Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 WWW. UNWLA .ORG 21 ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ Дмитріївська батьківська субота — свято поминання родичів «Сьогодні батьківська!» – фраза, яку ми чуємо кілька разів на рік. У Бога всі живі, а тому пам’ять і молитва про наших покій них рідних і друзів – важлива частина християнської віри. Батьківські суботи (а їх в церковному ка - лендарі кілька) – це дні особливого поминання покійних у православних храмах . Крім того, у такі дні, за традицією , вір яни відвідують мо - гили на цвинтар ах. На зва «батьківська» імо - вірно походить від традиції називати покійних «батьками», тобто тими, які відійшли до бать - ків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи стали іменуватися тому , що християни мо - литовно поминали най перш е своїх покійних батьків. Одна з т а к их субот — Дмитріївська — припадає на листопад місяць і у 2018 - му р. це 3 - го листопада . Дмитріївську поминальну су - боту називають також «дідівською». У цей день у православних храмах України від буваються панахиди за померлими. Є різні версії походження с вята. Існує оповідання, що Дмитріївська батьківська субо - та має відношення до великомученика Дмитрія Солунського , який в українських церквах зга - ду ється як славний великомученик Дмитр о Мироточець . Св. Дмитрій жив у другій по - ловині ІІІ ст . у м. Солун і ( дав н я назва міста Салонік , Греція ) — місті зустрічі слов’янської та грецької цивілізацій, звідки родом були великі Кирило та Мефодій ( слов ’ янські просвіт ники та проповідники християнства, творці слов ’ ян - ської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на сл ов ’ янську мову, брати ) . Б атьки Дмитрія — слов’янського походження. Він був проконсулом ( мером ) міста та губернатором провінції Фессалонік и. При його правлінні в місті згуртувалас я велика християнська спіль - нота. Довідавшись про це, імператор Мак - симіан , пр ихильник римського ідолопоклон - ства , попрямував із військом до Салонік. Він заарештував Дмитрія та вирішив помститис я християнській громаді: зібрав християн на стадіоні та влаштував криваві гладіаторські бої, під час яких його улюбленець, велетень Лій , кид ав мучеників на списи воїнів. Тоді молодий християнин на ім’я Нестор пішов до в’язниці та попросив у Дмитрія молитов і благословення на двобій з Лієм. І сталося диво – юнак переміг досвідченого вбивцю. Загибель Лія викликала гнів імператора – Несторові від сікли голову, а Дмитрія б уло страчено 8 - го листопада за ста - рим стилем. За часів правління у Візантії ім - ператора Костянтина (306 — 337) над гробом св. Дмитрія у Солуні побудували храм, де зна - хо дяться нетлінні мощі святого. Свято Дмитрія християнська цер ква встанови ла у 740 - му р. С в. Дмитрій в изнаний небесним покровителем воїнів, мерів та губернаторів. У часи двовір’я й утвердження христи янства, з вір ою у безсмертя душ праведників і воскресіння після смерті, з усвідомленням обо - в’язкової останн ьої відпла т и кожному залежно від вчинених за життя дій , християнська цер - ква на українських землях почала помина ти покійників у день Дмитріївської суботи — за тиждень до дня Дмитрія . Цього дн я у давнину люди йшли до святилищ і несли три калачі. Також брали з собою с трави, які по любл ял и ті, хто пішов у Вічність , та коливо (українська ри - туальна страва, поминальна кутя) . Біля вог - нища відбувалось освячення їжі та жертво - приношення. Вважалось, що духи покійників приходять до святилища. Від кожного калача три рази відлам ували шматок і кидали його у вогонь, промовляючи перш ого раз у «За душі давно померлих родичів», другого – «За дідів і прадідів нашої родини», і трет ього – «За душі утоплених, що померли не с воєю см ертю». Також у вогонь кидали по одній ложці страв, принесен их з собою, а решту з’ ї да ли самі та при гощали тих, хто прийшов на поминання. Залишки калачів розкладали по колу навколо святого місця, що означало жертву Богу Неба Сварогу та Богу Сонця Дажбогу. У деяких ре - ґ іонах Україн и у цей день господин і й по нині кл а дуть на мисочк у з коловом три хлібини , над якими відправля ють с я панахида . Також замо - вляється служба за тих, хто помер. А після за - кінченн я панахиди - парастасу організову ється спільний обід при церкві. В важа єть ся , що в цей день в церкву приход ять духи тих , хто помер, і невидимо сіда ють споживати з живими обід - трапезу. Якщо поминальний обід організо ву - ють дома, то його почина ють перед заходом сонця та продовжу ють у вечірній час . Під час обіду заведено згадувати тих, хто помер , їх ні добрі справи при житті т а вести р озмов у так, ніби вони сидять за столом . Господиня з кожної страви, що пода є на стіл, відбира є по ложці в окрему миску, яка стави ться на почесному куті. Це страва для тих, хто помер. Також п оряд
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
