Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 що дійшла до нас. Імператор Константин VII Багрянородний, коли побачив княгиню, ви - рішив одружитися з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Константин. Після хрещення імпе - ратор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання: «Чи може дочка одружуватись з батьком?». Але все - таки, ли - бонь, м ають більше рації ті дослідники, котрі стверджують, що княгиня появилася в Кон - стан тинополі вже християнкою. Докази на те, нехай непрямі, містять візантійські протоколи, де описано церемоніал прийому її в імпера - торському палаці. Під час урочистої церемон ії від Ольги не зажадали проскінесису — по трій - ного поклону. Згідно з узвичаєним риту алом, годилося тричі низько схилитися перед ім пе - раторським троном і впасти навколішки. Ольга сиділа на святочному обіді за одним столом з імператором та імператрицею. Це було б неможливо, коли б княгиня була язичниця. Не зберігали б у Софійському соборі в Констан - тинополі золотої тарелі з християнською сим - волікою, якби подарувала її язичниця. Та й чи язичниця зробила б такий дарунок. Ці факти, а також присутність у скл аді Ольжиного посоль - ства священика, дають підстави для висновку, що княгиня охрестилася в Києві невдовзі перед своєю подорожжю до візантійської столиці. Ймовірно, хрещення Ольги в Києві було приватною справою, та ще й таємною. Як при - пускають дослідники Ц еркви, у Констан ти но - полі ж під час урочистої відправи у Софій сь - кому соборі могло статися благословення кня - гині патріархом, така собі легалізація її при - четності до християнства. Така акція мала б оз - начати вже не приватний, а державний рівень прилуче ння до християнської віри — перший крок до навернення в християнство цілої Київ - ської Русі, народу руського. Цим, власне, і виз - на чалася значущість апостольського подвигу Ольги. Історики Є. Голубинський, І. Огієнко, С. Шумило стверджують, що в Київській Р усі у період правління княгині Ольги християнство було широко розповсюджене. Навіть більше, вони висловили припущення, що вже сам князь Ігор схилявся до віри Христової. А український історик М. Брайчевський у своїй книзі «Утвердження християнства на Русі» висловив припущення, що князь Ігор разом з дружиною княгинею Ольгою міг бути охре ще - ним восени 945 - го р. напередодні його вбив - ства древлянськими язичниками на чолі з князем Малом. Тому, на його думку, до за - гибелі Ігоря могли докласти руку й варяги - язичн ики з його дружини. Повернувшись до Києва, княгиня, як свідчать давньоруські дже - рела, почала зносити язичницькі капища. Їй приписують ініціативу спорудження дерев’яної церкви святої Софії, що стояла, за повідом лен - ням Іоакимівського літопису, в Києві, не по - далік Золотих воріт. Храм цей знищила поже - жа і, можливо, саме на тому місці в дальшім часі було зведено кам’яний Софійський собор. Княгиня Ольга, ще бувши при владі, всі - ляко хотіла впровадити християнство як дер - жавну релігію. Найперше чекала підтримк и у такому від Константинополя. Проте страх пе - ред величчю Київської Русі переважив: не ви - йшло домовитися княгині Ользі із Патріархом Феофілактом про відновлення у Києві митро - полії, що існувала вже при Аскольдові. У 959 - му та 962 - му рр. княгиня Ольга, як у на Заході титулували «Helena Russorum Regina – Олена королева русів», направила по - сольство до імператора Оттона І з проханням прислати духівництво для початку христи ян - ської місії в Україні. «Монументальна Герман - ська історія» та інші німецькі літописи свід - чать, що у свято Різдва Христового 960 - го р. у Франкфурті на Майні, в присутності самого короля Оттона І (912 — 973), був висвячений перший єпископ для Київської Русі в особі мо - наха Либутія, який, однак, не прибув до Києва, оскільки через місяць піс ля висвячення помер. Але на повторне прохання княгині Ольги Оттон І подбав про висвячення наступника помер - лого єпископа в особі монаха Адальберта, який одразу відбув на Русь і прибув до Києва в кінці 961 - го, або на початку 962 - го р. Однак на той час на ки ївському престолі вже сидів князь Святослав, за якого місія Адальберта була не - можливою, а тому він повернувся назад. Княгиня Ольга померла 11 - го (25) лип - ня 969 - го р. Нібито на її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київ ському хра мі святого Миколая, що на Ас - кольдовій могилі. Тіло княгині залишалося не - тлінним, і її онук Володимир переніс мощі свя - тої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Бо - городиці. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополи т Петро Могила, відбудовуючи у 1635 - му р. невелику церкву на місці Деся тин - ної, знайшов мощі святої Ольги, де вони збе - рігалися до XVIII ст. За наказом московського Святішого Синоду їх перепоховали, але місце нікому не відоме. Культ святої Ольги та святку вання дня її
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
