Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2018 Українці, що відродилися З проголошенням незалежності України відбуваються великі зміни в її духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті українського народу. Ліквідуються також «білі плями» в історії української літератури — повертаються імена письменників, які були за - ка товані та знищені у сталінських таборах і чия творчість оголошувалась ворожою, націона - лістичною. Українські митці, що стали жер - твами сталінських репресій, повертаються свої ми творами, а їхній життєвий і творчий шлях стає зразком для наслідування й темою наукових досліджень. Діяльність і твори українських митців в царській Росії заборонялися та замовчувалися. Попри це, вони були гідні світового визнання та після революційних подій 1917 - го р. стали доступніші ширшому колу читачів. Крім того, в нових післяреволюційних реаліях з’явилася велика кількість нових обдарованих митців, які створили стільки творів, яких вистачило б на багато років і поколінь! Своєрідність післяреволюційн ого часу в Україні полягала ще і в тому, що відродження національної культури набагато випере джу - вало соціальні зміни. І в цьому могутньому імпульсі українства було стільки неймовірно потужного та виключно особистісного, що межі контрольованої державою ку льтури ставали надто тісними та почали тріщати. І розквіт у країнської інтеліґенції, що постійно бентежив царську Росію, почав насторожувати й ра дян - ську владу... А тому змінена влада не принесла митцям бажаної свободи: українську інте - ліґенцію ставила «на к оліна», а непокірних продовжували нищити — безжалісно, жор - стоко й систематично. Початком масових репресій над нею вважають 12 — 13 - го травня 1933 - го р., коли арештували Михайла Ялового, а Микола Хвильовий вчинив самогубство. Кульмінацією дій радянського р епресивного режиму стали масові розстріли «контрреволюціонерів», вчи - нені напередодні 20 - річчя Жовтневого пере - вороту. Тоді, 3 - го листопада 1937 - го р. в урочищі Сандармох (Карелія) було страчено велику групу в’язнів Соловецької тюрми. У списку тоді і потім розстріляних «українських буржуазних націоналістів» були Матвій Явор - ський, Володимир Чеховський, Павло Филипо - вич, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Миро - слав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та багато ін ші . Розстрі лювали відкрито і таємно, у тюрмах і лісах, без суду і слідства. Розстрілювали й цілі родини, серед них одна з найвпливовіших — родина Крушельницьких з Галичини: голова родини Антін – міністр освіти УНР; Остап – кінознавець та журналіст; Богдан – педагог. Усі вони переїхали в радянську Україну, бо спо - дівалися, що з їхніми проукраїнськими по - глядами там буде легше працювати. І всі троє розстріляні 3 - го листопада. Серед тих, хто за - гинув, і Лесь Курбас, чия режисерська слава вже тоді гриміла на цілий світ. І Валер’ян Під - могильний, який мав великий шанс стати найвидатнішим романістом України. І не пе - ревершений драматург Микола Куліш, і осві - чений інтелектуал, поет Микола Зеров... І сотні інших представників української інтеліґенції — цвіту української нації, щ о були знищені за рішенням несудових органів сталінської «люд - ськодробильної машини». Лише за один день 3 - го листопада по - збавлено життя понад 100 людей, а за наступні чотири — понад тисячу в’язнів Соловків. Усього у 30 - х роках минулого століття було знище но 80 відсотків української творчої інтеліґенції. При цьому провина переважної більшості цих людей полягала лише в тому, що вони були українцями й творили українською мовою, виступали носіями української ментальності. Це було фізичне викорінення практично всієї української еліти: письменників, поетів, сце - наристів, скульпторів, вчених, режисерів, істо - риків. Згодом цих людей (і тих, кого закатували до цього періоду) та їхню спадщину назвали «Розстріляним Відродженням» . Представників інтеліґенції, що належат ь до «розстріляного відродження», умовно поді ля - ють на кілька груп, обумовлених їхнім жит - тєвим шляхом під час та після сталінських ре - пресій. Першу групу становлять безпосередні жертви терору, серед яких письменники В. Під - могильний, Л. Курбас, В. Поліщу к, М. Куліш, М. Хвильовий, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зе - ров, художники - бойчукісти (послідовники ук - ра їнського художника, маляра - монументаліста галичанина М. Бойчука) та багато інших, які були знищені фізично (страчені, померли в кон ц таборах чи вчинили самогубство, пере - буваючи за півкроку від арешту тощо). Біль - шість з них були реабілітовані ще наприкінці 1950 - х рр., але їхній мистецький чи науковий
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
