Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 7 Закін. зі стор. 5: УКРАЇНСЬКА ЖІНКА... і зробили значний внесок у добробут нашої держави.» В часі Першої світової війни не один з цих піонеров боровся в канадійському війську, залишаючи саму дружину з дітъми, чи старших батьків на гоумстеді на цілу господарку. А багато з тих чесних, тяжко працюючих людей в той же час опинилися з родинами в інтернмент таборах зі стратою своїх мозольно запрацьованих маєтків. Жінки і чоловіки тяжкою працею покутували за те, що виїхали з Австро-Угорщини... Багато і не вийшло з таборів. А цвинтарі цих нещасних людей час руйнує і вони зникаютъ. Саме тепер наша комісія під проводом д-ра Луцюка звертається до уряду рятувати цвинтар в Ла Ферм коло Монтреалю, як історичну пам'ятку. На завершення нашого знайомства з життям жінки-піонерки хочу ще дати кілька прикладів нащадків наших піонерів як доказ, що родинне виховання на гоумстедах дало позитивні наслідки. Фредерік і Анна Косташ приїхали до Канади р. 1900. В 1936 році «Едмонтон Джур- нал» писав: “Alberta family sets record with 6 uni- versity degrees.” (“Альбертська родина вста- новила рекорд: 6 університетських дипломів.”) В 1968 році та сама гезета писала: «пані Косташ приносить 24-ий універcитетський диплом у родину еміґрантів, які приїхали до Канади в 1900 році...» (Письменниця Мирна Косташ не є споріднена. Прізвище її діда-піонера було Костащук. Чубока: «Ukrainian Canadia, eh”?) Петро Гаврисишин приїхав до Канади 1900 р. І в 1904 році оженився, у віці 26 років, його дружина 15 років. Їхня донька – авторка великої праці The Ukrainians in Canada («Українці в Канаді») – громадська діячка. Її слова і тоді, і нині актуальні: «Народне ми- стецтво мало дуже великий вплив на наступні покоління. Та, на жаль, незнання історичної культури в ширшому розумінні створило вра- жіння, що то є все, що ми маємо...» – Донька Гаврисишинів Ольга Войценко. Федір і Теодозія Стратійчуки приїхали до Канади 1900 року. В 1902 році їм народився син, доня якого, а їхня внучка, викладала українську мову і літературу в Саскачеван- ському Університеті, де була головою славі- стичого відділу. Побачивши, що багато її сту- дентів неукраїнців хотіли познайомитися з українською літературою, а її в перекладі не було, стала сама перекладати. В її перекладі на англійську мову маємо понад двадцять укра- їнських авторів. Робила це добровільно, як і друкування книжок та їх розповсюдження по університетах та бібліотеках оплачувала сама. Це наша торонтонка, проф. Рома Франко. Трофим і Ева Вавринюки приїхали з родиною до Канади 1912 року. Діти вже ходили до шкіл, життя вже почало унормовуватися. Одна з донь вже вчилася в українській школі, «Новій канадійській школі». Учениці називалися могилянки. Школа мала 7 кляс, які містилися в двох кімнатах. По закінченні доня далі вчилася в Саскатуні, одружилася і далі студіювала та стала першою жінкою-укра- їнкою, яка ґрадуювала в Університеті Саска- чеван. За їі ініціятивою створилася перша українська жіноча організація в 1923 р., вона довгі роки була її головою, головою Союзу Українок Канади. І хоч Союз Українок довгі роки на був членом СФУЖО, вона була велика прихильниця СФУЖО і її особиста членка. За її ініціятивою почав існувати музей в Саскатуні. Вона в університеті вчила домашню економію і подорожувала провінцією з курсами, навчаючи в найдальших закутинах. Авторка «Мистецькі скарби українських вишивок» та славної куховарської книги TRADITIONAL UKRAINIAN COOKERY , яка вже перейшла 20 видань! Це Савеля Стечишин. Це лише кілька прикладів мікрокозму родинного виховання на гоумстедах, що дало позитивні наслідки. А як їх усіх з’єднати, то перед нами стане образ великого числа церков, шкіл, просвіт, читалень, організацій... Почуття націоналізму, яке зродилося в поневоленій Батъківщині, бажання триматися свого рідного та затримати і передати етно-культурні вартості нащадкам, спричинили творення організованого суспільства, засновування товариств, організацій. І тут не обійшлося без праці жінок. Хто ж були наші жінки – піонерки? Забуті нами наші попередниці? Вони не йшли назустріч смерті за ідеали, вони не працювали громадськи чи харитативно в нашому розу- мінні. Це були жінки, які понад силу фізично працювали, які в найбільш несприятливих об- ставинах виховували здорове морально і тра- диційно нове покоління. Традиційне, а не «сві- доме патріотичне українське» я кажу тому, що слово «українці» з'явилося в Канаді дещо піз- ніше. Піонери були русини, австріяки, ґалі- шієнс, буковинці... але наші прадідівські зви- чаї, традиції, нашу релігію, глибоку віру, куль- туру передали своїм нащадкам. Вони їх вихо- вали на гідних послідовників тих скарбів, які вивезли з Батьківщини. Вони, в багатьох ви- падках неграмотні, сьогодні нам незнані, з
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
