Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 15 Портрет М. Мороза – Марія Лабу нька – “Ірина“. УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ - ОУН І УПА “КОЛИ ЛІС БУВ НАШ БАТЬКО” СПОГАДИ УПІСТКИ “ІРИНИ” – МАРІЇ ЛАБУНЬКИ (Закінчення із числа 7-8/2016) Поруч багатьох епізодів, які вона пережила, варто згадати, як ішла з Виром на відправу з Стягом (це був провідник на ціле Закерзоння. Стяг – Ярослав Старух з Бережан- щини, старої кляси оунівець.) У дорозі до Стяга пробували заночувати у країній хаті села і там припадково застукали їх червоноармійці. Червоноармієць запитав Вира – “А ти что делаєшь? – Я пришел резать – відповів Вир. – Кого резать? – Кабанчика – закінчив Вир. Діялог щасливо закінчився, але Вир й Ірина не залиши- лись спати, а помандрували, щоб оминути несподіванки. Після з’ясування Сталя Іри- ні про Стяга, що є якісь не- ув’язки зі Стягом і дора- джував Ірині не брати участі у відправі. Ірина погодилась з пропозицією Сталя. Згодом при зустрічі з Сталем, він сказав Ірині, що настав час застанови- тись над існуванням жіно- чої мережі. Додавши – “Bи не зможете порухуватись, як дотепер. Дівчат треба якнайбільше легалізувати, а зустрічі обмежити. Це не наказ! Не бажаю ліквідації вашого війська, але подаю для вашого розгляду.” Ірина прийняла поради, як само- зрозумілі. На жаль, час не працював для підпільників і дії УПА. Безперебійно мінявся триб життя. Перехід жити у лісі, під землею, у криївці. Варити не було що, хіба воду гріли на примусі, який і так часто псувався. Раз на тиждень приходили зв’язкові і приносили харчі і воду, але це не завжди так укладалось і не раз приходилось голодувати. Часом трапляються несподіванки, які не забу- ваються. «Це було на св. Миколая, чи на Різдво, ми обидві, себто я і Тетяна (вони разом сиділи у криївці) одержали пакуночки. Ми ще навіть не розпакували їх, а очі нам світились, як малим дітям». Було пахуче мило пляшечка туалетної води, пудра, пачечка халви і кілька ілюстрованих польских журналів. «Чи можна собі уявити нашу безмежну радість, а водночас це було доказом, що про нас пам’ятають», – пише Ірина. Як стопився сніг, то Ірину і Тетяну відвідали Сталь, Вир, Лаврів і Мак, чи Чайка, які перебували у Синявському лісі. У половині 1946р. Iрина несподівано пережила смерть провідника Сталя. Його пост окружного перейняв Крим (Микола Радейко), який не подобався Ірині. Після цього наступили змі- ни. Проходила підготовка до зими. Рішено, що Ірина і Тетяна не можуть жити у тій самій криївці. Ірина вирішила, що залишається на старій, розконспірованій криївці, а Тетяна пішла на нову. Зима 1946-47 була дуже холодна і снігова. Хоч Ірині було відомо, що зв’язкові повинні бути не щотижня, а що два і більше. Так сталося. Ірина залиши- лася без харчів, а головне, без води. На моркву, яку їла безперестанку, бо це давало трохи вологости, вже не могла дивитись. Пробувала скористатись снігом, але віко отвору криївки замер- зло. Лизала вологі стіни. Ірина пише: “Без краплі води я пробула 14 днів, а без їдження десять. “Вкінці, мов крізь сон, почула голос: – «Ірино, Ірино, чи ви є?»... На жаль, ситуація у терені безперебій- но погіршувалась. Побожні бажання – “якщо завтра війна...”, не мали найменших перспек- тив. Від початку aкції “Вісла” докорінно усклад- нило діяльність повстанців. Настала ізоляція з народом і світом. Примусові вивози населення на схід і переселення на т.зв. “одзискане землі“ повністю ускладнили ситуацію, у цілому, українського визвольного руху. Стояло питання вижити, щоб не загинути з голоду. Ірина у тій ситуації зустріла провідника
Page load link
Go to Top