Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 7 громадської діячки, професорки Центру схід- ноевропейських досліджень Варшавського уні- верситету та НаУКМА. 15–16-го вересня в рамках Лекторію СУА говорили про неординарних мисткинь – Ярославу Музику, співзасновницю Асоціації незалежних українських митців, Маґріт Рейх- Сельську та Дебору Фоґель. Ще на одній лекції Оля Гнатюк, спираючись на трагічну постать письменниці Ольги Дучимінської та її по- воєнне оповідання «Еті», акцентувала увагу на проблемі пам’яті про війну та Голокост. Богословський і церковно-історичний аспект, пов’язаний з жіночими студіями, представила сестра Ігнатія Гаврилик ЧСВВ (Чин Святого Василія Великого). Під час відкритої лекції 25-го жовтня вона розповіла про маловідому тепер постать св. Макрини Молодшої – учительки та наставниці Великих Кападокійців. Як підсумувала доповідачка, не варто знецінювати ролю жінок в історії Церкви, оскільки «за трьома великими капа- докійськими єрархами, святителями IV ст. Василієм Великим, Григорієм Богословом та Григорієм Ниським – стояла жінка, яка своєю вірою, невтомною працею та тихою молитвою плекала цілу спільноту – Макрина Молодша, старша сестра Григорія Ниського, його друг, вчитель і наставник». Дуже актуальною виявилася про- блематика лекції «Жіночі назовники на перехресних стежках влади, ідеології та (мовної) політики», яку прочитала 7-го грудня кандидатка філологічних наук Олена Синчак. Адже останніми роками в україномовному просторі стрімко зросла вага фемінітивів – назв на означення жінок за професією, видом діяльності, соціяльним статусом та ін. Однак ми все ще вагаємося, як доцільніше назвати жінку: професор чи професорка, керівник чи керівниця, психолог чи психологиня? Лек- торка звернула увагу на соціокультурні аспекти суперечливих нормативних практик, коли фемінітиви активно вживають у ЗМІ та літературі, водночас витісняючи з літературної норми, і яким чином можна подолати тен- денцію уникати жіночих назв. Також в осінньому семестрі в рамках нашого Лекторію відбулася презентація пер- ших підсумків дослідницького проєкту з усної історії в пам’ять Лесі Кизик «Українські жінки у військовому конфлікті на Сході України 2014 – 2016 рр.». Зокрема, 14-го грудня 2016- го р. попередні результати дослідницького про- єкту представили кандидатка історичних наук, доцентка катедри історії та соціології ЛНУ ім. І. Франка Тетяна Лапан та кандидатка історичних наук, молодша наукова співро- бітниця Інституту українознавства ім. І. Кри- п’якевича НАН України Марта Гавришко. Вони здійснили анкетування 32 учас- ниць АТО, проте дослідження не стосувалося жінок із окупованих територій. Хоча проєкт ще триває, уже можна зробити певні висновки. Зокрема, початком війни для більшості респонденток є час від початку Майдану. Адже саме звідти багато з них поїхали в АТО. До- слідниці також висвітлили основні виклики, з якими стикається жінка на війні, серед яких і нерозумінням з боку близьких, чому вона йде на війну. Часто війна стає викликом для єдності сімей. Болісними є проблеми полону, ґендерної дискримінації, сексуального насильства, по- воєнної реабілітації. Однак найважчим мо- ментом завжди стає втрата побратимів і по- сестер, а ще болючіше сприймається каліцтво. З іншого боку, війна змушує жінок переглянути ціннісні орієнтири і для багатьох з них створює нові можливості й сенси. Галина Теслюк Координаторка Лекторію СУА У РІДНОМУ КРАЇ Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов’ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди! М. Бакая, з щомісячника «Бористен».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
