Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 2 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 ВІДЛУННЯ ГОЛОДОМОРУ ОСЬ ТАКА ГІРКА ПЕТРУШКА... У сі ми, американські українки, часто ловимо себе на тому, що шукаємо в портреті Америки дорогі нам риси — риси України. Он там, десь в Огайо чи Небрасці, «наші» мальви вилаштувалися край дороги, мов дівчата на виданні... А ось тут, у маленькому магазинчику напівсільського Теннессі, можна знайти на полицях баночку бузинового варення... Або хоча б і ті ж дерев’яні стодоли... Розкидані в американській «глибинці» тут і там, нас, українців, вони вражають доглянутістю, хоча й носять часто сліди своєї древності. Зб удовані ще пращурами, для багатьох сімей американської «глибинки» вони є реліквією. А реліквія, як правило, асоціюється з гордістю й несе в собі позитив. Однак по - іншому було в нашій сім’ї, яка після війни тільки - но стала розправляти крила. Батькові, як пр ийшов з фронту, довелося будуватися на голому місці. Під забудову було куплено шмат городу в сусідів, про яких ходили чутки, нібито вони поїли власних дітей у голодні 1932 — 33 - ті роки, коли люди від виснаження не тільки мерли, мов мухи, але й втрачали розу м до рівня звірячого інстинкту. Та батьки наші були заклопотані більше тим, як звести власні стіни й дах над головою та чим годувати своїх старшеньких дітей у голодні 1946 — 1947 - мі рр. Поступово побудували сяку - таку хату, погріб, невеличкий сарай... Сарай поставили чимдалі від хати, близько до межі з сусідами, у яких купили землю. Він служив і за стодолу, і за свинарник з курятником. Взимку ми, четверо батькових доньок, з’їжджали з даху сараю на змайстрованих батьком санчатах прямо на завалений снігом горо д. Напровесні ми, мамині помічниці, щипали тут, попід сараєм, перший щавель на борщ, а влітку – петрушку, якої вистачало навіть на те, щоб вторгувати на базарі якусь копійку. За ту копійку мама купувала нам як не халву, так яблучне повидло чи «облиті» прян ики (радянський різновид різдвяних імбирних пряників, якими так славиться Німеччина). А були моменти, що й іржава тюлька з бочки створювала в оселі характерний для повоєнної України ажіотаж. Невибагливі до земних щедрот, щасливі простими житейськими радощ ами, ми потроху ______________________________________________________________________ зі столом дехто стави ть воду та новий рушник на випадок, якщо якась душа захоче напитися або помитися. У вечері цього дня в хаті за па - лю ють свічку , що гор ить цілий вечір й освітлю є духам дорогу додому . Цікаво, що в минулому на цвинтар у цей день не ходили, а поминали тих, хто пішов в інші світи, у святилищах, храмах і вдома. У дав - нину цього дня на цвинтар ходили л ише т і відчайдушні сміливці, які хоті ли дізнатись, чи не очікує їх смерть цього року. Для отримання такої вістки потрібно було піти ввечері на цвин - тар, притулитис я до дерева , що там росте, і спо - стерігати : якщо людина побачить білі тіні душ тих, які повертаються з панахиди, то це ознака близької смерті. В У країні було заведено у цей день садити дерева , бо вважалося , що духи предків допо ма - га ють у цьому, а то му дерева краще прижи - вуться. Дмитріївською суботою та днем Дмитр а закінчується осінній період календарних свят - ку вань і в буковинців . Також завершу єть ся ве - сільний сезон. Якщо дівчина (на виданні) за - лишилас я до цього часу не засватаною, то у давнину вважали, що рік для неї був втрачений. Існу є навіть така приповідка : «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч нею комин затикай». Тобто, до Дмитра вона пере бира є жених ами , а після свята по годиться на кого завгодно . В Україні тисячолітн і спостереження виз - нач ил и прикмети на погоду у дні після Дмит - ріївської суботи , зокрема у день Дмитра: * Я кщо у цей день іде мокрий сніг, то зима буде мокр ою й теплою, а весна – ран ньою . * Якщо цей день без снігу, то зими ще довго не буде. * Якщо з емля на Дмитра замерзла та дме холодний вітер, то снігу не буде до Нового року. * Сніг і мороз на Дмитр а вказує на те, що весна буде пізньою та холодною. * Якщо на Дмитра тепло, то вес на буде м ’ як ою та ран ньою . * Якщо на Дмитра дощ, то на свято Введення снігу буде по коліна. * Якщо на Дмитра випав сні г, то увесь листо пад буде холодним. То ж слід пам’ятати наших близьких, які пішли в інші світи. А ще, як закликає право - славна церква , тр еба творити милостиню за них. У день Дмитріївської суботи та в інші по - минальні дні. І в повс якденних молитвах зга - дувати їх , щоб ті , кого помина ємо , успадкували вічне життя. Кожолянко Олександр , етнолог, доктор історичних наук.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
