Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 201 7 WWW. UNWLA.ORG 15 пити срібну тацу (піднос) для нового станиславівського єпископа Юліяна Пелеша. Кобринська не могла з цим примиритись і виступила з Товариства, яке сама заснувала. Кобринська вирішила видати роз - початий альманах власним коштом, але потім до неї долучилася Олена Пчілка. До альманаху увійшли 50 найрізноманітніших творів 17 автор ів на 454 сторінках. Редактором жін очого альманаху був Іван Франко, який писав: « В 1877 - му р . під моєю редакцією вий - шов у Львові «Перший Вінок, жіночий альманах» , виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Альманах скла - дався з праць сам их жінок, придніпрянок і галичанок. З придніпрянок крім редакторки Олени Пчілки та Лесі Українки виступають Г анна Барвінок , Дніпрова Чайка і Людмила Старицька . З галичанок найвидатніше місце займає редакторка Наталія Кобринська . До галичанок зачислюю свою жінку, хоч при - дніпрянку родом, яка дала тут одиноку свою статтю « Карпатські бойки і їх родинне життя ... Для історика нашої культури і нашого національного відродження ця книжка завжди буде дорогоцінною пам'яткою. В ній голоси жінок галичанок і придніпрянок переплі - тають ся й зливаються в одну гармонію» . У 100 - ліття українського жіночого руху (1977 р.) «Перший вінок» було перевидано коштом Союзу Українок Америки під ре - дакцією д - р Лариси Онишкевич. Автор обкла - динки – мисткиня Ярослава Ґ еруляк, членка 64 - го Ві дділу СУА. Cвої погляди на український жіночий рух висловив Франко у доповідях, виго - лошених у березні 1901 - го р. у Перемишлі в останні десятиліття XIX століття . «...У 80 - х роках і в Східній Україні й в Галичині виступає цілий ряд жіно к, а серед них визнач аються від разу гарні, а то й дуже гарні таланти. Олена Пчілка, сестра Дра - гоманова, її дочка Лярисса Косачівна (Леся Українка), пані Василевська (Дні прова Чайка), Людмила Старицька — все те імена, що сьогодні мають у нашій літературі, так сказати б добру м арку. В Галичині на перший плян виступає Наталія Кобринська, що кладе собі метою розворушити наше жіноцтво, працює не тільки на полі белетристики, але робиться також публіцисткою й піонеркою жіночого руху в нас, організує жіноче товариство, агітує за подав анням петицій в цілі поширення жіночої освіти й жіночих прав, нав'язує зносини з жінками інших національностей, з німками та чешками, одним словом сил - кується втягти наше жіноцтво в сферу ідей і інтересів передового європейського жіноцтва... Виданий її зах одом у Львові жіночий альманах « Перший вінок » належить до найкращих і найбагатших змістом наших видань із того десятиліття. Поява цілого ряду молодих українок на літературній ниві, під стягом української мови і нових демократичних і народолюбних ідей, була першим доказом, що національне по - чуття будиться вже в самому ядрі україн ського народу ». А в погідний вечір, остан ній чудового місяця травня 1916 - го р . , українське жіноцтво і Наталія Кобринська устами молодої Орисі Величківської так прощали назавжди Іван а Франка: « І ми, жінки, клонимо голови перед Тобою, великий наш мученику, пророче, Мойсею, каменярю, поете української долі. І ми, жінки, прийшли у стіп Твоєї мо - гили зложити наші серця, нашу найглибшу пошану Тобі, що виступав в обороні всіх при - гнічених і зобиджених, що бажав рівних прав для поневоленої жінки. Гарячі Твої слова запалили в серцях новий вогонь, нову віру. Крилате слово обле - тіло всі закутки України, сміливі думки запа - лило в молодечих головах і змінило біль у боротьбу на життя і смерть. Спи спокійно, — ідея, за яку Т и бо - ровся, житиме в наших душах». Нам лише залишається приєднатися до цих прекрасних і таких крилатих слів, бо слова Великого Каменяра і сьогодні надихають сучасних борців на боротьбу «за поступ, щастя й волю», за вільну незалежн у Україну. Помер поет, але твори його живуть. Заснув співець, а твори житимуть віки! Лідія Слиж, Голова 64 - го відділу, Ню Йорк .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
