Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2018 WWW. UNWLA .ORG 5 Дружиною Cимона Петлюри , отамана військ УНР і голови Директорії у 1919 - му р. , була ОЛЬГA ПЕТЛЮРA, з дому Більська. Народилася у 1885 - му р. в сім’ї вчителя на Чернігівщині, померла у 1959 - му р. в Парижі. Ольга рано осиротіла та виховувалас я в бабусі у Прилуках (Полтавщина). Тут з відзнакою закінчила гімназію та стала вчителькою. Пізніше поїхала до Києва, де продовжувала своє навчання. У 1908 - му р. познайомилася з C. Петлюрою і у 1910 - му р. вийшла за нього заміж. Після вінчанн я вони переїхали у Cанкт Петербург, а потім у Москву. Там C. Петлюра став редаґувати журнал української громади «Українське життя». У Москві подружжя брало участь у житті ук - раїнської діяспори, влаштовувало концерти та літературні вечори. A у 1911 - му р. у них на - родилася донька Леcя (Ляриса). Петлюри розмовляли українською, читали українську пресу та книжки, прищеплювали дочці любов і повагу до українських традицій. У 1917 - му р. Ольга повернулася до Києва, де, підтримуючи чоловіка, брала участь у суспільном у житті молодої української дер - жави — УНР. У січні 1918 - го р., коли біль - шовики зайняли Київ і уряд України мусів виїхати, Ольга з 7 - річною донькою залишилась у Києві, щоб не обтяжувати чоловіка. Півтора року вони жили під чужим прізвищем, часто міняли мі сце проживання. У 1919 - му р. друзі C. Петлюри допомогли їм переїхати в Прагу, а у 1924 - му р. сім’я переїхала в Париж. Там була велика українська громада, що допомагала Ользі, а вона заробляла гроші на прожиток вишиванням. Дочка Леся вчилась у приватних вчи телів, писала вірші. 25 - го травня 1926 - го р. у Парижі С. Петлюру вбив аґент Москви C. Шварцбарт. Після похорону Ольга важко захворіла — почала втрачати слух, і донька Леся захворіла на сухоти. Проте Леся прожила з цією хворобою до 1941 - го р. У 2011 - му р., до 100 - річчя з дня її народження, доктор історичних наук Т. Ківшар видала збірку її листів, віршів і статей (усього 300 при - мірників). Листи й твори Лесі вказують на патріотизм і надію побачити Україну вільною. Замолоду Леся належала до пластунів і до кінц я життя цікавилась їхнім життям. Усі троє — Симон, Ольга та Леся Петлюри – поховані на цвинтарі Монпарнас у Парижі, відвідування їхніх могил стало традицією для всіх українців, які бувають в Парижі. У Парижі є бібліотека ім. Cимона Петлюри, де збережено ба гато речей Ольги, Лесі і Cимона. Там я навіть бачила прошиту кулями сорочку, у якій застрілено отамана. По смерті дочки Лесі Ольга жила під опі - кою генерала УНР О. Удовиченка, на літо ви їж - джала на провінції (бо влітку у Парижі ней - мовірна спека). Ольга м ала багато відвідувачів, з якими завжди була дуже привітною. До - помагала українським еміґрантам, особливо ветеранам. У Франції українки називали її «сивою голубкою», а французи казали, що це « ля ґранд дам де л’Юкрен ». Померла Ольга в листопаді 1959 - го р. У прощальному слові о. пресвітер Володимир Вишневський сказав: «Cвітлої пам’яті Ольга була дуже релігійною людиною. З правдивою побожністю при сту - пала до Cвятих Таїн Христових. Бувши сама в нестатках, часто ділилася тими дарами, які присилали їй зі всіх кі нців світу окремі українці й організації. Ми шанували та шануємо її не тільки тому, що вона була вірною дружиною Великого Мужа України – Головного Отамана, але й тому, що вона була типовою пред - ставницею українського жіноцтва, яке від віків терпить страшні напасті й удари долі разом зі своїми батьками, чоловіками і синами – борцями за кращу долю української нації. Покійна Ольга була власне взірцем України - страдниці...» Про страдництво української матері знає з перших рук багато хто з нас. Бо ж ніби так неда вно жили в CШA сотні жінок, чоловіки чи сини яких боролись і гинули за Україну. Моя мама була одною з таких, яка до кінця життя сумувала за сином, що пропав у дивізії «Галичина», а бувши молодою – переживала за життя чоловіка, який служив у Петлюри. Іншим разом, як розшукаю необхідний ма теріал, розкажу про дружин гетьмана Cко - ропадського, В. Винниченка, Є. Коно вальця, дружину A. Мельника, а також C. Бандери. Матеріал підготувала Олександра Юзенів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
