Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
“НАШ Е ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 7 WWW. UNWLA.ORG 1 7 гімназиста, його першу поетичну збірку «Сонцеблиски», що в 1930 - му р. вийшла в Колом иї під псевдонімом Ярослав Ярий? Снятинщина, напевно, не знає свого поета - земляка Володимира Кіршака. Болехів теж про такого поета не чув. Мовчала родина Дригиничів у Львові. І не дивно. Бо у родинному домі поета доживала його кузина Ірина - Орися Дригинич . Тільки після її смерті Орест Михайлик, сестрінник Орисі Дригинич, переглядаючи родинний архів Дригиничів, натрапив на книжечку Наталії Кобринської «Казки», видану в 1904 - му р., та привіз її до Болехова. Такий скарб я отримала від родини Дригиничів і пригад ала, як багато років тому на моє запитання про вчителів Дригиничів, що працювали у Болехові, мама Ореста відповіла категорично: «Ми ніколи ні з ким не говоримо про родину Дригиничів». Тепер я розумію, що тою таємницею був поет Ярослав, єдиний син Євгенії т а Стефана Дригиничів, який став емігрантом та змінив автобіографічні дані, аби його тато й мама не були арештовані та заслані в Сибір. Прізвище Дригиничів на штампі та підпис Ярослава, що на обкладинці книжки «Казки», повели і Ореста Михайлика, і мене до п ошукової роботи. Обкладинка книжки « Казки ». Ми спільно вивчали приве - зені ним доку - менти, читали ко роткі листи Єв генії та Сте фа - на Дригиничів до сина... Сум ніву не було: Ярослав Дригинич – це справ жнє пріз ви - ще поета, який спочатку підпи - сував сво ї твори і власним прізвищем, і псевдонімом Ярослав Ярий. А те, що він виростав у Болехові, де мешкали його тато й мама, засвідчили адреси на поштових листів - ках. На одній поштівці, написаній 7 - го жовтня, було вітання родичів Ярослава з днем його уродин. Це був ще один доказ того, що Яро - слав Дригинич змінив не тільки ім’я, але й усі інші біографічні дані. У США він став Володимиром Кір - шаком, що народився 25 - го лютого/квітня 1909 - го р . в с. Устя Снятинського району Івано - Франківської області. Так Ярослав Др и - гинич і прожив на чужині під чужим прізвищем... Бо був жорстокий час в його рідній Україні, де найважчим злочином стали українська церква, стрілецька пісня, історія України, українські герої... У червні 2016 - го р. в Народному домі Союз Українок та Просвіта Б олехова провели конференцію «Вороття Ярослава Дригинича (Вадима Лесича) в рідний край». Тоді поет Ярослав Дригинич - Ярий вперше «повер нув - ся» на землю свого дитинства у своїй чистій юнацькій любові, у весняних мріях, у «Бла - китних снах»... Повернувся як син Стефана та Євгенії Дригиничів, що виростав у невеликому бойківському містечку Болехові. Поштові листівки з Болехова до сина летіли одна за одною. Спочатку як до гімназиста Коло - мийської гімназії, потім до Кракова як до «сту - дента філософії» Ягеллонського у ніверситету, до Вільно як до «студента прав», а ще пізніше до Варшави... І кожен лист закінчувався словами: «Цілуємо Тя як найсердечніше. Твої мама й тато». Декламації шести віршів з його рукописної збірки «Блакитні сни», короткий огляд перших поетичних збір ок Я. Дригинича, що вийшли у світ під псевдонімом Ярослав Ярий, розповідь про батька та маму Ярослава, його юнацькі захоплення – все це вперше почули присутні на конференції. Усіх схви - лював факт: ніхто й ніколи не знав не тільки про поета Ярослава Ярого, але й про вчителів Євгенію та Стефана Дригиничів, громадських діячів, які жили в Болехові та працювали у міській школі багато років. Перед кожним постало запитання: «Чому? Хто є причиною забуття?» Щоб з’ясувати точне місце й дату народження Я. Дригинича, м и звернулися із запитом до Івано - Франківського державного архіву та отримали довідку, що засвідчила: «Ярослав - Петро Дригинич народився у Болехові 7 - го жовтня 1912 - го р., хре - щений 10 - го жовтня 1912 - го р. в церкві м. Болехів, греко - католицького віроспо - віда ння» . Цей документ також підтвердив, що батьками були Стефан Дригинич, син Івана та Елеонори (уродж. Мигович) та Ло - динська Євгенія - Теодозія, донька Петра й Ка - роліни (уродж. Товарницька). Стефан Дри - гинич народився в Тейсарові (п овіт Жи дачів), закінчив С амбірську вчительську семінарію,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
