Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 7 WWW. UNWLA.ORG 1 НАША УКРАЇНА, МОЯ УКРАЇНА У США я поселилася недавно. А тому кожен візит в Україну ще сприймається мною як повернення на Батьківщину після тим ча - сового відрядження. Саме тому і зміни, що ста - лися за час моєї відсутності, залишаються для мене змінами в країні, де ніби реально про - живаю. Я ще продовжую «міряти» свої статки українськими цінами, оцінюю спро можність сплати комунальні послуги, веду дискусії про політику в громадському тран спорті, обу рю - юся невіглаством і нечемністю держ служ бов - ців. При цьому дуже радію з по зитивних змін. Як наприклад, з того, що не тільки я одна (як було два роки тому), але й водії, що їхали по - переду, швидко вступили дорогу кареті швид - кої допомоги. Як тоді, ко ли на почті мені не тільки повідомили про велику комісію, але й підказали, де з най меншими додатковими ви - тратами можна зро бити проплату. Під час цього візиту в Україну з радістю побачила, що більшість українців (найперше Києва та Поділля, де була тривалий час) сві - домо стали і йдуть тернисти м шлях ом п о бу - дови нового суспільства . Вони хочуть і вча ть ся бути вільними, усвідом люють власну спро - м ож ність брати відповідальність і само стійно скеровувати своє життя та національне буття своєї країни. Багатьох українців цікавить не тільки вартість «споживчог о кошика», але й дер жавницька ідеологія країни . Н а жаль , такі зміни відбуваються під впливом зов нішньої агресії , за них щоденно проливається кров... Але через це українці все глибше по чина ють по цін овува ти такі поняття як НЕ ЗАЛЕЖ - НІСТЬ, ДЕРЖАВНІСТЬ , роз різняти фальш і щи рість у любові до Батьківщини. Прикро, що й нині багато українців легковажать і довіряють брехливим, злодій - ським політикам. Дехто з них і не намагається розібратися в ситуації, частина ще й досі чекає на « руський мір», не вбачає проблем и у кори - стуванні російською мовою (яку в останній при їзд я чула частіше), проявляє толе ран т - ність до російської церкви. Болить душа, що є і такі, що не переймаються проблемами Кри му, байдужі до подій на Сході: одні під тримують наших бійців і постражд алих і що місячно не - суть волонтерам 200 грн від і так малої пен сії, а інші збагачуються і живуть надією повер ну - тися в «обійми» Росії. Також по - різ ному в ук ра - їнців проявляється бажання посту питися вла - сними інтересами заради мо раль них, фіна н - сов их і демократичних прин ципів. І це сто су - ється не тільки бізнес - ін тересів по літичної елі - ти, але й кожного пере січного українця. Так, усі нарікають на корум пованість суспільства і бажають з цим гане бним явищем боротися. Проте кожен хоче ма ти можлив ість вирішу - вати особисті про блеми в обхід правил. Як побачила, українці почали свідо міше ставитися до політичних поглядів інших, на - магаються розпізнавати зрадників та очи щати країну від них. Про це свідчила реакція людей на відверто сепаратистські вип ади збо ку про - російськи налаштованих людей у пуб лічних мі - сцях. Ознакою позитивного політич ного «ви - білення» було також ставлення пере січ них укра їнців до бійців, які поверталися з війни. А ті хамелеони та корупціонери, які че рез Май - дан потрапили до владних кабінетів (або їх під - тримують), в Україні нині не почу ваються «па - нами», але тремтять, бо відчу ва ють, що їх час минає. Я раділа з того, що моя Україна нині має багато можливостей для роз квіту та збагачення і що є українці, які вміють і бажают ь ці мож - ливості використати. Тіши ла ся, що все більше людей хочуть зали шатися працювати вдома, що в Україні іно земці можуть спілкуватися з місцевими жи телями англійською мовою і що це вже не викликає здивування. Я впевнен а , що основні перемоги й ус - пі хи України — в найближчому майбут ньому! І, як оптиміст , вірю, що після невдач і великих втрат наша Україна стане справді роз ви неною. Але всім українцям слід пам ’ ятати, що Україна починається з нас! Як тільки ко жен українець — від студента до прези дент а, від простої при - биральниці магазину до влас ника великого бі - з несу , — кожен почне ставати кращим і ро бити світ навколо себе кращим, тоді наш а У країн а стане такою, про яку мрі ємо — мирною, демо - кратичн ою, європей ськ ою, заможною ! І цьому присягнемося: «Краю мій рідний, земля моя к олискова! Із садками вишневими та соло в’я - ми співучими, вербами кучерявими та дже ре - ла ми чистими, дорогами тополиними та ле - лекам и біло крилими, росами голубими та ве - селк ами се ми кол ьоро в ими, із золотими ки - тич ка ми хмел ю та соняшниками і мальвами кв іту чи ми, руш никами гаптованими та червоними кетягами калини, з хлібом - сіллю гостинними та людьми працьовитими, ла нами широкими і небом блакитним — присягу прийми від нас, що оберігатимемо тебе і любитимемо, бо одна ти, наша Україно, як життя». Лариса Тополя , редактор . X
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
