Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA .ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 переконана у гострій потребі проведення цих курсів уже починаючи з 6 - го березня 1922 - го р. (пропонувалось проводити двогодинне нав - чання п’ят ь днів на тиждень у пообідній час). Уже невдовзі з’ясувалось, що «на курсах не можуть розпочати читання лекцій» через майже повну відсутність слухачок. З огляду на це, рада вдалась до проведення роз’ясню - вальної роботи, аби «переконати жінок про обов’язков е слухання лекцій і поважне від - ношення до них». Але це не мало жодного успіху – вмовляння та переконування членів ради протягом місяця не були почуті табо - ровим жіноцтвом. Спроби СУ прищепити загалу таборового жіноцтва основи держав - ницького світогляду, с понукати їх до вивчення української мови та засвоєння хоч би міні - мального обсягу знань про Україну наштов - хнулись на виразне несприйняття з боку більшості жінок – дружин старшин Армії УНР. Не бажаючи мати собі «зайвий клопіт» з відвідуванням занять на кур сах україно знав - ства, більшість жінок воліла залишатись у, напевно що, зручному для них стані «на ціо - нального невігластва», а крім того, виховувати своїх дітей російською мовою, підважуючи в такий спосіб український вибір своїх чо - ловіків – батьків цих д ітей. Усвідомлюючи «конечність хоч би й силою вбити в голови... і в серце вложити» жінкам «розуміння національної свідомості», які за чотири роки не спромоглися вивчити українську мову та навчити говорити на ній своїх дітей, не маючи достатніх важелів вплив у на жіноцтво табору, рада Союзу звернулась до начальника групи інтернованих Військ УНР у Щипіорно генерала М. Безручка з проханням «допомоги в справі впливу на жінок табору – аби вони не мали жодних причин не учащати (не відвідувати – авт .) на курси украї но - знавства». Але змусити жінок до відвідування курсів шляхом військового примусу також не вдалося, що усвідомили й самі члени ради СУ (бо крім індиферентності частини таборового жіноцтва до українських визвольних гасел, велике значення мав і їхній незадов ільний матеріальний стан, а відтак і потреба щоден - ного пошуку матеріальних джерел для за - безпечення прийнятного харчування собі та своїм дітям). Зрештою, зібрати жіноцтво на курси українознавства все ж таки вдалось, проте відвідуваність залишалась дуже ни зь - кою: покладаючись на зайнятість дітьми та роботою, переважна більшість жінок і надалі намагалась їх усіляко уникати. Натомість значно успішніше просу - валась справа зі збором благодійних внесків, що дозволяли товариству здійснювати власну статутну діяльн ість. З грошового звіту скар - бника СУ (за березень — квітень 1922 - го р.) можна дізнатись, що його матеріальні засоби акумулювались завдяки членським внескам, від продажу квитків на окремі вистави, «дрібних пожертв при касі» та продажу про - грамок. Допомагал и Союзу й дехто з таборян, зокрема генерали та старшини, табо рові служ - бовці та представники благодійних орга - нізацій. У графі прибутків є і кошти «від продажу горілки» та за продані квитки на лотерею. Гроші збирались і через підписні листи . Крім того, зв ернення Союзу з прохан - нями про надання гуманітарної допомоги таборянам були почуті харитативними орга - нізаціями. Підтвердженням цього є лист - подяка ради товариства одній з благодійних установ (її назву не вказано в документі – авт .). Отже, діяльність СУ у таборі Щипіорно була позначена значними здобутками, що полягали у наданні допомоги категоріям во - яцтва, які мали найбільші потреби, а також жінкам і дітям. З цією метою Союз організував збір коштів, що надходили як від окремих осіб, так і від організацій, зокрема харитативних. Завдяки внескам жертводавців, стало мож - ливим дещо полегшити становище найураз - ливіших груп таборян, і зокрема, дітей, яким (немовлятам і молодшого віку) було забез пе - чено хоч мінімально прийнятне для їх нього віку харчування, а тако ж їх ціло добову опік у у спеціалізованих закладах, створених СУ. Значно ускладнювало роботу СУ та обставина, що серед жінок, які перебували в таборі, тільки одиниці мали сформований національний світогляд (ця категорія жінок власне й творила таборову органі зацію СУ), натомість переважна більшість таборянок зовсім не переймалася цим. Думки цієї частини жіноцтва крутилися здебільшого навколо важливіших, на їх глибоке переконання, питань — діти та проблеми їх побуту в таборі. Без сумніву, останнє було дуже важл ивим, але попри всю їхню зайнятість, при бажанні завжди можна було знайти час для націо - нально - громадських справ, наближуючи в такий спосіб себе до України. Готовність робити такі зусилля над собою виявляла лише менша частина жінок табору, що за роки визво льних змагань вже «почерпнули» від своїх чоловіків усвідомлення своєї належності до української нації.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
