Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2019 СЛІДАМИ НАШИХ ПУБЛІКАЦІЙ Заповіти Тараса Шевченка У журналі «Наше життя» (ч. 1 за січень 2019 - го р.) у статті «Увіковічені Різдвом» авторки Лариси Тополі є згадування про «Заповіт» Т. Шевченка, що написаний на Різдво 1845 - го року. За давньою традицією співаємо та слу - хаємо його стояч и, поклавши руку на серце, бо чуємо пісню - реквієм, пісню - дзвін, пісню - заклик і прохання: «Як умру, то поховайте», але й «Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте!» Ці слова значно пізніше породять відповідь: «Душу й тіло ми положим За нашу свободу...» Але це не єдиний заповіт Шевченка, який залишив нам наш Пророк, який просив долю «А дай жити, серцем жити. І людей любити», бо «У нас нема Зерна неправди за собою»... Ці слова могли б бути підсумком життя поета. Найкращий і найцінніший ска рб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу та всерозквітаючу радість, яку у мільйонів люд - ських сердець постійно наново збуджуватимуть його твори. Чому збуджують, чому закликають, чому безсмертні твори Шевченка, зрештою, як і він сам? Відповідь про ста: наш великий поет увібрав у себе красу неньки України і, водночас, її недолю, героїку українського козацтва, біль втрат, почуття націоналізму та ненависті до зайд - шовіністів, духовну всевидющість незря - чих кобзарів, велич почуттів материнства та коханн я – все те, що становить самобутність українського народу. У «Кобзарі» – цій енциклопедії життя – не - мало заповітів загальнонаціонального харак - теру, які виявляють громадянські наміри поета змінити підневільне становище України, а головне – пробудити в укр аїнців почуття гідності й честі, посилити їхню національну свідомість, щоб ніколи не бути «рабами», «підніжками, брудом, сміттям» російських царів, польських королів та інших зайд. Бо саме за це поет карався, мучився, але не каявся. Це дуже чітко видно у й ого поемі - посланні, сама назва якої складається із 17 слів, поемі - зверненні до мертвих, живих і ще й ненароджених. Основне інтонаційне спряму - вання твору – пересторога, гнів, прохання і заповіт. Епіграфом до «Послання...» автор узяв слова із Біблії: «Коли хто говорить: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце». І в історії України, як колись, так і тепер, відомі випадки, цілі періоди, коли «свої діти її розпинають». Шевченко ж кликав: «Борітеся – поборете», «Свою Україну любіть», твердив, перекону вав, що «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля...», закликав «Не дайте матері в руках у ката пропадать!» Себто: палко любитимете рідний край і мужньо боронитимете його волю – матимете власну самостійну державу. Ми так довго не мали її, бо рідну землю ві ддавали на поталу всіляким чужоземцям, не могли збаг - нути (а дехто й досі не збагнув), що таки «Нема на світі України, немає другого Дніпра», а «як би ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя...» Ми ніяк не хочемо збагнути уроків історії й тепе р. Забули ми й Тарасів заповіт «Братайтеся!». Злегковажили благанням Великого сина України: «Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата... Любітеся, брати мої, Вкраїну любіте, І за неї безталанну Господа моліте... ...Свою Україну любіть, Любіть її во врем ’ я л юте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть...» Шевченко казав нам: «Стрепенися», «Про - світися», «Прочитайте тую славу». Чи чуємо нашого Пророка? Ми досі животіємо, осліплені фальшивими імперськими лозунгами тупо пов торюючи їх, навіть братерська кров на Донбасі нічо го не вчить нас: «...та й спитайте Тойді себе: що ми? Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?» В Україні мають відбутися вибори. Нехай наші виборці чують заповіт Шевченка: «Про - зрійте, люде, день настав! Подумайте, чиєю кров ’ ю Розправте руки, змийте луду..!» Власна доля, особисте життя, слава – ніщо. Шевченко твердив: «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини». Про це свідчить його невільницька поезія «Мені од - наково»: «Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її окраденую збудять... Ох, не однаково мені». Великий Кобзар заповідав кожному з нас молитися, бути добрими християнами, не цуратися Слова Божого. На жаль, частина нації піддалася впливові безбожників, шука ючи собі різних Богів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
