Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 5 лила українське друкування, з 1906 видав- ництво львівського «Літературно-наукового візника» було продовжено в Києві. Грушев- ський стає одним з засновників газети «Рада», редаґує журнал «Україна», активно друкується в «Українському віснику», який видавався в Петербурзі українською фракцією державної думи. В ті роки М. Грушевський ще поділяв думки М. Драгоманова про автономію України в складі Російської федерації. На початку Першої світової війни М. Грушевського заарештовує московська охран- ка за його зв’язки з Галичиною та як небез- печного суспільно-політичного діяча з незапе- речним високим авторитетом серед україн- ського народу. Після двохмісячного ув’язнен- ня в Лук’янівській тюрмі відбуває заслання в Симбірську, Казані, Москві. В середині березня 1917 року після так званої лютневої революції в Росії повертається до Києва, де очолює новостворену Центральну Раду. Під його керівництвом у Києві 19 берез- ня відбувається масова національна маніфес- тація. Але М. Грушевський не залишає і публі- цистичної праці – вчений роз’яснює націо- нально-демократичні ідеали українських рево- люціонерів, їх позицію і наміри. Активну участь М. Грушевський бере у написанні та прийнятті чотирьох універсалів Центральної Ради, які стали основними віхами в новій історії України. В них документально відобра- жався еволюційний перехід вищого уряду в Україні від первісних федерально-автономних орієнтацій до орієнтації на проголошення не- залежности Української Народної Республіки. 19 квітня на Українському національ- ному конґресі, на який з’їхалось 900 делеґатів з усієї України, М. Грушевського було затвер- джено Президентом УНР. Вже з перших днів свого заснування УНР та її перший Президент зустрілись з ворожим супротивом не тільки російської влади, що знаходилась тоді в Петербурзі, але й серед російського населення в Україні, що було розселене в містах та на Донбасі. Вороже ставились до проголошення української неза- лежності і єврейські організації, що асоцію- вали себе з російською культурою. А так же і в самій Центральній Раді через відсутність згоди у керівництві почались безглузді суперечки, що переростали у ворожнечу. Виявилась і ідейна обмеженість молодих політиків та шкідлива політика «старих», очолюваних головою українського уряду В. Винниченком, які запевняли, що революція усуває необхід- ність у реґулярній армії, чиновниках. Коли в цій неоднозначній ситуації генерал Павло Скоропадський запропонував надати Цент- ральній Раді сорокатисячне добре озброєне і вишколене військо, йому було відмовлено. Після захоплення влади в Росії більшо- виками стало очевидним, що над Україною нависла загроза нового поневолення. Коли на Всеукраїнському з’їзді рад малочисленній більшовицькій фракції рад не дозволили вер- ховодити, зрадники українського народу пере- їхали до Харкова, де проголосили Українську радянську республіку. Крім того, більшови- ками було організовано майже у всіх містах диверсійні повстання проти Центральної Ради. Найнебезпечніше з них вибухло в Києві, що розпочалось на заводі «Арсенал», яке скувало на декілька днів українські війська. Одночасно на Україну ввірвалась добре озброєна московсько-більшовицька орда. Біля містечка Крути спроба малочисленних україн- ських військ закінчилася розстрілом полоне- них українських студентів та гімназистів, що встали до нерівного бою проти ворожої нава- ли. В час розгулу більшовицького терору в короткочасно окупованому Києві, коли моска- лі вбивали за вишивану сорочку та українську мову, М. Грушевський був на Волині. Повер- нувся до визволеного при допомозі німецьких військ Києва на початку березня 1918 р. Святкування 22 січня 1919 року Злуки УНР та ЗУНР стало втіленням споконвічного прагнення українців до утворення єдиної Української держави. Після другого вторгнення московсько- більшовицьких банд М. Грушевський еміґрує з України. Але, повіривши більшовицькій про- паґанді та запевненням совіцької влади, в 1922 році повертається до Києва. Енергійно працює в науковій сфері. В березні 1931 р. Грушевського викли- кають в Москву і тут заарештовують. У травні випускають з катівні. А вже 25 листопада 1934 р. в результаті «невдалої» хірургічної операції М. Грушевський помер. Світла пам’ять україн- ського народу про вірного сина України Ми- хайла Грушевського залишиться назавжди. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
