Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 воду віночки, яких у кожної дівчини, зазвичай, було два: один для себе, а другий для коханого. Запалювали прикріплені до ві ночків свічечки та пускали їх за течією. Якщо вони пливли в парі, то цього року молоді поберуться, а коли врозтіч – не судилося бути разом. Хлопці в таких дійствах участі не брали, а лише здаля (або з протилежного берега) спостерігали за дівчатами і часом кидали у воду камінці, щоб віночки зблизились («спарувалися»). Або че - кали, коли вони пристануть до берега, щоб взя - ти собі на пам’ять. Там, де були лише водойми зі стоячою водою, дівчина опускала вінок на воду, а потім тичкою занурювала його, спо - стерігаю чи, випливе він, чи ні. Якщо вінок спливав, то дівчина вийде заміж ще цього року. Прикметним було і горіння свічки: погасла свічка віщувала дівчині нещастя. Опускаючи вінки в воду, дівчата співали: Заплела віночки, заплела квітками. Понеси, водичко, хвилею рівненько. Понеси на щастя, на гарную вроду, Щоб знайшли до милого дорогу . Непомітно минала ніч, догоряло багат - тя. І перед тим, як загасити його, хлопці «то - пили» (кидали на воду) Купала та Марену: У деяких ре ґ іонах України існував ін - ший звичай — Марен у разом з Купала спалю - вали. Біля купальського вогнища . Залишки купальських вогнищ заливали водою, а вугілля і попіл розкидали. Бо якщо упирі або відьми скористаються ними, то заподіють людям лихо. Дівчата брали попіл з собою у хустинку, щоб по дорозі додому їх не наздогнали відьми, які в цю ніч веселяться та господарюють у природі. Дорогою додому оглядатися та думати про нечисті сили не годилося. До очищувальних обрядів належить і купання. Купалася не тільки молодь, але й ті, хто хворів і бажав одужати . Таке купання називалося «одягати річку». Хвора людина брала на жердину нову сорочку і нею здійснювала хрестоподібний рух. При цьому промовляла: «Свята водичко, я тя вбираю, а ти ня змий. Як ця сорочка десь си зачепиться, так най зроби й моя бола». З оста нніми словами сорочку опу скали у воду й вона плила за течією. У кого бо ліла голова, той опускав капелюха чи хустку. Хто хворів на ноги, то опускав у воду черевики, постоли, чоботи. У цей самий час неподалік стояли здо - рові чоловіки з опущеними у воду жер ди - нами – щоб зловити у воді очищену пожертву. Хто виловив з води щось, мав помолитися за хворого, промовити «Не я сю річ беру – святий Купало дає на щастя, на здоров’я. Бо Купало від усього пан, він усе може» та носити його в наступному році як дарунок ку пальської ночі. Початку дня після купальської ночі всі чекали з особливим нетерпінням. Удосвіта ма - тері посилали доньок, щоб вони принесли не - початої води з джерела. Кожна дівчина на - магалася першою добігти до криниці, щоб на - брати чарівної води. Воду несл и так, щоб нікого не зустріти. Дочка тією водою вмивалася, а мати наповнювала нею глечик і ставила на стіл. У воду, що залишилася, додавали любисток і м’яту, щоб потім мити волосся. Любисток — для причарування коханого та відвернення злих духів, як символ вірного шлюбу, а м’ята — як символ любові. Потім усією родиною ходили босоніж по росі, «щоб змити всілякі хвороби», а жінки збирали у горщики росу з листків капусти (нею промивали рани та лікували хворі очі). День Купала називали також днем Зільника. Збира нням зілля після купальської ночі (до сходу сонця) займалися дідусі й бабусі та робили це так, щоб ніхто не бачив. Біля кожної рослини примовляли, читали молитви і не брали її голіруч, але через хустинку. За - готовлені трави вішали під сволоком, а часом осв ячували на Маковія та Спаса. Також на Ку - пала бабусі передавали досвід збирання цілю - щих трав наступницям – донькам, онукам. Купальська обрядовість, як і більшість народних календарних і сімейних звичаїв та обрядів українців, свідчить про величезне ба - гатс тво української народної культури, її глибинні витоки. В українських традиціях, всу - переч постійним заборонам, усе таки збере - глися пошанування Людини та Природи. Кожолянко Олександр , етнолог, доктор історичних наук.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
