Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 15 Портрет М. Мороза – Марія Лабу нька – “Ірина“. УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ - ОУН І УПА “КОЛИ ЛІС БУВ НАШ БАТЬКО” СПОГАДИ УПІСТКИ “ІРИНИ” – МАРІЇ ЛАБУНЬКИ (Закінчення із числа 7-8/2016) Поруч багатьох епізодів, які вона пережила, варто згадати, як ішла з Виром на відправу з Стягом (це був провідник на ціле Закерзоння. Стяг – Ярослав Старух з Бережан- щини, старої кляси оунівець.) У дорозі до Стяга пробували заночувати у країній хаті села і там припадково застукали їх червоноармійці. Червоноармієць запитав Вира – “А ти что делаєшь? – Я пришел резать – відповів Вир. – Кого резать? – Кабанчика – закінчив Вир. Діялог щасливо закінчився, але Вир й Ірина не залиши- лись спати, а помандрували, щоб оминути несподіванки. Після з’ясування Сталя Іри- ні про Стяга, що є якісь не- ув’язки зі Стягом і дора- джував Ірині не брати участі у відправі. Ірина погодилась з пропозицією Сталя. Згодом при зустрічі з Сталем, він сказав Ірині, що настав час застанови- тись над існуванням жіно- чої мережі. Додавши – “Bи не зможете порухуватись, як дотепер. Дівчат треба якнайбільше легалізувати, а зустрічі обмежити. Це не наказ! Не бажаю ліквідації вашого війська, але подаю для вашого розгляду.” Ірина прийняла поради, як само- зрозумілі. На жаль, час не працював для підпільників і дії УПА. Безперебійно мінявся триб життя. Перехід жити у лісі, під землею, у криївці. Варити не було що, хіба воду гріли на примусі, який і так часто псувався. Раз на тиждень приходили зв’язкові і приносили харчі і воду, але це не завжди так укладалось і не раз приходилось голодувати. Часом трапляються несподіванки, які не забу- ваються. «Це було на св. Миколая, чи на Різдво, ми обидві, себто я і Тетяна (вони разом сиділи у криївці) одержали пакуночки. Ми ще навіть не розпакували їх, а очі нам світились, як малим дітям». Було пахуче мило пляшечка туалетної води, пудра, пачечка халви і кілька ілюстрованих польских журналів. «Чи можна собі уявити нашу безмежну радість, а водночас це було доказом, що про нас пам’ятають», – пише Ірина. Як стопився сніг, то Ірину і Тетяну відвідали Сталь, Вир, Лаврів і Мак, чи Чайка, які перебували у Синявському лісі. У половині 1946р. Iрина несподівано пережила смерть провідника Сталя. Його пост окружного перейняв Крим (Микола Радейко), який не подобався Ірині. Після цього наступили змі- ни. Проходила підготовка до зими. Рішено, що Ірина і Тетяна не можуть жити у тій самій криївці. Ірина вирішила, що залишається на старій, розконспірованій криївці, а Тетяна пішла на нову. Зима 1946-47 була дуже холодна і снігова. Хоч Ірині було відомо, що зв’язкові повинні бути не щотижня, а що два і більше. Так сталося. Ірина залиши- лася без харчів, а головне, без води. На моркву, яку їла безперестанку, бо це давало трохи вологости, вже не могла дивитись. Пробувала скористатись снігом, але віко отвору криївки замер- зло. Лизала вологі стіни. Ірина пише: “Без краплі води я пробула 14 днів, а без їдження десять. “Вкінці, мов крізь сон, почула голос: – «Ірино, Ірино, чи ви є?»... На жаль, ситуація у терені безперебій- но погіршувалась. Побожні бажання – “якщо завтра війна...”, не мали найменших перспек- тив. Від початку aкції “Вісла” докорінно усклад- нило діяльність повстанців. Настала ізоляція з народом і світом. Примусові вивози населення на схід і переселення на т.зв. “одзискане землі“ повністю ускладнили ситуацію, у цілому, українського визвольного руху. Стояло питання вижити, щоб не загинути з голоду. Ірина у тій ситуації зустріла провідника
Page load link
Go to Top