Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 воду віночки, яких у кожної дівчини, зазвичай, було два: один для себе, а другий для коханого. Запалювали прикріплені до ві ночків свічечки та пускали їх за течією. Якщо вони пливли в парі, то цього року молоді поберуться, а коли врозтіч – не судилося бути разом. Хлопці в таких дійствах участі не брали, а лише здаля (або з протилежного берега) спостерігали за дівчатами і часом кидали у воду камінці, щоб віночки зблизились («спарувалися»). Або че - кали, коли вони пристануть до берега, щоб взя - ти собі на пам’ять. Там, де були лише водойми зі стоячою водою, дівчина опускала вінок на воду, а потім тичкою занурювала його, спо - стерігаю чи, випливе він, чи ні. Якщо вінок спливав, то дівчина вийде заміж ще цього року. Прикметним було і горіння свічки: погасла свічка віщувала дівчині нещастя. Опускаючи вінки в воду, дівчата співали: Заплела віночки, заплела квітками. Понеси, водичко, хвилею рівненько. Понеси на щастя, на гарную вроду, Щоб знайшли до милого дорогу . Непомітно минала ніч, догоряло багат - тя. І перед тим, як загасити його, хлопці «то - пили» (кидали на воду) Купала та Марену: У деяких ре ґ іонах України існував ін - ший звичай — Марен у разом з Купала спалю - вали. Біля купальського вогнища . Залишки купальських вогнищ заливали водою, а вугілля і попіл розкидали. Бо якщо упирі або відьми скористаються ними, то заподіють людям лихо. Дівчата брали попіл з собою у хустинку, щоб по дорозі додому їх не наздогнали відьми, які в цю ніч веселяться та господарюють у природі. Дорогою додому оглядатися та думати про нечисті сили не годилося. До очищувальних обрядів належить і купання. Купалася не тільки молодь, але й ті, хто хворів і бажав одужати . Таке купання називалося «одягати річку». Хвора людина брала на жердину нову сорочку і нею здійснювала хрестоподібний рух. При цьому промовляла: «Свята водичко, я тя вбираю, а ти ня змий. Як ця сорочка десь си зачепиться, так най зроби й моя бола». З оста нніми словами сорочку опу скали у воду й вона плила за течією. У кого бо ліла голова, той опускав капелюха чи хустку. Хто хворів на ноги, то опускав у воду черевики, постоли, чоботи. У цей самий час неподалік стояли здо - рові чоловіки з опущеними у воду жер ди - нами – щоб зловити у воді очищену пожертву. Хто виловив з води щось, мав помолитися за хворого, промовити «Не я сю річ беру – святий Купало дає на щастя, на здоров’я. Бо Купало від усього пан, він усе може» та носити його в наступному році як дарунок ку пальської ночі. Початку дня після купальської ночі всі чекали з особливим нетерпінням. Удосвіта ма - тері посилали доньок, щоб вони принесли не - початої води з джерела. Кожна дівчина на - магалася першою добігти до криниці, щоб на - брати чарівної води. Воду несл и так, щоб нікого не зустріти. Дочка тією водою вмивалася, а мати наповнювала нею глечик і ставила на стіл. У воду, що залишилася, додавали любисток і м’яту, щоб потім мити волосся. Любисток — для причарування коханого та відвернення злих духів, як символ вірного шлюбу, а м’ята — як символ любові. Потім усією родиною ходили босоніж по росі, «щоб змити всілякі хвороби», а жінки збирали у горщики росу з листків капусти (нею промивали рани та лікували хворі очі). День Купала називали також днем Зільника. Збира нням зілля після купальської ночі (до сходу сонця) займалися дідусі й бабусі та робили це так, щоб ніхто не бачив. Біля кожної рослини примовляли, читали молитви і не брали її голіруч, але через хустинку. За - готовлені трави вішали під сволоком, а часом осв ячували на Маковія та Спаса. Також на Ку - пала бабусі передавали досвід збирання цілю - щих трав наступницям – донькам, онукам. Купальська обрядовість, як і більшість народних календарних і сімейних звичаїв та обрядів українців, свідчить про величезне ба - гатс тво української народної культури, її глибинні витоки. В українських традиціях, всу - переч постійним заборонам, усе таки збере - глися пошанування Людини та Природи. Кожолянко Олександр , етнолог, доктор історичних наук.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
