Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 WWW. UNWLA .ORG 1 5 доробок переважно або заборонявся в СРСР й надалі, або ознайомлення з ним не за охо - чувалося владою, або замовчувалось те, що такі діячі взагалі існували. А багато творів таких митців взагалі були знищені радянськими органами. Так, не збереглося практично жод - ного твору Михайла Бойчука, який був за - сновником цілої школи монументального живопису! Проте творчіс ть небагатьох митців, що якось «вкладалася» в рамки соцреалізму, після реабілітації була визнана радянською владою. Зокрема, передруковувалися деякі тво - ри П. Капельгородського та І. Микитенка, а окремі твори М. Хвильового, Г. Косинки та М. Ку ліша навіть включили до шкільних програм. Серед безлічі імен, які ще не знайшли свою дорогу до широкої авдиторії читача, Майк Йогансен, В. Чумак, В. Еллан - Блакитний та ін. До другої групи «українського відро джен - ня» належать репресовані та переслідувані предста вники української інтеліґенції, яким вдалося уникнути найвищої міри покарання та вижити в тюрмах і концтаборах. Дехто з них зміг втекти з табору (як Іван Багряний), хтось відбув свій термін і «зламався» (як Остап Вишня, що став слухняним співцем сталін - ськ ого режиму), а дехто до кінця життя за - лишився в опозиції до радянського режиму (як Борис Антоненко - Давидович). Третю умовну групу складають ті діячі науки та культури, які уникли репресій. Але, оскільки їхній доробок був далеким від соцреалізму та вузьких партійних рамок, він був також засуджений радянською владою. Твори цих митців також заборонялися та замовчувалися — їх вилучали зі сховищ і знищували. Більшість з них померли ще до розгортання масових репресій (Л. Чернов, О. Богомазов, Г. Михайличенко), д ехто вряту - вався тільки тому, що відійшов від активної діяльності (як Марія Галич), небагатьом вдалося вчасно еміґрувати (як Юрій Клен). До четвертої групи «українського відро - дження» належать митці, чия творчість або відповідала партійним нормам, або у пе ріод репресій зазнала відповідних змін. Чи то страх за свою (або родини) безпеку, чи слабка національна свідомість змушували багатьох осіб (в умовах масового терору) змінитися. Ти - повими зразками соцреалістичного мистецтва є створені в цей період твори М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, І. Кочерги й багатьох ін. У тридцяті роки минулого століття була також знищена велика кількість діячів культури старшого покоління, які здобули визнання й славу ще до радянської влади та належать до покоління діячів початк у XX ст. Серед таких Людмила Старицька - Черня хів - ська, Микола Вороний, Сергій Єфремов, Гнат Хоткевич та ін. Політика українізації, що відбувалась в УРСР навіть короткий час, від - крила для них можливість активно включитися в процеси розбудови української лі тератури, культури та науки. Дехто заради цього по - вернувся з еміґрації (як Микола Вороний), або спеціально переїхав з українських країв під владою Польщі (як Антін Крушельницький з родиною). Митці «Розстріляного відродження», які не знали страху і сміливо говорили правду, за - лишили по собі світлу пам’ять і твори, що засвідчують великий творчий потенціал і силу думки українського народу. До нас вони ді - йшли різними шляхами. Багато з них вида - валися за кордоном силами діаспор, деякі під - пільно друкувалися в СРСР, котрісь перепи - сувалися від руки, частина лежала в засек - речених радянських архівах, але більшу ча - стину з них, на жаль, знищено. Тамара Кучерова , Ню Йорк.
Page load link
Go to Top