Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2018 WWW.UNWLA.ORG 17 МАМИНІ КВІТИ Рік 1943-й. Галичина була під німецькою окупацією. У той час моя мама, Василина Крижанівська Гординська, працювала на пошті у місті Станіслав (тепер Івано-Франківськ). Бабця, Марія Крижанівська, жила у Городенці. Обробляла поле та все думала про свою доньку, Василинку. Коли могла, то продавала городину в місті. Так і прийшов до неї молодий хлопець, який перевозив харчі з села до міста і сказав, що він їде до Станіслава. Бабця сказала йому, що має доньку, яка працює на пошті, і запитала, чи він би не завіз їй квіти. Він згодився і перевіз квіти. Невдовзі надійшла вістка, що москалі наступають, а німці програють. Почалася еміґрація. Маму повідомили, що мусить втікати, як і інші. З собою взяла квіти, які були останнім нагадуванням про маму та рідне село. Тримала їх у руках, коли їхала на відкритому вагоні і, засипляючи, уві сні побачила маму та раптово пробудилася. Завдяки молитвам бабці, під «охороною» її сліз, пережила таборування у Німеччині та переїхала до Америки з чоловіком Романом Гординським. Ті улюблені квіти завжди були поряд. Мама мені показала їх. Я запитала: «Що це за квіти?» Мама розповіла, що вона одержала від Бабці великий букет квітів. Зростаючи в Америці, я собі уявляла великий букет, як звичайно виглядають квіти у квіткових крамницях. Я бачила бабцині квіти — засушені, дрібні і дуже ніжні. Коли мама померла, я їх далі тримала, як щось дуже дороге. Прийшла нагода поїхати до Городенки запізнати родину. Родина сказала мені, що підемо на могилу бабці. Ще в Америці подумала я: «Що би повезти на могилу бабці?» Прийшла думка повезти квіти, які вона дала мамі. Я сховала кілька квіток у конвертку, залишаючи собі решту, і привезла. Показую їх родині, і питаю: «Які то квіти?» Мені кажуть, що то польові квіти, ромашки. Бабця зібрала квіти з поля. Я над тим застановилася ( задумалася — ред .). Бабця цінила природу і для неї була важлива кожна квітка. Я залишила собі ті квіти і часто дивлюся на них. Ті ромашки у мене на стіні в рамці. Дивлячись на них, відчуваю близькість з бабцею, з мамою, з Україною та з Богом Отцем Вседержителем і Ісусом, який ходив по цій землі, що дуже любив, і який навчав: «Гляньте на польові квіти, як ростуть вони: не працюють і не прядуть... Отож, не турбуйтеся.., Отець ваш Небесний знає, що вам потрібне... Шукайте перше Царство Боже та його справедливість». ( Від Матвія 6:28-33 ) Марія Гординська Голіян.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
