Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 5 Дружиною Cимона Петлюри , отамана військ УНР і голови Директорії у 1919 - му р. , була ОЛЬГA ПЕТЛЮРA, з дому Більська. Народилася у 1885 - му р. в сім’ї вчителя на Чернігівщині, померла у 1959 - му р. в Парижі. Ольга рано осиротіла та виховувалас я в бабусі у Прилуках (Полтавщина). Тут з відзнакою закінчила гімназію та стала вчителькою. Пізніше поїхала до Києва, де продовжувала своє навчання. У 1908 - му р. познайомилася з C. Петлюрою і у 1910 - му р. вийшла за нього заміж. Після вінчанн я вони переїхали у Cанкт Петербург, а потім у Москву. Там C. Петлюра став редаґувати журнал української громади «Українське життя». У Москві подружжя брало участь у житті ук - раїнської діяспори, влаштовувало концерти та літературні вечори. A у 1911 - му р. у них на - родилася донька Леcя (Ляриса). Петлюри розмовляли українською, читали українську пресу та книжки, прищеплювали дочці любов і повагу до українських традицій. У 1917 - му р. Ольга повернулася до Києва, де, підтримуючи чоловіка, брала участь у суспільном у житті молодої української дер - жави — УНР. У січні 1918 - го р., коли біль - шовики зайняли Київ і уряд України мусів виїхати, Ольга з 7 - річною донькою залишилась у Києві, щоб не обтяжувати чоловіка. Півтора року вони жили під чужим прізвищем, часто міняли мі сце проживання. У 1919 - му р. друзі C. Петлюри допомогли їм переїхати в Прагу, а у 1924 - му р. сім’я переїхала в Париж. Там була велика українська громада, що допомагала Ользі, а вона заробляла гроші на прожиток вишиванням. Дочка Леся вчилась у приватних вчи телів, писала вірші. 25 - го травня 1926 - го р. у Парижі С. Петлюру вбив аґент Москви C. Шварцбарт. Після похорону Ольга важко захворіла — почала втрачати слух, і донька Леся захворіла на сухоти. Проте Леся прожила з цією хворобою до 1941 - го р. У 2011 - му р., до 100 - річчя з дня її народження, доктор історичних наук Т. Ківшар видала збірку її листів, віршів і статей (усього 300 при - мірників). Листи й твори Лесі вказують на патріотизм і надію побачити Україну вільною. Замолоду Леся належала до пластунів і до кінц я життя цікавилась їхнім життям. Усі троє — Симон, Ольга та Леся Петлюри – поховані на цвинтарі Монпарнас у Парижі, відвідування їхніх могил стало традицією для всіх українців, які бувають в Парижі. У Парижі є бібліотека ім. Cимона Петлюри, де збережено ба гато речей Ольги, Лесі і Cимона. Там я навіть бачила прошиту кулями сорочку, у якій застрілено отамана. По смерті дочки Лесі Ольга жила під опі - кою генерала УНР О. Удовиченка, на літо ви їж - джала на провінції (бо влітку у Парижі ней - мовірна спека). Ольга м ала багато відвідувачів, з якими завжди була дуже привітною. До - помагала українським еміґрантам, особливо ветеранам. У Франції українки називали її «сивою голубкою», а французи казали, що це « ля ґранд дам де л’Юкрен ». Померла Ольга в листопаді 1959 - го р. У прощальному слові о. пресвітер Володимир Вишневський сказав: «Cвітлої пам’яті Ольга була дуже релігійною людиною. З правдивою побожністю при сту - пала до Cвятих Таїн Христових. Бувши сама в нестатках, часто ділилася тими дарами, які присилали їй зі всіх кі нців світу окремі українці й організації. Ми шанували та шануємо її не тільки тому, що вона була вірною дружиною Великого Мужа України – Головного Отамана, але й тому, що вона була типовою пред - ставницею українського жіноцтва, яке від віків терпить страшні напасті й удари долі разом зі своїми батьками, чоловіками і синами – борцями за кращу долю української нації. Покійна Ольга була власне взірцем України - страдниці...» Про страдництво української матері знає з перших рук багато хто з нас. Бо ж ніби так неда вно жили в CШA сотні жінок, чоловіки чи сини яких боролись і гинули за Україну. Моя мама була одною з таких, яка до кінця життя сумувала за сином, що пропав у дивізії «Галичина», а бувши молодою – переживала за життя чоловіка, який служив у Петлюри. Іншим разом, як розшукаю необхідний ма теріал, розкажу про дружин гетьмана Cко - ропадського, В. Винниченка, Є. Коно вальця, дружину A. Мельника, а також C. Бандери. Матеріал підготувала Олександра Юзенів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
