Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2019 принесло йому радости‚ дуже скоро з’я - су валося‚ що вони різні — такі різні‚ що він відчув себе нещасним‚ ніби обдуреним‚ приниженим‚ ніяким. Не міг задовольняти всіх потреб‚ які виникали‚ не міг протистояти емоціям‚ які вирували між ними‚ не міг... В ідчува в‚ що багато що не може і — не зможе. Щоб це припинити‚ без вагань запропонував: — Буде краще‚ як ми розійдемося. Бачиш‚ що все‚ що бу - ло між нами раніше‚ уже втра чено... Вона зго - дилася‚ на - віть не запла - кала. А може‚ й зраділа. Тіль ки батьки запротестув а - ли: — Не мо - же те‚ не ма - єте права‚ у вас синок ро - сте. Вони всі - ляко дово ди - ли‚ переконували‚ нарешті‚ посварилися й батько плюнув спересердя: — Ото сина виховав‚ я ж тебе не покинув‚ як щеня‚ а виростив‚ освіту дав‚ голодний ти в мене не був‚ може‚ не по - панськи жили‚ але жили‚ нікому в рот не заглядали. А що ти? Ні син з тебе‚ ні батько... Як тільки суд закінчив справу про роз - лучення‚ він виїхав з дому . Не знав‚ куди по - дасться‚ але знав‚ що не залишиться поблизу. Не хотів зустрічатися з рідними‚ бачити сина. Нехай усе відійде від нього‚ ніби й не було. Він справді і син поганий‚ і батько. То пощо дратувати їх своєю присутністю? І своєї образи стерпіти не міг. Хіба тільки він один винен? Вона так згодилася на розлученн я‚ ніби сама нетерпеливо чекала цього. А батько тільки до нього з претензіями... Бо він‚ бач‚ його син‚ то вс я ганьба тільки на них. — Що ж‚ нехай буде‚ я приймаю‚ — з тими словами вийшов з хати‚ щоб більше ніколи не повертатися. І — не повернувся... Подумав‚ що буде краще‚ коли переїде гори й оселиться десь на рівнині‚ сховається. І так зробив. Опинився в гарному райцентрі й відразу знайшов працю. Але довго там не затримався. Щось мул яло йому. Не любив рівних полів — коли виїжджав за місто‚ не було на чому пог ляд спинити. Тому вирішив податися в найбільш зубожілий ‚ віддалений гірський район‚ де вільніше дихати і нема жодного знайомого. Таке се ли ще було й він його спо добав. Осе - лив ся‚ знай - шов пра цю‚ а зго дом і дів - чину пригля - нув. Бу ла гар - на‚ на нього диви ла ся за - хоплено‚ а зго - дом сказала‚ що хотіла б бути з ним. Він теж готовий був по - свата - тись‚ але бояв - ся будь - яких пояснень про попереднє жи - т тя. Не міг би пояснити ‚ чо - му так сталося‚ а що гірше‚ — що не хоче вертатися у своє минуле ніколи. Коли ж вона наполягла на своєму‚ признався‚ що не дасть їй свого прі звища‚ а хоче взяти її за своє. — Хочу про все забути‚ ніколи не повер - татися в минуле навіть думкою‚ хочу стати іншою людиною. Нехай про мене колишнього всі забудуть. Вона згодилася й ні про що не допи - тувалася‚ навіть‚ батькам заказала не ціка - витися. Він переробив документи й став «ін - шим» . Так йому здавалося. З гордістю пред - ставлявся новим прізвищем‚ але в людей‚ як кажуть‚ нічого не вкрадеш‚ люди все знають. І згодом пристало до ньог о не тіль ки нове прізвище‚ а й прізвисько « відщепенець ». А дехто перефразовував на «прищепенець». Проте‚ вже було пізно щось міняти‚ довелося так жити. Любов Дмитришин - Часто ‚ пресова референтка 56 - го Відділу СУА‚ Норт Порт‚ Флорида. Карпатські гори.
Page load link
Go to Top
