Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2019 принесло йому радости‚ дуже скоро з’я - су валося‚ що вони різні — такі різні‚ що він відчув себе нещасним‚ ніби обдуреним‚ приниженим‚ ніяким. Не міг задовольняти всіх потреб‚ які виникали‚ не міг протистояти емоціям‚ які вирували між ними‚ не міг... В ідчува в‚ що багато що не може і — не зможе. Щоб це припинити‚ без вагань запропонував: — Буде краще‚ як ми розійдемося. Бачиш‚ що все‚ що бу - ло між нами раніше‚ уже втра чено... Вона зго - дилася‚ на - віть не запла - кала. А може‚ й зраділа. Тіль ки батьки запротестув а - ли: — Не мо - же те‚ не ма - єте права‚ у вас синок ро - сте. Вони всі - ляко дово ди - ли‚ переконували‚ нарешті‚ посварилися й батько плюнув спересердя: — Ото сина виховав‚ я ж тебе не покинув‚ як щеня‚ а виростив‚ освіту дав‚ голодний ти в мене не був‚ може‚ не по - панськи жили‚ але жили‚ нікому в рот не заглядали. А що ти? Ні син з тебе‚ ні батько... Як тільки суд закінчив справу про роз - лучення‚ він виїхав з дому . Не знав‚ куди по - дасться‚ але знав‚ що не залишиться поблизу. Не хотів зустрічатися з рідними‚ бачити сина. Нехай усе відійде від нього‚ ніби й не було. Він справді і син поганий‚ і батько. То пощо дратувати їх своєю присутністю? І своєї образи стерпіти не міг. Хіба тільки він один винен? Вона так згодилася на розлученн я‚ ніби сама нетерпеливо чекала цього. А батько тільки до нього з претензіями... Бо він‚ бач‚ його син‚ то вс я ганьба тільки на них. — Що ж‚ нехай буде‚ я приймаю‚ — з тими словами вийшов з хати‚ щоб більше ніколи не повертатися. І — не повернувся... Подумав‚ що буде краще‚ коли переїде гори й оселиться десь на рівнині‚ сховається. І так зробив. Опинився в гарному райцентрі й відразу знайшов працю. Але довго там не затримався. Щось мул яло йому. Не любив рівних полів — коли виїжджав за місто‚ не було на чому пог ляд спинити. Тому вирішив податися в найбільш зубожілий ‚ віддалений гірський район‚ де вільніше дихати і нема жодного знайомого. Таке се ли ще було й він його спо добав. Осе - лив ся‚ знай - шов пра цю‚ а зго дом і дів - чину пригля - нув. Бу ла гар - на‚ на нього диви ла ся за - хоплено‚ а зго - дом сказала‚ що хотіла б бути з ним. Він теж готовий був по - свата - тись‚ але бояв - ся будь - яких пояснень про попереднє жи - т тя. Не міг би пояснити ‚ чо - му так сталося‚ а що гірше‚ — що не хоче вертатися у своє минуле ніколи. Коли ж вона наполягла на своєму‚ признався‚ що не дасть їй свого прі звища‚ а хоче взяти її за своє. — Хочу про все забути‚ ніколи не повер - татися в минуле навіть думкою‚ хочу стати іншою людиною. Нехай про мене колишнього всі забудуть. Вона згодилася й ні про що не допи - тувалася‚ навіть‚ батькам заказала не ціка - витися. Він переробив документи й став «ін - шим» . Так йому здавалося. З гордістю пред - ставлявся новим прізвищем‚ але в людей‚ як кажуть‚ нічого не вкрадеш‚ люди все знають. І згодом пристало до ньог о не тіль ки нове прізвище‚ а й прізвисько « відщепенець ». А дехто перефразовував на «прищепенець». Проте‚ вже було пізно щось міняти‚ довелося так жити. Любов Дмитришин - Часто ‚ пресова референтка 56 - го Відділу СУА‚ Норт Порт‚ Флорида. Карпатські гори.
Page load link
Go to Top
