Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2018 WWW.UNWLA.ORG 17 МАМИНІ КВІТИ Рік 1943-й. Галичина була під німецькою окупацією. У той час моя мама, Василина Крижанівська Гординська, працювала на пошті у місті Станіслав (тепер Івано-Франківськ). Бабця, Марія Крижанівська, жила у Городенці. Обробляла поле та все думала про свою доньку, Василинку. Коли могла, то продавала городину в місті. Так і прийшов до неї молодий хлопець, який перевозив харчі з села до міста і сказав, що він їде до Станіслава. Бабця сказала йому, що має доньку, яка працює на пошті, і запитала, чи він би не завіз їй квіти. Він згодився і перевіз квіти. Невдовзі надійшла вістка, що москалі наступають, а німці програють. Почалася еміґрація. Маму повідомили, що мусить втікати, як і інші. З собою взяла квіти, які були останнім нагадуванням про маму та рідне село. Тримала їх у руках, коли їхала на відкритому вагоні і, засипляючи, уві сні побачила маму та раптово пробудилася. Завдяки молитвам бабці, під «охороною» її сліз, пережила таборування у Німеччині та переїхала до Америки з чоловіком Романом Гординським. Ті улюблені квіти завжди були поряд. Мама мені показала їх. Я запитала: «Що це за квіти?» Мама розповіла, що вона одержала від Бабці великий букет квітів. Зростаючи в Америці, я собі уявляла великий букет, як звичайно виглядають квіти у квіткових крамницях. Я бачила бабцині квіти — засушені, дрібні і дуже ніжні. Коли мама померла, я їх далі тримала, як щось дуже дороге. Прийшла нагода поїхати до Городенки запізнати родину. Родина сказала мені, що підемо на могилу бабці. Ще в Америці подумала я: «Що би повезти на могилу бабці?» Прийшла думка повезти квіти, які вона дала мамі. Я сховала кілька квіток у конвертку, залишаючи собі решту, і привезла. Показую їх родині, і питаю: «Які то квіти?» Мені кажуть, що то польові квіти, ромашки. Бабця зібрала квіти з поля. Я над тим застановилася ( задумалася — ред .). Бабця цінила природу і для неї була важлива кожна квітка. Я залишила собі ті квіти і часто дивлюся на них. Ті ромашки у мене на стіні в рамці. Дивлячись на них, відчуваю близькість з бабцею, з мамою, з Україною та з Богом Отцем Вседержителем і Ісусом, який ходив по цій землі, що дуже любив, і який навчав: «Гляньте на польові квіти, як ростуть вони: не працюють і не прядуть... Отож, не турбуйтеся.., Отець ваш Небесний знає, що вам потрібне... Шукайте перше Царство Боже та його справедливість». ( Від Матвія 6:28-33 ) Марія Гординська Голіян.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
