Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
“НАШ Е ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 7 WWW. UNWLA.ORG 1 7 гімназиста, його першу поетичну збірку «Сонцеблиски», що в 1930 - му р. вийшла в Колом иї під псевдонімом Ярослав Ярий? Снятинщина, напевно, не знає свого поета - земляка Володимира Кіршака. Болехів теж про такого поета не чув. Мовчала родина Дригиничів у Львові. І не дивно. Бо у родинному домі поета доживала його кузина Ірина - Орися Дригинич . Тільки після її смерті Орест Михайлик, сестрінник Орисі Дригинич, переглядаючи родинний архів Дригиничів, натрапив на книжечку Наталії Кобринської «Казки», видану в 1904 - му р., та привіз її до Болехова. Такий скарб я отримала від родини Дригиничів і пригад ала, як багато років тому на моє запитання про вчителів Дригиничів, що працювали у Болехові, мама Ореста відповіла категорично: «Ми ніколи ні з ким не говоримо про родину Дригиничів». Тепер я розумію, що тою таємницею був поет Ярослав, єдиний син Євгенії т а Стефана Дригиничів, який став емігрантом та змінив автобіографічні дані, аби його тато й мама не були арештовані та заслані в Сибір. Прізвище Дригиничів на штампі та підпис Ярослава, що на обкладинці книжки «Казки», повели і Ореста Михайлика, і мене до п ошукової роботи. Обкладинка книжки « Казки ». Ми спільно вивчали приве - зені ним доку - менти, читали ко роткі листи Єв генії та Сте фа - на Дригиничів до сина... Сум ніву не було: Ярослав Дригинич – це справ жнє пріз ви - ще поета, який спочатку підпи - сував сво ї твори і власним прізвищем, і псевдонімом Ярослав Ярий. А те, що він виростав у Болехові, де мешкали його тато й мама, засвідчили адреси на поштових листів - ках. На одній поштівці, написаній 7 - го жовтня, було вітання родичів Ярослава з днем його уродин. Це був ще один доказ того, що Яро - слав Дригинич змінив не тільки ім’я, але й усі інші біографічні дані. У США він став Володимиром Кір - шаком, що народився 25 - го лютого/квітня 1909 - го р . в с. Устя Снятинського району Івано - Франківської області. Так Ярослав Др и - гинич і прожив на чужині під чужим прізвищем... Бо був жорстокий час в його рідній Україні, де найважчим злочином стали українська церква, стрілецька пісня, історія України, українські герої... У червні 2016 - го р. в Народному домі Союз Українок та Просвіта Б олехова провели конференцію «Вороття Ярослава Дригинича (Вадима Лесича) в рідний край». Тоді поет Ярослав Дригинич - Ярий вперше «повер нув - ся» на землю свого дитинства у своїй чистій юнацькій любові, у весняних мріях, у «Бла - китних снах»... Повернувся як син Стефана та Євгенії Дригиничів, що виростав у невеликому бойківському містечку Болехові. Поштові листівки з Болехова до сина летіли одна за одною. Спочатку як до гімназиста Коло - мийської гімназії, потім до Кракова як до «сту - дента філософії» Ягеллонського у ніверситету, до Вільно як до «студента прав», а ще пізніше до Варшави... І кожен лист закінчувався словами: «Цілуємо Тя як найсердечніше. Твої мама й тато». Декламації шести віршів з його рукописної збірки «Блакитні сни», короткий огляд перших поетичних збір ок Я. Дригинича, що вийшли у світ під псевдонімом Ярослав Ярий, розповідь про батька та маму Ярослава, його юнацькі захоплення – все це вперше почули присутні на конференції. Усіх схви - лював факт: ніхто й ніколи не знав не тільки про поета Ярослава Ярого, але й про вчителів Євгенію та Стефана Дригиничів, громадських діячів, які жили в Болехові та працювали у міській школі багато років. Перед кожним постало запитання: «Чому? Хто є причиною забуття?» Щоб з’ясувати точне місце й дату народження Я. Дригинича, м и звернулися із запитом до Івано - Франківського державного архіву та отримали довідку, що засвідчила: «Ярослав - Петро Дригинич народився у Болехові 7 - го жовтня 1912 - го р., хре - щений 10 - го жовтня 1912 - го р. в церкві м. Болехів, греко - католицького віроспо - віда ння» . Цей документ також підтвердив, що батьками були Стефан Дригинич, син Івана та Елеонори (уродж. Мигович) та Ло - динська Євгенія - Теодозія, донька Петра й Ка - роліни (уродж. Товарницька). Стефан Дри - гинич народився в Тейсарові (п овіт Жи дачів), закінчив С амбірську вчительську семінарію,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
