Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2018 останні три місяці заслання її син Олександр Сергієнко. Оксана Яківна ж перенесла етап, вижила, попри недуги, у занесеній снігом халупці і 1985 - го р. її привезли до Києва. Думали: «баба Оксана не повернеться» КДБ вже не знав, що зробити з Мешко і було ухвалено рішення відпустити дисидентку за кордон – на лікування. У лютому 1988 - го р. на запрошенн я української діаспори Оксана виїхала до Австралії на операцію та виступила в парламенті Австралії з інформацією про становище в Україні. Радянська влада сподівалася, що Меш - ко не повернеться, але Оксана Яківна взяла участь у роботі Світового конґресу віль них українців у США – і повернулася. Незабаром Оксана Мешко увійшла до координаційної ради, створеної на основі УГГ у 1988 - му р. – Української Гельсінської Спілки (УГС). У квітні 1990 - го р. Мешко відкривала з’їзд УГС, де спілка трансформувалася в Укра - їнсь ку республіканську партію та проголосила метою «поступ до незалежності України». У червні того самого року Оксана Мешко зіні - ціювала поновлення діяльності правозахис - ного руху під назвою Український комітет «Гельсінкі - 90», а також восени брала участь у сту дентському голодуванні. До проголошення незалежності Укра - їни Оксана Мешко не дожила трохи більше ніж півроку. На її спільній з матір’ю могилі – козацькі хрести. (« Copyright © 2017 RFE / RL , Inc . Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода») ________________________________________________________________________ «ЖИТТЯ – ЦЕ БОРОТЬБА...» (Закінчення зі стор. 10) Неодноразово робилися спроби пе - реконати Олену Телігу в необхідності якнай - швидше покинути Київ. Вона категорично відмовлялася. Відомо також, що у переддень її арешту до Києва повернувся О. Ольжич, який короткочасно покинув столицю у січні для того, щоб зустрітися з полковником А . Мель - ником. Він домагався зустрічі з Оленою, щоб переконати її у необхідност і залишити Київ і тим самим врятувати своє життя. Але зустріч так і не відбулася. Вранці 9 - го лютого 1942 - го р. Олена Теліга пішла до Спілки українських письменників, де вже була засідка гестапо. За годину туди прийшов чоловік — Михайло. Пам’ятник О. Телізі в Київській політехніці. Поетку та інших націоналістів було розстріляно в двадцятих числах лютого ( заведено вважати 2 1 - го ) у Бабиному Яру. Розповідають, що у камері, де перебувала О. Теліга перед розстрілом, знай шли напис, зроблений її рукою: « Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга » . Зверху було викар - бувано стилізований під меч тризуб. Роз - повідаю ть, що один з катів після смерті О. Теліги казав, що не бачив мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка. Загалом втрати ОУН у Другій с вітовій вій ні були величезними. Загинуло п’ятеро з дев’ яти членів ПУН, серед яких незабутній Олег Кандиба - Ольжич, по - звірячому зака то - ваний фашистами у концтаборі « Заксен - гаузен » , 197 членів керівного активу ОУН. Ось деякі з них: Іван Рогач, Іван Рошко - Ірл явський, Орест Оршан - Чемеринський, Дарія Гузар - Чемеринська, Микола Кузьмик, Богдан Сі - рецький, Петро Олійник, Володимир Бара - нецький, Дмитро Звізда, Зенон Домазар, Степан Чайка, проф. Гупало, Іван Кошик, Євгенія і Тетяна Суховерські та ін. В цілому близько п’ яти тисяч членів ОУН впали жертвами гітлерівського терору у боротьбі за визволення України. « І в павутинні перехресних барв, Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Г арячу смерть, не зимне умирання» . Богдан Червак , Голова Організації Українських націоналістів , Київ . ( З матеріалів сайту «Історична правда»: http :// www . istpravda . com . ua / articles /2011/07/21/46382/ )
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
