Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 35 Пам’ятник Шевченку в Каневі. VІІІ. ⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈ Одне заслання змінилося іншим. Бо одна підла людина, заздрісний і нікчемний офіцер, написав царю про те, що всупереч забороні, Тарас малює і пише вірші. Після цього Шевченка заслали ще далі у відлюдний форт на березі Каспійського моря. У дорозі Тарас підібрав вербову гілочку та заховав її за пазуху. А коли приїхав до форту, встромив гілочку в землю. Навесні вона несподівано пустила паростки і з неї виросла гарна верба. А згодом на тому місці посадили цілий сад. Він і нині є, і звуть його садом Тараса Шевченка. Місцеві діти часто приходили до «дяді Горича» (вони так називали Тараса Григоровича, бо не могли вимовити «Григорович»). У затінку гіллястої верби старші діти сідали навколо поета, а меншенькі вмощувались йому на колінах. Тарас співав їм, розповідав казки і оповідки про свою далеку Батьківщину — про рідну Україну. ІХ. ⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈ Повернувся Тарас Шевченко з заслання через десять років. Забрали його молодим, дужим, а вертався назад хворим і сивим. Та не скорився він цареві, не кинув боротися за правду, за краще, вільне життя. І після заслання знову писав такі вірші, що їх у всьому світі знають і на всі мови дотепер перекладають. Тарас Григорович завжди багато думав про дітей. Він часто згадував своє нещасливе дитинство і мріяв про час, коли всі діти ростимуть на волі та вчитимуться: Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь! Учітеся. Вже незадовго до своєї смерті він склав для дітей буквар українською мовою, щоб був він зрозумілий українським дітям. І починався той буквар словами: Чи є лучче, краще в світі, Як укупі жити? Він мріяв про той час, коли на світі не буде неправди, лиха, воєн: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. Тривалий час забороняли читати Шевченка, співати його пісні, влаштовувати свята на честь Кобзаря, навіть арештовували за це. ...Я слухала уважно діда, і для мене Тарас Шевченко ставав ближчим і ріднішим. А незабаром я пішла вчитися до школи. І на святі Кобзаря сама дикламувала «Садок вишневий», і прийшла на свято з дідом. — Дочекався, — сказав він, — свято Кобзаря вільно справляють... Наприкінці свята всі-всі — і молодші, і старші, і мій дідусь, — встали та заспівали «Заповіт»: І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. А посередині сцени стояв у квітах великий портрет Тараса Григоровича Шевченка. Тарас дивився на всіх тепло-тепло, наче був з нами насправді і радів, що тепер усім дітям добре, і ми справді були як одна сім’я. Пам’ятник Шевченку в Вашинґтоні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
