти до побутових формальностей. Навіть якщо ви – чудовий батько, проводите з дитиною 1 — 2 години в день, любите і пишаєтеся дитиною, часто основні теми ваших розмов з нею – побут і навчання, вим оги або прохання, запитання щодо результатів, а не процесів. Частіше розмовляйте про стороннє, не тільки про дім і школу. Цікава телевізійна програма або сайт, смішна картинка – покажіть це дитині, покличте подивитися разом, запитайте поради у виборі, і го ловне, запитуйте, запитуйте, запитуйте... Музика, фільми, ігри, соцмережі, нові і старі друзі, конфлікти, симпатії, плітки. Або дивацтва вчителів і однокласників. Новини. Відкриття. Анекдоти. Сни. Ви здивуєтеся тому, як багато знає ваша дитина, наскільки з мінився її світ за якихось десять років! Так стають друзями. Тому що друг – це людина, якій ти щиро цікавий. Друге правило – жодних оцінок . Тим більше критичних. Отримавши відповідь, потрібно з нею поводитися дуже обережно. Будь - яка оцінка може раз і назав жди відбити бажання ділитися. Помилкою буде сказати: «Так, у мене так само (або навпаки) було»... і далі довго розповідати про себе, про свої міркування, про свої історії. Запам’ятайте – у вас є хвилини три на розповідь про себе, на цікаву історію, яка підкр еслює ваш інтерес і вашу згоду з позицією дитини або пояснює альтернативну позицію. Краще, якщо це буде щось відверте, приватне, можливо навіть таке, що не «прикрасить» вас. Нічого страшного. Критикуючи себе, ви тільки збільшуєте довіру. Останнє слово зали ште за дитиною. Для більшої ефективності – слухаємо дитину не зарозуміло, але так, як слухали б літню поважну людину. Ви ж не перебиває сторонніх словами «Яка нісенітниця!» Або «Та як ти можеш таке говорити?» Третє (якщо йдеться про проблему) – дізнатися б ачення дитини щодо її вирішення . Поцікавтеся її прикладами для наслідування, її методами. Послухайте про страхи, побоювання, надії, а також розуміння «правильно» та «неправильно». Якщо ви не погоджуєтеся з її рішенням, спробуйте запропонувати своє, але як дружню пораду та з поясненням, чому ваше рішення буде ефективнішим. І знову – останнє слово за ди - тиною. Отже, запитуйте дитину якомога більше. Не оцінюйте її. Не вирішу йте за неї проблеми. Проведіть в такому режимі хоча б три тижні. І якщо ви це зробите, то обов’язково побачите чарівний результат. Дитина, яка раніше обмежувалася відповідями на кшталт «Нормально», перетвориться в людину, яка запитує у вас поради з дуже особистих питань. З інш ими членами сім’ї ці три правила працюють ще чарівніше. Джерело: http://blyskavka.org
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
