Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2017 СТИПЕНДІЙНА АКЦІЯ СУА (1967 — 2017) З вдячністю вітаємо всіх членів СУА, спонсорів поодиноких стипендіятів і добродіїв за Вашу благодійність та фінансову підтримку, без якої ми не могли б безперервно діяти впродовж 50 років. Завдяки Вам Стипендійна акція СУА мала можливість надати допомогу українській молоді спочатку у Південній Америці, а відтак українській діяспорі в інших країнах світу. З радістю ми прийняли вістку про розпад Радянського Союзу та незалежність України в 1991-му р., що відкрило нам можливість започаткувати та розгорнути діяльність в Україні. Коротка історія Стипендійної акції СУА 1967 – 1971 рр. У 1967 — 1971-х рр. референткою Суспільної опіки при Головній Управі Союзу Українок Америки (СО СУА) була Марія Химинець. До складу комісії СО СУА входила Софія Андрушків для справ стипендійної допомоги до Европи (Польщі). У 1967-му р. під час зустрічі з Надією Шульган, катехиткою Серця Ісусового та директоркою Інституту св. Ольги, що діяв у Прудентополісі, Парана, Бразилія, ми ознайомилися з їх виховною працею та гуртожитком Колегії св. Ольги для дівчат (від 5-ї кляси) з незаможніх родин українських колоній, де оселилися їхні предки в кінці 1890-х рр. Метою катехиток було (і далі є) дати можливість дівчатам українського походження здобути освіту у країні, де обов’язкове навчання в тому часі було до 4-ї кляси. Вони звернули особливу увагу на українську культурну спадщину та включили до програм навчання в Колеґії основи релігії, мови, обрядовості, включно з народним мистецтвом. В Колеґії кожна дівчина мусіла вишити собі сорочку! Серед їхніх вихованок є не тільки матері, які виховували своїх дітей в українському дусі, передаючи українські традиції своїм нащадкам, але й багато професіоналок на державних посадах, переважно педагогів та учительок. Ми вдячні директоркам Інституту за співпрацю, серед них колишнім стипендіяткам СУА Ользі Корчаґін та Філомені Процик. Марія-Магдалина Лозова у 1991-му р., перебуваючи на державній посаді, ввела методологію обов’язкового навчання української мови як другої мови усім студентам у державних школах (кляси 5 — 12) у штатах Парана та Санта Катерина, де переважають жителі українського походження. Завдяки їхній вихованці та тодішньому депутатові штату Парана Вірі Виксимишин-Алберт її пропозиція стала законом. Це тільки у Бразилії! Д-р Теодозія Савицька ( 1971 – 1981 рр.): « Українці – українському студентові ». У 1973-му р. після поїздки до Бразилії з дочкою Гандзею тодішня референтка Суспільної опіки при Головній управі СУА д-р Теодозія Савицька під гаслом «Українці – українському студентові» започаткувала Стипендійну акцію СУА для Бразилії. Дирекція Інституту погодилася координувати, рекомендувати та відповідати за своїх стипендіяток. 33-й Відділ СУА став першим спонсором для призначеної їм стипендіятки. За час каденції д-р Т. Савицької стипендійна допомога поширилася та включала хлопців і юнаків, які навчалися в семінаріях отців Василіян у Куритибі та Прудентополісі. Завдяки тодішньому ректору Великої семінарії о. Василіян, а тепер владиці Діонісієві Ляховичу, багато семінаристів стали священиками та обслуговують парафії не лише в Бразилії, але також в iнших країнах, де є укра- їнська діяспора. Нав’язавши контакт із Євгенією Мазепою та Жіночою організацією при Хліборобському союзі в Куритибі, д-р Т. Савицька прийняла рішення з ними співпрацювати. Згодом наша акція поширилася в Арґентину та до Параґваю.
Page load link
Go to Top