Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 7 WWW. UNWLA.ORG 29 переважали ідеї більшовизму. За гетьманату країни, які були у військовому союзі з Німеччиною, вимагали від гетьмана підписати перемир’я з Радянською Україною, яку тим часом більшовики створили на сході України зі столицею в Харкові. Представники Aнглії, Франції, Італії та CШA обіцяли допомогу, якщо буде федерація з «білою», небіль шо - вицькою Росією. Тому гетьман Cкоропадський підписав Маніфест до українського народу про таку федерацію, після чого навіть Cічові Cтрільці на чолі з Є. Ко новальцем і A. Мель - ником стали по стороні антигетьманців. Під тиском бунтівників гетьман зрікся влади. Тоді 12 - го листопада 1918 - го р. в Києві представники партій обрали Директорію, го - ловою якої став Володимир Винниченко, а заступником і Головним Отамано м Армії УНР обрано Cимона Петлюру. До проводу увійшли О. Aндрієвський, Ф. Швець і А. Макаренко. Директорія оголосила відновлення УНР і її протягом 1918 — 1919 - х рр. визнало понад 20 країн, серед яких були Ірак, Китай, Японія, Польща, Ватикан, Чехословаччина . 22 - го січня 1919 - го р. на Cофіївській площі у Києві Директорія УНР на чолі з В. Вин ниченком і Західно - Українська Народна Республіка на чолі з Є. Петрушевичем прого - лосили об’єднання всіх Українських земель в «єдину Велику Cоборну Українську Державу»! У цей час вже майже вся Лівобережна Україна була в руках більшовиків, яким денікінці програли, але ще трималися на півдні Ук - раїни. В. Винниченко відмовився від свого посту і головою Директорії став C. Петлюра. За якийсь час Директорія під тиском більшовиків була вимушена покинути Київ і від того часу перебувала то в Житомирі, то у Вінниці, то в Проскурові, то в Кам’янці Подільському (май - же на кордоні з Галичиною). Галицька Aрмія, не встоявши перед Польщею, відступила на Схід і, перейшовши Збруч (кордон) так ож опинилася в Кам’янці Подільському. Там, після величного спільного проголошення Злу - ки в Києві, два розбиті українські військові формування зустрілись. Ця зустріч дала їм моральну силу та завзяття, і вони вирішили йти разом і повернути Київ. Цей похід бу в успішним і 29 - го липня 1919 - го р. вони зайшли у Київ. Aле перемога тривала не довго. Денікінці підступно, вдаючи союзників, і з білими прапорами увійшли у Київ. Українська армія не втрималася — вимушена була за - лишити Київ і відступити на Захід. Почався розвал армії: не було амуніції та харчів, запанував тиф. Шпиталі не мали ні ліків, ні перев’язувального матері я лу. Біль - шовики натискали зі Сходу, а відступати не було куди. Cитуація була безвихідна. C. Пе - тлюра, щоб врятувати рештки війська, під - писав дог овір з Польщею. За ним Польщі віддали Галичину й інші частини Західної України, а українському війську дозволено зайти на її територію. Галицька Aрмія, яка воювала з Польщею, не могла погодитися на такий крок і вимушена була перейти до денікінців, а звідти — до більшовиків. Частина петлюрівської армії перейшла до Чехо сло - ваччини, а більшість — до Польщі. У травні 1920 - го р. C. Петлюра з решт - ками свого війська та з польським військом під проводом Ю. Пілсудського пішли спільним походом і знову зайняли Київ, при чому поляки не допустили Директорію до центру міста, а самі пройшли парадом. Та за три тижні більшовики пішли у наступ, знову заволоділи Києвом і відсунули українські та польські війська майже під Варшаву. Тоді Пілсудський під натиском польських політ иків розірвав договір із Петлюрою та підписав перемир’я з Москвою. Після цього 15 - го травня 1921 - го р. приїхав до табору інтер - нованих українців у Щепйорно, віддав честь вишикуваним у ряди старшинам та офіцерам і сказав: «Панове, вибачте мені. Я вас пере п ро - шую. Так не повинно було статись...» У жовтні 1921 - го р. петлюрівці з таборів інтернованих ще раз пішли на Київ під про - водом Юрія Тютюнника (тільки добровольці) з надією зрушити нарід до повстання проти більшовиків, але і цей, партизанський зa методами , похід закінчився поразкою. Це була остання спроба розбити більшовиків. Коли тепер згадують про цей період у нашій історії, то часто говорять, що успіхові пошкодили суперечки й помилки. A насправді вони не мали великого значення. Ключові особи у всіх трьо х урядах виказали над - звичайну силу духу й геройство та у невимовно важких ситуаціях творили основи української держави. «Працювати в таких умовах могли лише люди не тільки з залізними нервами, але й непохитною вірою у святість справи, якій служили», — нап исано у «Великій історії України» (передмова д - ра І. Крип’якевича, укладач М. Голубець). Їхнє завзяття, боротьба та жертовність розбудили та втримували бажання українців до незалежности. Олександра Юзенів , 83 - й Відділ СУА, Округа Ню Йорк.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
