Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 що дійшла до нас. Імператор Константин VII Багрянородний, коли побачив княгиню, ви - рішив одружитися з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Константин. Після хрещення імпе - ратор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання: «Чи може дочка одружуватись з батьком?». Але все - таки, ли - бонь, м ають більше рації ті дослідники, котрі стверджують, що княгиня появилася в Кон - стан тинополі вже християнкою. Докази на те, нехай непрямі, містять візантійські протоколи, де описано церемоніал прийому її в імпера - торському палаці. Під час урочистої церемон ії від Ольги не зажадали проскінесису — по трій - ного поклону. Згідно з узвичаєним риту алом, годилося тричі низько схилитися перед ім пе - раторським троном і впасти навколішки. Ольга сиділа на святочному обіді за одним столом з імператором та імператрицею. Це було б неможливо, коли б княгиня була язичниця. Не зберігали б у Софійському соборі в Констан - тинополі золотої тарелі з християнською сим - волікою, якби подарувала її язичниця. Та й чи язичниця зробила б такий дарунок. Ці факти, а також присутність у скл аді Ольжиного посоль - ства священика, дають підстави для висновку, що княгиня охрестилася в Києві невдовзі перед своєю подорожжю до візантійської столиці. Ймовірно, хрещення Ольги в Києві було приватною справою, та ще й таємною. Як при - пускають дослідники Ц еркви, у Констан ти но - полі ж під час урочистої відправи у Софій сь - кому соборі могло статися благословення кня - гині патріархом, така собі легалізація її при - четності до християнства. Така акція мала б оз - начати вже не приватний, а державний рівень прилуче ння до християнської віри — перший крок до навернення в християнство цілої Київ - ської Русі, народу руського. Цим, власне, і виз - на чалася значущість апостольського подвигу Ольги. Історики Є. Голубинський, І. Огієнко, С. Шумило стверджують, що в Київській Р усі у період правління княгині Ольги християнство було широко розповсюджене. Навіть більше, вони висловили припущення, що вже сам князь Ігор схилявся до віри Христової. А український історик М. Брайчевський у своїй книзі «Утвердження християнства на Русі» висловив припущення, що князь Ігор разом з дружиною княгинею Ольгою міг бути охре ще - ним восени 945 - го р. напередодні його вбив - ства древлянськими язичниками на чолі з князем Малом. Тому, на його думку, до за - гибелі Ігоря могли докласти руку й варяги - язичн ики з його дружини. Повернувшись до Києва, княгиня, як свідчать давньоруські дже - рела, почала зносити язичницькі капища. Їй приписують ініціативу спорудження дерев’яної церкви святої Софії, що стояла, за повідом лен - ням Іоакимівського літопису, в Києві, не по - далік Золотих воріт. Храм цей знищила поже - жа і, можливо, саме на тому місці в дальшім часі було зведено кам’яний Софійський собор. Княгиня Ольга, ще бувши при владі, всі - ляко хотіла впровадити християнство як дер - жавну релігію. Найперше чекала підтримк и у такому від Константинополя. Проте страх пе - ред величчю Київської Русі переважив: не ви - йшло домовитися княгині Ользі із Патріархом Феофілактом про відновлення у Києві митро - полії, що існувала вже при Аскольдові. У 959 - му та 962 - му рр. княгиня Ольга, як у на Заході титулували «Helena Russorum Regina – Олена королева русів», направила по - сольство до імператора Оттона І з проханням прислати духівництво для початку христи ян - ської місії в Україні. «Монументальна Герман - ська історія» та інші німецькі літописи свід - чать, що у свято Різдва Христового 960 - го р. у Франкфурті на Майні, в присутності самого короля Оттона І (912 — 973), був висвячений перший єпископ для Київської Русі в особі мо - наха Либутія, який, однак, не прибув до Києва, оскільки через місяць піс ля висвячення помер. Але на повторне прохання княгині Ольги Оттон І подбав про висвячення наступника помер - лого єпископа в особі монаха Адальберта, який одразу відбув на Русь і прибув до Києва в кінці 961 - го, або на початку 962 - го р. Однак на той час на ки ївському престолі вже сидів князь Святослав, за якого місія Адальберта була не - можливою, а тому він повернувся назад. Княгиня Ольга померла 11 - го (25) лип - ня 969 - го р. Нібито на її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київ ському хра мі святого Миколая, що на Ас - кольдовій могилі. Тіло княгині залишалося не - тлінним, і її онук Володимир переніс мощі свя - тої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Бо - городиці. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополи т Петро Могила, відбудовуючи у 1635 - му р. невелику церкву на місці Деся тин - ної, знайшов мощі святої Ольги, де вони збе - рігалися до XVIII ст. За наказом московського Святішого Синоду їх перепоховали, але місце нікому не відоме. Культ святої Ольги та святку вання дня її
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
