Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2016 Історія однієї фотографії Впорядковуючи родинний архів, я натрапила на фотографію, зроблену у 1934 році. Це родина мого чоловіка: отець Григорій Музичка, його дру- жина Марія Музичка (з Михайловичів) і їхні три сини – найстарший Роман (посередині, майбутній священик), середущий (зліва, майбутній лікар) і наймолодший Евген (загинув в УПА у 1944 році). Мимоволі полинула в спогади... пригадався похорон нашої мами – Марії Музички і прощальне “Слово” Ірини Кашубинської від імени союзянок Клівленда, Огайо. Тоді пані Ірина сказала, що не треба шукати героїв в чужих історіях, адже вони живуть поруч. Щойно смерть заставляє призадума- тись над життям тих, хто відходить. І перед очима з маленької, непомітної фізично особи, постає велич духа – сильна індивідуальність героя. Такою була наша Мама – Марія Музичка. Марія народилася в родині учителів Романа і Христини Михайловичів 5 вересня 1901 р. в Буянові, біля Журавна, Дрогобицького повіту. Плянувала йти слідами батьків, бути учителькою. Судилося інакше. Молоденькою 16-літньою у 1917 році вінчається з о. Григорієм Музичкою і стає його вірною подругою, і, як говорив о. Григорій, Ангелом Хоронителем. А було перед чим хоронити свідомого українського священика – патріота і таких же синів за польської займанщини. Ще не натішилося молоде подружжя першим синочком, як за участь у проголошенні і розбудові Української Держави арештують поляки у 1919 році отця катехита Григорія. Журба, пошуки можливости допомогти чоловікові по тюрмах в Стрию, Бригідках і Домбю попри опіку синочком для 18-літньої цього досить. Отець Григорій повертається у 1920 р. і молода їмость допомагає у праці парафій у селах Горешів, Чертіж; веде просвітницьку працю у зросійщеному селі; створює кружок Союзу українок; цікавиться мистецтвом і народною обрядовістю. З весільною групою бере участь у Жіночому Конґресі в Станиславові у 1934 р. і в Дні Селянки в Стрию. І знову удар. На донос кацапів за патріотичні проповіді поляки арештують отця в липні 1939 р. Вибух Другої світової війни розділяє родину. Чоловіка з тюрми в Стрию німці вивозять з полоненими на Захід, а їмость зі синами попала під окупацію більшовиків. У 1940 р., коли сини були в Стрию, несподівано вивозять паню Марію до Казахстану. Півроку тяжкої праці на залізній дорозі, а відтак в колгоспі з кілька разовими атаками малярії не заломлюють її. Молитва «Нехай буде воля Твоя» дає силу пережити пекло українського голокосту. У 1946 році повертається до мами, яка не поїхала на Захід, а чекала доньку в Буянові. Через три дні, через страх і постійні облави, Марія переїжджає до Львова. Працює в училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша, опікується старенькою мамою, яка померла у 90- літньому віці. ___________________________ + Зу стріч подру жжя в 1967 році після 28 років розлуки.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
