Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2018 « БІДА ДИВИТЬСЯ ЗІ ВСІХ ЗАКУТКІВ, А ЗЛИДНІ ПЛОДЯТЬСЯ З КОЖНОЮ СЕКУНДОЮ...» (допомового - харитативна діяльність «Союзу українок» у таборі Щипіорно, Польща навесні 1922 - го р.) Військова поразка Армії УНР у двобої з більшовицькими військами (листопад 1920 - го р .) призвела до переміщення до Польщі значної кількості громадян УНР, які з ідейних міркувань не могли залишатись на окупованих Москвою українських землях. Відтак за кор - доном опинались урядовці державних установ УНР та вояки - українці, а також кіль катисячн а група біженців, яких не влаш то вувала пер - спектива перебування в радянській Україні під постійною загрозою арештів та репресій з боку «червоної» Росії. Громадяни УНР та біженці отримали в Польщі статус політичних еміґрантів, а вояки Армії УНР були інтер новані у кількох таборах, зберігаючи в такий спосіб свою військову ор - ганізацію. Слід відзначити, що разом з вояц - твом у таборах опинилось порівняно значна кількість жінок (дружин козаків і старшин), здебільшого – разом з дітьми, а також ще одна група жіно к, які працювали в апаратах штабів та різних службах Військ УНР. Через брак достатньої кількості місць в таборах – біль - шість з них (за винятком тих старшинських ро - дин, які могли орендувати собі житло) – були змушені мешкати в бараках, поділяючи на рівних з чоловіками всі складнощі таборового існування. Жінки особливо потерпали від по бу - тової невлаштованості, недостатнього і часом неякісного харчування, нарешті – саме про - живання серед вояків в умовах таборової ізо - ляції впливало на них надзвичайно при - гн облююче. Але найголовнішим для них була турбота про дітей, які в таборах були просто поставлені на грань виживання. Гостра потреба забезпечити дітей хоча би мінімумом продуктів та одягом змушувала жіноцтво до об’єднання для захисту своїх інтересів, бо тіль ки через свою власну організацію жінки мали можли - вість ефективно відстоювати свої права та дба - ти про своїх дітей. Тим більше, що українські жінки мали вже готову структуру – Союз Українок (СУ), товариство з власним статутом та досвідом харитативно - допомо гової діяльності. Відтак в таборах почали виникати його філії, але їхня робота у 1921 - му р. була ускладнена переїздами з табору в табір, хворобами активніших діячок, постійними змінами їх складу, а також «браком свідомого розуміння статуту і обов’язків». З реш тою, після залишення табору в Алек - сандрові та розміщення українського вояцтва у Щипіорно – стало можливим звернути більшу увагу на проблеми таборового жіноцтва, тим більше, що тут перебувало 155 жінок. До об’єднання в рамках однієї організації жінок с понукала, насамперед, загальна ситуація в таборі – коли «біда дивиться зі всіх закутків, а злидні плодяться з кожною секундою». До того ж, станом на 1 - ше березня 1922 - го р. саме на плечах жіноцтва лежав основний тягар опіки та виховання 78 дітей (зокрема: 14 – шкільного віку, 28 – дошкільного і 36 немовлят). На початку березня 1922 - го р. у таборі були проведені збори членів СУ, на яких було обрано новий склад ради (управи) на чолі зі Шраменко. Щоправда, вже невдовзі – через її тяжку хворобу – новою головою управи оби - рається Є. Мишківська. На перших зборах було також наголошено на нагальній потребі обо - в’язкового виконання СУ власних статутних завдань у таборі Щипіорно, які, зокрема, пе - редбачали: «1) опіку материнства; 2) дош кіль - не виховання; 3) опіку над сиротами; 4) опіку над вдовами та осиротілими сім’ями; 5) бо - ротьбу з проституцією; 6) опіку над інвалідами - каліками, хворими, немічними; 7) всебічну по - міч біженцям та їх родинам; 8) широку куль - турно - освітню і допомогову роботу». Тоді ж новообрана рада звернулась з проханням при - йти «з допомогою моральною і по можли - вости... матеріальною» до голови Міжна род - ного Червоного Хреста, на яку конче потре - бували деякі категорії таборян. Автори цього листа - звернення звертали його увагу на дуже тяжкі умови таборов ого існування для всіх інтернованих, але якщо діти - сироти мали свою опікунську організацію в таборі (YМCА), то інваліди - каліки опинились у найскладнішому становищі через цілковиту відсутність будь - яких матеріальних засобів для забезпечення їхніх найнагальн іших потреб. Намагаючись хоч якось зарадити в їхньому майже безвихідному стані, СУ долучився до облаштування «Хати інваліда» – притулку для інвалідів Армії УНР. Опіки потребували й хворі (через поліпшення їхнього харчування), а також і самі жінки. І хоча о станнім надходила обмежена
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
