Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 7 громадської діячки, професорки Центру схід- ноевропейських досліджень Варшавського уні- верситету та НаУКМА. 15–16-го вересня в рамках Лекторію СУА говорили про неординарних мисткинь – Ярославу Музику, співзасновницю Асоціації незалежних українських митців, Маґріт Рейх- Сельську та Дебору Фоґель. Ще на одній лекції Оля Гнатюк, спираючись на трагічну постать письменниці Ольги Дучимінської та її по- воєнне оповідання «Еті», акцентувала увагу на проблемі пам’яті про війну та Голокост. Богословський і церковно-історичний аспект, пов’язаний з жіночими студіями, представила сестра Ігнатія Гаврилик ЧСВВ (Чин Святого Василія Великого). Під час відкритої лекції 25-го жовтня вона розповіла про маловідому тепер постать св. Макрини Молодшої – учительки та наставниці Великих Кападокійців. Як підсумувала доповідачка, не варто знецінювати ролю жінок в історії Церкви, оскільки «за трьома великими капа- докійськими єрархами, святителями IV ст. Василієм Великим, Григорієм Богословом та Григорієм Ниським – стояла жінка, яка своєю вірою, невтомною працею та тихою молитвою плекала цілу спільноту – Макрина Молодша, старша сестра Григорія Ниського, його друг, вчитель і наставник». Дуже актуальною виявилася про- блематика лекції «Жіночі назовники на перехресних стежках влади, ідеології та (мовної) політики», яку прочитала 7-го грудня кандидатка філологічних наук Олена Синчак. Адже останніми роками в україномовному просторі стрімко зросла вага фемінітивів – назв на означення жінок за професією, видом діяльності, соціяльним статусом та ін. Однак ми все ще вагаємося, як доцільніше назвати жінку: професор чи професорка, керівник чи керівниця, психолог чи психологиня? Лек- торка звернула увагу на соціокультурні аспекти суперечливих нормативних практик, коли фемінітиви активно вживають у ЗМІ та літературі, водночас витісняючи з літературної норми, і яким чином можна подолати тен- денцію уникати жіночих назв. Також в осінньому семестрі в рамках нашого Лекторію відбулася презентація пер- ших підсумків дослідницького проєкту з усної історії в пам’ять Лесі Кизик «Українські жінки у військовому конфлікті на Сході України 2014 – 2016 рр.». Зокрема, 14-го грудня 2016- го р. попередні результати дослідницького про- єкту представили кандидатка історичних наук, доцентка катедри історії та соціології ЛНУ ім. І. Франка Тетяна Лапан та кандидатка історичних наук, молодша наукова співро- бітниця Інституту українознавства ім. І. Кри- п’якевича НАН України Марта Гавришко. Вони здійснили анкетування 32 учас- ниць АТО, проте дослідження не стосувалося жінок із окупованих територій. Хоча проєкт ще триває, уже можна зробити певні висновки. Зокрема, початком війни для більшості респонденток є час від початку Майдану. Адже саме звідти багато з них поїхали в АТО. До- слідниці також висвітлили основні виклики, з якими стикається жінка на війні, серед яких і нерозумінням з боку близьких, чому вона йде на війну. Часто війна стає викликом для єдності сімей. Болісними є проблеми полону, ґендерної дискримінації, сексуального насильства, по- воєнної реабілітації. Однак найважчим мо- ментом завжди стає втрата побратимів і по- сестер, а ще болючіше сприймається каліцтво. З іншого боку, війна змушує жінок переглянути ціннісні орієнтири і для багатьох з них створює нові можливості й сенси. Галина Теслюк Координаторка Лекторію СУА У РІДНОМУ КРАЇ Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов’ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди! М. Бакая, з щомісячника «Бористен».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
