Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2017 WWW.UNWLA.ORG 35 Пам’ятник Шевченку в Каневі. VІІІ. ⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈ Одне заслання змінилося іншим. Бо одна підла людина, заздрісний і нікчемний офіцер, написав царю про те, що всупереч забороні, Тарас малює і пише вірші. Після цього Шевченка заслали ще далі у відлюдний форт на березі Каспійського моря. У дорозі Тарас підібрав вербову гілочку та заховав її за пазуху. А коли приїхав до форту, встромив гілочку в землю. Навесні вона несподівано пустила паростки і з неї виросла гарна верба. А згодом на тому місці посадили цілий сад. Він і нині є, і звуть його садом Тараса Шевченка. Місцеві діти часто приходили до «дяді Горича» (вони так називали Тараса Григоровича, бо не могли вимовити «Григорович»). У затінку гіллястої верби старші діти сідали навколо поета, а меншенькі вмощувались йому на колінах. Тарас співав їм, розповідав казки і оповідки про свою далеку Батьківщину — про рідну Україну. ІХ. ⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈⎈ Повернувся Тарас Шевченко з заслання через десять років. Забрали його молодим, дужим, а вертався назад хворим і сивим. Та не скорився він цареві, не кинув боротися за правду, за краще, вільне життя. І після заслання знову писав такі вірші, що їх у всьому світі знають і на всі мови дотепер перекладають. Тарас Григорович завжди багато думав про дітей. Він часто згадував своє нещасливе дитинство і мріяв про час, коли всі діти ростимуть на волі та вчитимуться: Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь! Учітеся. Вже незадовго до своєї смерті він склав для дітей буквар українською мовою, щоб був він зрозумілий українським дітям. І починався той буквар словами: Чи є лучче, краще в світі, Як укупі жити? Він мріяв про той час, коли на світі не буде неправди, лиха, воєн: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. Тривалий час забороняли читати Шевченка, співати його пісні, влаштовувати свята на честь Кобзаря, навіть арештовували за це. ...Я слухала уважно діда, і для мене Тарас Шевченко ставав ближчим і ріднішим. А незабаром я пішла вчитися до школи. І на святі Кобзаря сама дикламувала «Садок вишневий», і прийшла на свято з дідом. — Дочекався, — сказав він, — свято Кобзаря вільно справляють... Наприкінці свята всі-всі — і молодші, і старші, і мій дідусь, — встали та заспівали «Заповіт»: І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. А посередині сцени стояв у квітах великий портрет Тараса Григоровича Шевченка. Тарас дивився на всіх тепло-тепло, наче був з нами насправді і радів, що тепер усім дітям добре, і ми справді були як одна сім’я. Пам’ятник Шевченку в Вашинґтоні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
