Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2018 WWW.UNWLA.ORG 25 живуть євреї; над моїм і під моїм помешканням живуть ірландці, тобто римо-католики; а на самому низу — новий мешканець Cулейман, мабуть, мусулманин. І кожний святкує по- своєму. На моє щастя, у Ню Йорку українці — і православні, і греко-католики, святкують за «старим» календарем. В Aмериці, мабуть, щоб заохотити людей бути щедрими при купівлі дарунків на свята, ялинки ставлять за три- чотири тижні перед Різдвом, і зразу ж по Різдві, яке триває тільки один день, їх безжалісно викидають на вулицю. Часом тримають і до Нового Року. У мене вдома ставили та засвічували ялинку аж на сам Cвятий Вечір і тримали її до Йордану. Головною проблемою тоді, у ті 50-ті роки, як і тепер, було те, де взяти на наші свята свіжу ялинку. Купити її в грудні, перед католицьким Різдвом, і тримати 2 — 3 тижні в теплому помешканні аж до наших свят — неможливо, вона обсиплеться. Нагадаю, що в ті роки олія була дешева, і господарі обігрівали помешкання дуже добре. Пригадую, як одні з моїх господарів – «старі іміґранти» з Буковини, не мали автоматичного термостата й обігрівали дім так, що вікна треба було відчиняти. Не так, як тепер. На те перше в Aмериці Різдво у 1951-му році в грудні мама купила невеличку живу ялинку і на шнурку повісила її «догори ногами» за вікном, що виходило на невелике подвір’я на 7-й вулиці. «Штука» вдалася, ялинка не висохла, і 6-го січня ми засвітили нашу пахучу ялинку та, змучені цілоденною працею (мама у швейній фабриці, я у фабриці коробок для шоколадок) сіли до Cвятої Вечері. Їли ми мовчки, тільки часом перекидались кількома словами, боялися згадати щось про Україну, про батька та брата з дивізії «Галичина», що безвісти пропали, бо боялись, що розплачемось. Було дуже сумно. У наступних роках по-різному бувало з тими ялинками. Одного разу ми купили ялинку перед католицькими святами та заховали її на даху дому, а господар дому – американець, думав, що це хтось полінувався винести по святах ялинку вниз, і, нарікаючи на свою долю та крижі, він зніс її та викинув до сміття. Прийшло 6-те січня, ми до ялинки – а ялинки немає! Пізніше ми якось ухитрялись продержати куплену в грудні ялинку до січня, чи то через аспірин у воді, в яку ставили ялинку, чи тримаючи її за вікном. А часом хтось спритний привозив невідомо звідки і продавав свіжі ялинки вже перед самими нашими Cвятами. Також, здається, ялинки почали скроплювати якимись розчинами, щоб вони не загорілися від свічок і щоб скоро не обсипались. Так легше було їх продержати до наших Cвят. Після смерти мого чоловіка я купила маленьку штучну ялинку, прикрашую її скляними кульками та засвічую на ній маленькі жарівочки. Коли вже діти та внуки роз’їдуться, довго відпочиваю на канапі, згадую свої Різдвяні свята в Україні (а їх там у мене було дванадцять), згадую правдиві мерехтливі свічечки на ялинці, бенгальські вогні, горіхи та «штольверки», згадую померлих Ромка, Cлавка, Галю і їхніх батьків, які по коляді гостили нас, малих пампушками... Думаю про три Ірки – приятельки з дитинства, від яких ще отримую з України на Cвята листи та картки. Згадую, як скрипів сніг, коли ми до пізної ночі ходили по нашій вулиці й колядували чи щедрували. Згадую, як жаль було нам вкінці розходитись по домівках. A на кінець тішусь, що моє дитинство пройшло в Україні... в Яворові. Якби я була на кілька років молодшою, я б того всього не пам’ятала, а якби була на кілька років старша, ті спомини не були б такі безжурні. Тому нема злого, щоб не вийшло на добре. A цікаво, що згадyватимуть колись наші діти та внуки? Чи й у них будуть гарні спомини про Різдво або Йордан? Принаймні будуть пам’ятати, що на наше Різдво у Ню Йорку завжди був сніг. Олександра Юзенів , 83-й Відділ СУА, Округа Ню Йорк. До уваги авторів і дописувачів! Просимо надсилати статті, питання та пропозиції українською, або англійською мовою електронною поштою на адресу, яка надрукована на другій сторінці обкладинки журналу “Наше Життя”: unwlaourlife@gmail.com
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
