Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 35 У Шевченків була дружна сім’я, вони любили одне одного та жаліли. Як мали час, то ввечері після роботи сідали коло хати, вечеряли та співали. Потім про цей час Шевченко написав вірш: Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Садок вишневий . Тарас був цікавий до всього, про все йому хотілося дізнатись: чи є де залізні стовпи, що небо підпирають, чому шлях, що мимо села йде, Чорним зветься, хто такі гайдамаки та чого вони проти панів повставали? Хлопець рано до школи пішов і швидше за всіх вивчився читати й писати. А ще дуже любив малювати. ІІІ. ⎈⎈⎈ Коли від непосильної праці та нужди померла мати, дітям стало ще важче. І стільки було радості, коли одним літом батько пішов з чумаками і взяв Тараса з собою! А чумаками звалися люди, які ходили з України аж у Крим по сіль та рибу. Не було тоді поїздів, їхали чумаки возами, в які запрягали дужих волів. Воли йшли повільно, і шлях був довгим. Ішли степами, полями, понад ріками, озерами аж до Чорного моря. Побачив Тарас у тій подорожі багато цікавого. Особливо запам’ятався сліпий кобзар, що грав на кобзі, і рекрути-хлопці, яких забрали в солдати. Бачив Тарас, що скрізь тяжко працюють прості люди, а пани живуть в розкоші. Тоді вперше замислювався малий: чому одні працюють, поневіряються, а інші гуляють, панують та розкошують? Вслід за матір’ю швидко пішов і батько Тараса: ...Батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята... Після смерті батька Тарас попросився до учителя-дяка в учні. А щоб заробити на навчання та житло, воду носив, дрова колов, в школі прибирав. Наука ця була важкою, бо дяк тримав Тараса голодним і без одягу, перевантажував роботою і бив березовими різками. Тому втік від нього Тарас у сусіднє село до дяка-маляра. Та новий вчитель мало відрізнявся від старого – наказав Тарасові щоденно з річки під гору воду носити, фарбу примусив розтирати, а вчити і не збирався. Пішов від нього Тарас до третього дяка, теж маляра. Але і той тільки похизував з Тараса. Тож повернувся Тарас у своє село та й знову пішов у найми. Далі буде... Кобзар .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
