Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2016 Історія однієї фотографії Впорядковуючи родинний архів, я натрапила на фотографію, зроблену у 1934 році. Це родина мого чоловіка: отець Григорій Музичка, його дру- жина Марія Музичка (з Михайловичів) і їхні три сини – найстарший Роман (посередині, майбутній священик), середущий (зліва, майбутній лікар) і наймолодший Евген (загинув в УПА у 1944 році). Мимоволі полинула в спогади... пригадався похорон нашої мами – Марії Музички і прощальне “Слово” Ірини Кашубинської від імени союзянок Клівленда, Огайо. Тоді пані Ірина сказала, що не треба шукати героїв в чужих історіях, адже вони живуть поруч. Щойно смерть заставляє призадума- тись над життям тих, хто відходить. І перед очима з маленької, непомітної фізично особи, постає велич духа – сильна індивідуальність героя. Такою була наша Мама – Марія Музичка. Марія народилася в родині учителів Романа і Христини Михайловичів 5 вересня 1901 р. в Буянові, біля Журавна, Дрогобицького повіту. Плянувала йти слідами батьків, бути учителькою. Судилося інакше. Молоденькою 16-літньою у 1917 році вінчається з о. Григорієм Музичкою і стає його вірною подругою, і, як говорив о. Григорій, Ангелом Хоронителем. А було перед чим хоронити свідомого українського священика – патріота і таких же синів за польської займанщини. Ще не натішилося молоде подружжя першим синочком, як за участь у проголошенні і розбудові Української Держави арештують поляки у 1919 році отця катехита Григорія. Журба, пошуки можливости допомогти чоловікові по тюрмах в Стрию, Бригідках і Домбю попри опіку синочком для 18-літньої цього досить. Отець Григорій повертається у 1920 р. і молода їмость допомагає у праці парафій у селах Горешів, Чертіж; веде просвітницьку працю у зросійщеному селі; створює кружок Союзу українок; цікавиться мистецтвом і народною обрядовістю. З весільною групою бере участь у Жіночому Конґресі в Станиславові у 1934 р. і в Дні Селянки в Стрию. І знову удар. На донос кацапів за патріотичні проповіді поляки арештують отця в липні 1939 р. Вибух Другої світової війни розділяє родину. Чоловіка з тюрми в Стрию німці вивозять з полоненими на Захід, а їмость зі синами попала під окупацію більшовиків. У 1940 р., коли сини були в Стрию, несподівано вивозять паню Марію до Казахстану. Півроку тяжкої праці на залізній дорозі, а відтак в колгоспі з кілька разовими атаками малярії не заломлюють її. Молитва «Нехай буде воля Твоя» дає силу пережити пекло українського голокосту. У 1946 році повертається до мами, яка не поїхала на Захід, а чекала доньку в Буянові. Через три дні, через страх і постійні облави, Марія переїжджає до Львова. Працює в училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша, опікується старенькою мамою, яка померла у 90- літньому віці. ___________________________ + Зу стріч подру жжя в 1967 році після 28 років розлуки.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
