Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2017 Прийняття оновленого Статуту СУА 2017. Закон для громади, що віжки для коня. (Українське прислів’я) Почесна голова СУА, голова Статутної комісії Ірина Куровицька коротко повідомила про склад Статутної комісії, про етапи роботи над статутом та передала слово члену комісії д-ру Андрію Гарасим’яку. Юрист, адвокат за фахом і великий симпатик СУА п. Гарасим’як від імені Статутного комітету привітав учасників Конвенції, презентував оновлений Статут СУА, над яким комітет працював близько двох років, та розповів про значення Статуту для СУА, про детальну перевірку кожного параграфа статуту заради того, щоб забезпечити його відповідність законам США та штату Ню Йорк. До оновленого Статуту додано роз’яснення щодо конвенційного кворуму — участь бодай третини максимальної теоретичної кількості делеґатів. Також п. Гарасим’як повідомив, що статут позбавився певної частини положень, що стосуються деталей функціонування та діяльності окремих структур організації — їх передано безпосередньо округам і відділам. Крім того, Статут збагатився сучасними термінами та виразами. Д-р Гарасим’як подякував за корисні зауваження й пропозиції (багато з них включено до прикінцевої версії Статуту), висловив надію, що запропонований Статут стане підставою для подальшої цінної роботи у збереженні та плеканні членства СУА і відповів на запитання присутніх. 1:00. Полуденок. Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне. Де праця, там і пісня. (Українські прислів’я) Ведучою програми на полуденку була Катя Стецюк (56-й Відділ). І кожного учасника Конвенції суботній полуденок переніс на рідну Україну. Бо царювала на ньому українська пісня — промовистий і душевний свідок і творець історії. А вона для українців була і залишається необхідним атрибутом життя, через неї ми пізнаємо та глибше відчуваємо велич України, зачаровуємося красою її природи та пізнаємо історію свого народу. А все тому, що під час обіду виступило тріо сестер Максимович з Маямі у складі: Ганя Максимович Лотоцька, Дана Максимович Івашкевич, Карина Максимович Вилк. У їх виконанні звучали українські народні пісні «Жито», «Сидить дівча», «Два кольори», «Де ти тепер», «На городі калинонька», «Тече річка невеличка» та інші милозвучні пісні, які знає і якими пишається український народ, які є джерелом радості, смутку, тепла та любові. Дівчата співали так щиро й натхненно, що примусили нас замислитися і над проблемами духовними, і над питаннями буденного життя. А ще — долучитися до співу і душевно вторити: «Червоний — то любов, а чорний — то журба...» За своїм краєм серце болить. Де не жити — Батьківщині служити. (Українські прислів’я) Відразу після полуденку учасники конвенції мали змогу переглянути два фільми (з семи) з проєкту «Де живе українське», що був представлений авторкою Наталією Ґоджик, союзянкою 111-го Відділу з Лос-Анджелеса. Перед переглядом п. Наталя розповіла і про роботу над фільмом, і про ті мотиви, що були стимулом його знімати. «Ми не живемо в Україні. Але щось нас заставляє допомагати їй, думати про неї, перейматися її проблемами, українською мовою розмовляти та виховувати в такому дусі наших дітей», — сказала на початку п. Наталя, і продовжила: «Українці діаспори роблять дуже багато для України. Але їм також потрібна надія і впевненість, що їх зусилля не марні та що вони дають результат для України. Тому виникло бажання показати те неймовірно велике та позитивне, що робиться в Україні і що допомагає рухатися далі, а також розказати про людей, які віддають свій час, свої таланти на реалізацію безкорисних проектів, що крок за кроком роблять Україну кращою». Автори фільму бачилися з дітьми різного віку, з людьми, що мають обмежені фізичні можливості та неймовірні розумові здібності, з хворими, з волонтерами, з людьми творчих професій. Автори побували в різних куточках України: в Одесі, Закарпатті, Чернігівщині, Полтавщині. Одне із завдань проекту — викликати в глядачів бажання допомагати Україні: фінансово, порадою, позитивною енергією, житлом, одягом, медичними засобами. І якщо кожен дасть свою «десятину» в українську скарбничку, якщо кожен визначить
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
