Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 7 Закін. зі стор. 5: УКРАЇНСЬКА ЖІНКА... і зробили значний внесок у добробут нашої держави.» В часі Першої світової війни не один з цих піонеров боровся в канадійському війську, залишаючи саму дружину з дітъми, чи старших батьків на гоумстеді на цілу господарку. А багато з тих чесних, тяжко працюючих людей в той же час опинилися з родинами в інтернмент таборах зі стратою своїх мозольно запрацьованих маєтків. Жінки і чоловіки тяжкою працею покутували за те, що виїхали з Австро-Угорщини... Багато і не вийшло з таборів. А цвинтарі цих нещасних людей час руйнує і вони зникаютъ. Саме тепер наша комісія під проводом д-ра Луцюка звертається до уряду рятувати цвинтар в Ла Ферм коло Монтреалю, як історичну пам'ятку. На завершення нашого знайомства з життям жінки-піонерки хочу ще дати кілька прикладів нащадків наших піонерів як доказ, що родинне виховання на гоумстедах дало позитивні наслідки. Фредерік і Анна Косташ приїхали до Канади р. 1900. В 1936 році «Едмонтон Джур- нал» писав: “Alberta family sets record with 6 uni- versity degrees.” (“Альбертська родина вста- новила рекорд: 6 університетських дипломів.”) В 1968 році та сама гезета писала: «пані Косташ приносить 24-ий універcитетський диплом у родину еміґрантів, які приїхали до Канади в 1900 році...» (Письменниця Мирна Косташ не є споріднена. Прізвище її діда-піонера було Костащук. Чубока: «Ukrainian Canadia, eh”?) Петро Гаврисишин приїхав до Канади 1900 р. І в 1904 році оженився, у віці 26 років, його дружина 15 років. Їхня донька – авторка великої праці The Ukrainians in Canada («Українці в Канаді») – громадська діячка. Її слова і тоді, і нині актуальні: «Народне ми- стецтво мало дуже великий вплив на наступні покоління. Та, на жаль, незнання історичної культури в ширшому розумінні створило вра- жіння, що то є все, що ми маємо...» – Донька Гаврисишинів Ольга Войценко. Федір і Теодозія Стратійчуки приїхали до Канади 1900 року. В 1902 році їм народився син, доня якого, а їхня внучка, викладала українську мову і літературу в Саскачеван- ському Університеті, де була головою славі- стичого відділу. Побачивши, що багато її сту- дентів неукраїнців хотіли познайомитися з українською літературою, а її в перекладі не було, стала сама перекладати. В її перекладі на англійську мову маємо понад двадцять укра- їнських авторів. Робила це добровільно, як і друкування книжок та їх розповсюдження по університетах та бібліотеках оплачувала сама. Це наша торонтонка, проф. Рома Франко. Трофим і Ева Вавринюки приїхали з родиною до Канади 1912 року. Діти вже ходили до шкіл, життя вже почало унормовуватися. Одна з донь вже вчилася в українській школі, «Новій канадійській школі». Учениці називалися могилянки. Школа мала 7 кляс, які містилися в двох кімнатах. По закінченні доня далі вчилася в Саскатуні, одружилася і далі студіювала та стала першою жінкою-укра- їнкою, яка ґрадуювала в Університеті Саска- чеван. За їі ініціятивою створилася перша українська жіноча організація в 1923 р., вона довгі роки була її головою, головою Союзу Українок Канади. І хоч Союз Українок довгі роки на був членом СФУЖО, вона була велика прихильниця СФУЖО і її особиста членка. За її ініціятивою почав існувати музей в Саскатуні. Вона в університеті вчила домашню економію і подорожувала провінцією з курсами, навчаючи в найдальших закутинах. Авторка «Мистецькі скарби українських вишивок» та славної куховарської книги TRADITIONAL UKRAINIAN COOKERY , яка вже перейшла 20 видань! Це Савеля Стечишин. Це лише кілька прикладів мікрокозму родинного виховання на гоумстедах, що дало позитивні наслідки. А як їх усіх з’єднати, то перед нами стане образ великого числа церков, шкіл, просвіт, читалень, організацій... Почуття націоналізму, яке зродилося в поневоленій Батъківщині, бажання триматися свого рідного та затримати і передати етно-культурні вартості нащадкам, спричинили творення організованого суспільства, засновування товариств, організацій. І тут не обійшлося без праці жінок. Хто ж були наші жінки – піонерки? Забуті нами наші попередниці? Вони не йшли назустріч смерті за ідеали, вони не працювали громадськи чи харитативно в нашому розу- мінні. Це були жінки, які понад силу фізично працювали, які в найбільш несприятливих об- ставинах виховували здорове морально і тра- диційно нове покоління. Традиційне, а не «сві- доме патріотичне українське» я кажу тому, що слово «українці» з'явилося в Канаді дещо піз- ніше. Піонери були русини, австріяки, ґалі- шієнс, буковинці... але наші прадідівські зви- чаї, традиції, нашу релігію, глибоку віру, куль- туру передали своїм нащадкам. Вони їх вихо- вали на гідних послідовників тих скарбів, які вивезли з Батьківщини. Вони, в багатьох ви- падках неграмотні, сьогодні нам незнані, з
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
