Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 17 Наша обкладинка Алла Олександрівна Горська (1929 – 1970) – художник, громадсько-політичний діяч, живописець, графік, художник-монументаліст. Творчість митця ґрунтувалася на традиціях київської академічної школи, народного мистецтва, українського авангарду 20-х рр. минулого століття. Народилася в Ялті, навчалася у Республіканській художній школі у В. Бондаренка. Є автором полотен «Прип’ять. Паром», «Абетка», «Хліб», а також ескізів до вистав «Ніж у сонці» за поемою І. Драча, «Отак загинув Гуска» М. Куліша, «Правда і кривда» М. Стельмаха, які були підготовлені до постановки, але заборонені. У 1964-му р. Горська разом із О. Заливахою, О. Зубченко, Л. Семикіною та Г. Севрук виконали вітраж «Шевченко. Мати» у Червоному корпусі Київського університету імені Тараса Шевченка. Але вітраж було знищено за вказівкою партійного керівництва. У 1960-х рр. у техніці лінориту та малюнкy створила галерею портретів — Б. Антоненка- Давидовича, В. Симоненка, В. Світличного, Є. Сверстюка а також графічними засобами дала нове трактування образів Т. Шевченка і О. Довженка. Як одна з чільних діячів руху опору, Горська разом з В. Симоненком та Л. Танюком виявила місця поховань людей, замордованих НКВС, та надавала допомогу політв’язням і членам їхніх родин. Після підписання «Листа-протесту 139» у 1968-му р. її було вдруге виключено зі Спілки художників. У листопаді 1970-го р. Алла Горська загинула від руки вбивці у Василькові на Київщині. Її мистецький доробок представлений десятками монументальних і живописних творів, великою кількістю графічних робіт, ескізів. ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР... 19-го березня 1930 р. народилася Ліна Василівна Костенко — українська письменниця-шістдесятниця. Батька Ліни переслідували та перед війною кинули в табір. У радянські часи Л. Костенко брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного про- цесу. Її збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою. Однак пись- менницю не арештували. Лавреат Шевченківської премії, премії фундації Антоновичів, премії Франчески Петрарки. Лавреат Міжнародної лі- тературно-мистецької премії ім. Теліги, професор Києво-Могилянської академії. Ліна Костенко. Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Page load link
Go to Top