Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2017 WWW.UNWLA.ORG 5 Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською; 1862 р. – закриття безплатних неділь- них українських шкіл для дорослих в підро- сійській Україні; 1864 р. – прийняття Статуту про почат- кову школу, за яким навчання повинно про- водитися лише російською мовою; 1869 р. – запровадження польської мо- ви в якості офіційної мови освіти і адміністрації Східної Галичини; 1876 р. – Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами на- родних пісень; 1881 р. – заборона викладання у народ- них школах і виголошення церковних про- повідей українською мовою; 1898 р. – заборона Олександром ІІІ вживання української мови в усіх офіційних установах і заборона хрещення українськими іменами; 1914 р. – заборона відзначати 100-літній ювілей Т. Шевченка; указ Миколи ІІ про за- борону української преси; 1914 –1916 рр. – кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви; 1924 р. – закон Польської республіки про обмеження вживання української мови; 1925 р. – остаточне закриття Україн- ського «таємного» університету у Львові; 1926 р. – лист Сталіна з дозволом вести боротьбу проти національного українського «ухилу»; початок переслідування діячів «укра- їнізації»; 1934 р. – розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення всіх україн- ських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови; 1947 р. – операція «Вісла»: примусова депортація українців з їх етнічних територій (Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщи- на) та їх розселення «урозсип» між поляками у Західній Польщі; 1960 – 1980 рр. – масове закриття укра- їнських шкіл на територіїї СРСР, Польщі та Румунії; арешти, винищення української інте- лігенції; 1970 р. – наказ про захист наукових дисертацій тільки російською мовою; 1984 р. – початок в УРСР виплат під- вищеної на 15 % заробітної плати вчителям ро сійської мови порівняно з учителями україн- ської; 1989 р. – постанова про законодавче закріплення російської мови як загально- державної; 2012 р. – указом президента В. Януко- вича ліквідовано престижний Міжнародний конкурс, започаткований відомим меценатом і українським патріотом Петром Яциком. Цей конкурс із звичайної культурної акції пере- творився на справді народний рух, що утвер- джував безсмертя рідної мови, творчості, до- бра. Це був конкурс, який мав на меті утвер- дження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, вихо- вання поваги до культури й традицій україн- ського народу. Загалом, українська мова зазнала бли- зько півтори сотні утисків. Її зживали з світу, її плюндрували, принижували, витісняли. Але народ її зберіг, бо мова – то його душа, її по- вітря і етнічний код. Мова – то наші морально- національні чесноти, наш хребет і надійний рубіж. Український народ тривалий час не мав офіційного права на власну мову. Але він не дав мові розчинитися серед інших. Українці, серед яких і ті, які емігрували, зберігли свій етнос, свої звичаї, свій національний характер. То ж будьмо гідними мови Шевченка, Франка, Лесі Українки. Не забуваймо, чиї ми нащадки, і робімо все, аби українська мова не зникла, а залишалася престижною і «живою». Лариса Тополя, редактор РІДНА МОВА Мова кожного народу Неповторна і — своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші — трелі солов’я. На своїй природній мові І потоки гомонять; Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, Колосисту — на віки — Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,— Бо ж єдина — так, як мати,— Мова в кожного із нас! Любов Забашта.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
