Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 WWW. UNWLA .ORG 21 ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ Дмитріївська батьківська субота — свято поминання родичів «Сьогодні батьківська!» – фраза, яку ми чуємо кілька разів на рік. У Бога всі живі, а тому пам’ять і молитва про наших покій них рідних і друзів – важлива частина християнської віри. Батьківські суботи (а їх в церковному ка - лендарі кілька) – це дні особливого поминання покійних у православних храмах . Крім того, у такі дні, за традицією , вір яни відвідують мо - гили на цвинтар ах. На зва «батьківська» імо - вірно походить від традиції називати покійних «батьками», тобто тими, які відійшли до бать - ків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи стали іменуватися тому , що християни мо - литовно поминали най перш е своїх покійних батьків. Одна з т а к их субот — Дмитріївська — припадає на листопад місяць і у 2018 - му р. це 3 - го листопада . Дмитріївську поминальну су - боту називають також «дідівською». У цей день у православних храмах України від буваються панахиди за померлими. Є різні версії походження с вята. Існує оповідання, що Дмитріївська батьківська субо - та має відношення до великомученика Дмитрія Солунського , який в українських церквах зга - ду ється як славний великомученик Дмитр о Мироточець . Св. Дмитрій жив у другій по - ловині ІІІ ст . у м. Солун і ( дав н я назва міста Салонік , Греція ) — місті зустрічі слов’янської та грецької цивілізацій, звідки родом були великі Кирило та Мефодій ( слов ’ янські просвіт ники та проповідники християнства, творці слов ’ ян - ської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на сл ов ’ янську мову, брати ) . Б атьки Дмитрія — слов’янського походження. Він був проконсулом ( мером ) міста та губернатором провінції Фессалонік и. При його правлінні в місті згуртувалас я велика християнська спіль - нота. Довідавшись про це, імператор Мак - симіан , пр ихильник римського ідолопоклон - ства , попрямував із військом до Салонік. Він заарештував Дмитрія та вирішив помститис я християнській громаді: зібрав християн на стадіоні та влаштував криваві гладіаторські бої, під час яких його улюбленець, велетень Лій , кид ав мучеників на списи воїнів. Тоді молодий християнин на ім’я Нестор пішов до в’язниці та попросив у Дмитрія молитов і благословення на двобій з Лієм. І сталося диво – юнак переміг досвідченого вбивцю. Загибель Лія викликала гнів імператора – Несторові від сікли голову, а Дмитрія б уло страчено 8 - го листопада за ста - рим стилем. За часів правління у Візантії ім - ператора Костянтина (306 — 337) над гробом св. Дмитрія у Солуні побудували храм, де зна - хо дяться нетлінні мощі святого. Свято Дмитрія християнська цер ква встанови ла у 740 - му р. С в. Дмитрій в изнаний небесним покровителем воїнів, мерів та губернаторів. У часи двовір’я й утвердження христи янства, з вір ою у безсмертя душ праведників і воскресіння після смерті, з усвідомленням обо - в’язкової останн ьої відпла т и кожному залежно від вчинених за життя дій , християнська цер - ква на українських землях почала помина ти покійників у день Дмитріївської суботи — за тиждень до дня Дмитрія . Цього дн я у давнину люди йшли до святилищ і несли три калачі. Також брали з собою с трави, які по любл ял и ті, хто пішов у Вічність , та коливо (українська ри - туальна страва, поминальна кутя) . Біля вог - нища відбувалось освячення їжі та жертво - приношення. Вважалось, що духи покійників приходять до святилища. Від кожного калача три рази відлам ували шматок і кидали його у вогонь, промовляючи перш ого раз у «За душі давно померлих родичів», другого – «За дідів і прадідів нашої родини», і трет ього – «За душі утоплених, що померли не с воєю см ертю». Також у вогонь кидали по одній ложці страв, принесен их з собою, а решту з’ ї да ли самі та при гощали тих, хто прийшов на поминання. Залишки калачів розкладали по колу навколо святого місця, що означало жертву Богу Неба Сварогу та Богу Сонця Дажбогу. У деяких ре - ґ іонах Україн и у цей день господин і й по нині кл а дуть на мисочк у з коловом три хлібини , над якими відправля ють с я панахида . Також замо - вляється служба за тих, хто помер. А після за - кінченн я панахиди - парастасу організову ється спільний обід при церкві. В важа єть ся , що в цей день в церкву приход ять духи тих , хто помер, і невидимо сіда ють споживати з живими обід - трапезу. Якщо поминальний обід організо ву - ють дома, то його почина ють перед заходом сонця та продовжу ють у вечірній час . Під час обіду заведено згадувати тих, хто помер , їх ні добрі справи при житті т а вести р озмов у так, ніби вони сидять за столом . Господиня з кожної страви, що пода є на стіл, відбира є по ложці в окрему миску, яка стави ться на почесному куті. Це страва для тих, хто помер. Також п оряд
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
