Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 WWW. UNWLA .ORG 35 Корабель плавно сів на чудовім зеленім полі. Такої соковитої трави не буває на Землі. Ще трохи вище — і був би ліс. Але це таки трава, тільки дуже висока. Хлопці вийшли і зняли скафандри — дихати добре, навіть краще, ніж на Землі. А які пахощі ! Як у травневім саду! . — Тут тепло, я думаю, що й комбінезони скинемо, — промовив Марк o . — Почекай, не знаємо, які тут рослини, може, отруйні — хай нас комбінезони охороняють. Хлопці йшли полем і дивувалися на стрункі ряди квітів. Квіти були величезні, ви щі від людського зросту, і трохи нагадували наші соняшники. Одні були червоні, другі сині, а ще — яскраво - жовті. Кожний колір окремо, громадами, наче їх хто дбайливо садив на грядки. — Хто ж їх тут посадив? Ми напевно знайдемо тут і величезних людей - гігант ів. — Не знайдете, — відповів хтось тоненьким голоском. — Ми самі себе садимо. Хлопці перелякалися і стали шукати, хто це до них заговорив. Нікого не було, але квіти хитали голівками і — далебі! — сміялися. — Так, це ми до вас говоримо, — обізвалась жовта квітка. — А звідки ви знаєте нашу мову? — Ми всі мови знаємо, бо ми квіти. У вас на Землі ж кажуть, що квіти говорять. І це правда. — Ну, то здорові будьте, Квіти! — привітався Симон. — Можна у вас трохи зупинитися? — Можна, якщо ви не будете нас рвати й н ищити, — сказала червона квітка. — Нам казали, що на Землі ви робите страшні злочини супроти квітів: рвете їх, ріжете, тримаєте ув’язнених у вазах, а тоді, півмертвих, викидаєте на сміття. — Це так, — зізнався Марко, — але ми й доглядаємо квіти: сіємо та с адимо їх, поливаємо, годуємо, виполюємо бур’яни... А потім настає зима, що вбиває квіти. Але ми збираємо їх насіння та навесні знову садимо. Така доля квітів у нас. А у вас що — ви вічно ростете? — У нас вічна весна, але ми гинемо від посухи, вітру і прост о від старости. А часом гинемо і на війні. — На якій війні? Які бувають у квітів війни? — Бувають, ще й які! Війни за територію. Наша плянета влаштована так, щоб кожна квітка мала свої права. У нашім уряді є рівна кількість представників від усіх трьох кол ьорів: червоного, синього та жовтого. Але часом з’являються зухвальці, що хочуть загарбати чуже. Вони намовляють інших і починають засипати своє насіння на чужу землю. Тоді між червоними квітами раптом виростають сині. На них накидаються господарі цієї діл янки, і зчиняється бій. Часом виростають мішані квіти фіялкового або помаранчевого кольору, але вони не виживають і губляться між господарями. Господарі також воюють корінням, вони під землею знаходять напасників і винищують їх. — Ніде нема миру, — зітхнув Марко. — Є в нас мир, наші війни довго не тривають, а тільки поки ми виженемо напасника. — Так і ми на Землі хочемо вигнати напасника, що вкоренився на Україні, і тоді на нашій Землі настане мир, — сказав Симон. По запашній траві хлопці пішли до сплетено го з квітів намету, де на листку блищав золотом запашний мед і лежали зернятка. Квіти запросили мандрівників пообідати, і ця їжа дуже смакувала хлопцям. На цій плянеті не було ані будинків, ані майстерень — нічого, чим би можна було полагодити антени. Але квіти дали їм чарівного нектару, що ним треба намастити лице, і тоді можна відчувати напрям і знайти дорогу. Хлопці попрощалися з квітами, сіли в свій корабель і полетіли шукати міжплянетну станцію. Квіти співали й махали їм услід голівками. — Отже, знайшл и ми досі незнану плянету, але не можемо її назвати ані Симаром, ані Марсимом, бо це плянета Квітів.
Page load link
Go to Top