Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 Українці, що відродилися З проголошенням незалежності України відбуваються великі зміни в її духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті українського народу. Ліквідуються також «білі плями» в історії української літератури — повертаються імена письменників, які були за - ка товані та знищені у сталінських таборах і чия творчість оголошувалась ворожою, націона - лістичною. Українські митці, що стали жер - твами сталінських репресій, повертаються свої ми творами, а їхній життєвий і творчий шлях стає зразком для наслідування й темою наукових досліджень. Діяльність і твори українських митців в царській Росії заборонялися та замовчувалися. Попри це, вони були гідні світового визнання та після революційних подій 1917 - го р. стали доступніші ширшому колу читачів. Крім того, в нових післяреволюційних реаліях з’явилася велика кількість нових обдарованих митців, які створили стільки творів, яких вистачило б на багато років і поколінь! Своєрідність післяреволюційн ого часу в Україні полягала ще і в тому, що відродження національної культури набагато випере джу - вало соціальні зміни. І в цьому могутньому імпульсі українства було стільки неймовірно потужного та виключно особистісного, що межі контрольованої державою ку льтури ставали надто тісними та почали тріщати. І розквіт у країнської інтеліґенції, що постійно бентежив царську Росію, почав насторожувати й ра дян - ську владу... А тому змінена влада не принесла митцям бажаної свободи: українську інте - ліґенцію ставила «на к оліна», а непокірних продовжували нищити — безжалісно, жор - стоко й систематично. Початком масових репресій над нею вважають 12 — 13 - го травня 1933 - го р., коли арештували Михайла Ялового, а Микола Хвильовий вчинив самогубство. Кульмінацією дій радянського р епресивного режиму стали масові розстріли «контрреволюціонерів», вчи - нені напередодні 20 - річчя Жовтневого пере - вороту. Тоді, 3 - го листопада 1937 - го р. в урочищі Сандармох (Карелія) було страчено велику групу в’язнів Соловецької тюрми. У списку тоді і потім розстріляних «українських буржуазних націоналістів» були Матвій Явор - ський, Володимир Чеховський, Павло Филипо - вич, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Миро - слав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та багато ін ші . Розстрі лювали відкрито і таємно, у тюрмах і лісах, без суду і слідства. Розстрілювали й цілі родини, серед них одна з найвпливовіших — родина Крушельницьких з Галичини: голова родини Антін – міністр освіти УНР; Остап – кінознавець та журналіст; Богдан – педагог. Усі вони переїхали в радянську Україну, бо спо - дівалися, що з їхніми проукраїнськими по - глядами там буде легше працювати. І всі троє розстріляні 3 - го листопада. Серед тих, хто за - гинув, і Лесь Курбас, чия режисерська слава вже тоді гриміла на цілий світ. І Валер’ян Під - могильний, який мав великий шанс стати найвидатнішим романістом України. І не пе - ревершений драматург Микола Куліш, і осві - чений інтелектуал, поет Микола Зеров... І сотні інших представників української інтеліґенції — цвіту української нації, щ о були знищені за рішенням несудових органів сталінської «люд - ськодробильної машини». Лише за один день 3 - го листопада по - збавлено життя понад 100 людей, а за наступні чотири — понад тисячу в’язнів Соловків. Усього у 30 - х роках минулого століття було знище но 80 відсотків української творчої інтеліґенції. При цьому провина переважної більшості цих людей полягала лише в тому, що вони були українцями й творили українською мовою, виступали носіями української ментальності. Це було фізичне викорінення практично всієї української еліти: письменників, поетів, сце - наристів, скульпторів, вчених, режисерів, істо - риків. Згодом цих людей (і тих, кого закатували до цього періоду) та їхню спадщину назвали «Розстріляним Відродженням» . Представників інтеліґенції, що належат ь до «розстріляного відродження», умовно поді ля - ють на кілька груп, обумовлених їхнім жит - тєвим шляхом під час та після сталінських ре - пресій. Першу групу становлять безпосередні жертви терору, серед яких письменники В. Під - могильний, Л. Курбас, В. Поліщу к, М. Куліш, М. Хвильовий, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зе - ров, художники - бойчукісти (послідовники ук - ра їнського художника, маляра - монументаліста галичанина М. Бойчука) та багато інших, які були знищені фізично (страчені, померли в кон ц таборах чи вчинили самогубство, пере - буваючи за півкроку від арешту тощо). Біль - шість з них були реабілітовані ще наприкінці 1950 - х рр., але їхній мистецький чи науковий
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
