Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2017 WWW.UNWLA.ORG 5 Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською; 1862 р. – закриття безплатних неділь- них українських шкіл для дорослих в підро- сійській Україні; 1864 р. – прийняття Статуту про почат- кову школу, за яким навчання повинно про- водитися лише російською мовою; 1869 р. – запровадження польської мо- ви в якості офіційної мови освіти і адміністрації Східної Галичини; 1876 р. – Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами на- родних пісень; 1881 р. – заборона викладання у народ- них школах і виголошення церковних про- повідей українською мовою; 1898 р. – заборона Олександром ІІІ вживання української мови в усіх офіційних установах і заборона хрещення українськими іменами; 1914 р. – заборона відзначати 100-літній ювілей Т. Шевченка; указ Миколи ІІ про за- борону української преси; 1914 –1916 рр. – кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви; 1924 р. – закон Польської республіки про обмеження вживання української мови; 1925 р. – остаточне закриття Україн- ського «таємного» університету у Львові; 1926 р. – лист Сталіна з дозволом вести боротьбу проти національного українського «ухилу»; початок переслідування діячів «укра- їнізації»; 1934 р. – розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення всіх україн- ських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови; 1947 р. – операція «Вісла»: примусова депортація українців з їх етнічних територій (Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщи- на) та їх розселення «урозсип» між поляками у Західній Польщі; 1960 – 1980 рр. – масове закриття укра- їнських шкіл на територіїї СРСР, Польщі та Румунії; арешти, винищення української інте- лігенції; 1970 р. – наказ про захист наукових дисертацій тільки російською мовою; 1984 р. – початок в УРСР виплат під- вищеної на 15 % заробітної плати вчителям ро сійської мови порівняно з учителями україн- ської; 1989 р. – постанова про законодавче закріплення російської мови як загально- державної; 2012 р. – указом президента В. Януко- вича ліквідовано престижний Міжнародний конкурс, започаткований відомим меценатом і українським патріотом Петром Яциком. Цей конкурс із звичайної культурної акції пере- творився на справді народний рух, що утвер- джував безсмертя рідної мови, творчості, до- бра. Це був конкурс, який мав на меті утвер- дження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, вихо- вання поваги до культури й традицій україн- ського народу. Загалом, українська мова зазнала бли- зько півтори сотні утисків. Її зживали з світу, її плюндрували, принижували, витісняли. Але народ її зберіг, бо мова – то його душа, її по- вітря і етнічний код. Мова – то наші морально- національні чесноти, наш хребет і надійний рубіж. Український народ тривалий час не мав офіційного права на власну мову. Але він не дав мові розчинитися серед інших. Українці, серед яких і ті, які емігрували, зберігли свій етнос, свої звичаї, свій національний характер. То ж будьмо гідними мови Шевченка, Франка, Лесі Українки. Не забуваймо, чиї ми нащадки, і робімо все, аби українська мова не зникла, а залишалася престижною і «живою». Лариса Тополя, редактор РІДНА МОВА Мова кожного народу Неповторна і — своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші — трелі солов’я. На своїй природній мові І потоки гомонять; Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, Колосисту — на віки — Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,— Бо ж єдина — так, як мати,— Мова в кожного із нас! Любов Забашта.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
