Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 5 І тут мені пригадалися слова д-ра Все- волода Стебляка, лікаря АТО, які ми недавно чули від нього на телевізійній програмі: «Майбутність України – це жінка і дитина». Але повернімося до наших піонерів. Довкілля їх зустріло в загальному неприхильно і з надією на скору асиміляцію. Хоч були також і позитивні голоси. Ось декілька прикладів обох сторін. В лютому 1898 року кореспондент га- зети «Дейлі Нор-Вестерн» відвідав поселенців в околиці Бівер Гіл коло Йорктону. Свій ре- портаж назвав «Галицький скандал». Написав, що піонери живуть в жалюгідних умовах. Наприклад, в землянці 9 × 11 футів живе Степан Панчук в аґонії з жінкою і дітъми. Йдучи на роботу до Йорктону 25 миль, заблукав у лісі, де пробув два дні і одну ніч. Обморозив руки і ноги, які почали гнити. Як ішов на працю, залишив жінку і дітей в землянці без меблів, зі сіном і там тепер лежав... В іншій землянці 10 × 15 футів висотою 3½ фута жили 4 родини також без меблів... Отець Морін в Alberta Tribune 4 лютого 1899 р. писав: “...As for Galicians I have not met a single person in the whole of the Northwest, who is sympathetic to- wards them. They are from the point of view of civilazation ten times lower then indians...” (“А щодо галичан, то я не зустрічав ні одної людини на цілому північному заході Канади, яка б ставилася до них приязно. З точки зору цивілізації вони стоять у десять разів нижче за індіанців...”). Учителька в школах поселенців М. С. Елстон характеризує: «У них глибока релігій- ність, недовіра до нових людей і інституцій та підозрівання всього.» У своїй другій праці вже з 1919 року пише, що українські канадці не винні за свої прикмети. Вони є наслідком по- неволення, в якому вони жили в Старому Краю. Майкл Чубока в книзі “Ukrainian Cana- dian, eh?” пише, що піонери терпіли не тільки дискримінацію, але часом і зневагу та насиль- ство, часто від політиків, демаґоґів та преси. Наслідок був такий, що злісні маси людей зму- сіли українців виселитися зі своїх гоумстедів далеко на північ, на незаселені землі, без всякої помочі чи охорони урядом. Це була пізна осінь, і знова нові землянки, нова біда. Поки прийшла весна, 42 дітей та двох дорослих по- мерли від морозів та хворіб. Це Сапскачеван. Багато молодих дівчат працювали як домашні помічниці. Звіт поліції: “The girls who have gone out to service have improved rapidly and are said tо be very clean and careful of their employer's property...» («Дівчата, які почали працювати служницями, швидко стали добрими робітницями. Кажуть, що вони дуже дбають за чистоту і обережно обходяться із власністю своїх працедавців...») Про шкільництво. «Report of Inspector at Vegreville»: “Іn majority of the cases the parent desires the best for his children because he realizes the magnitude of his own shortcomings and hand- icaps.. They wanted to have schools for their chil- dren. Education, education, education...” («Рапорт інспектора з Вегре- вілля»: «У більшості випадків батьки прагнуть найкращого для своїх дітей, бо добре усві- домлюють серйозність власних недоліків та браку освіти. Вони прагнуть шкіл для своїх дітей. Освіта, освіта, освіта...») Прем’єр Манітоби Doug- las Campbell у своїй промові 1951 року, з нагоди 60-ліття по- селення, сказав: “Sons and daugh- ters of Ukrainian immigrants, who a short time ago could not speak English language, are now graduat- ing from our universities. Many of them are found in responsible posi- tions in business, industry and agri- culture. Six members of Ukrainian descent sit in the Manitoba Legislature. One of these Hon. N.V. Bachynsky holds the highest honour the Legisla- ture can bestow – that of Speaker of the House. People of Manitoba are honoring the Ukrainian pi- oneers who helped to build this prairie province... and contributed to welfare of our country.” («Сини та дочки українських іміґрантів, які зовсім нещодавно не вміли розмовляти англійською, тепер закінчують наші університети. Багато з них обіймають поважні посади в бізнесі, промисловості та у сільському господарстві. Шестеро осіб українського походження є чле- нами місцевого законодавчого органу Мані- тоби. Один з них – Н.В. Бачинський – удо- стоївся найбільшої честі, що тільки можлива у цьому органі – він є його спікером. Мешканці Манітоби вшановують українських піонерів, які допомогли розбудувати цю провінцію на прерії... (Зак. на ст. 7) Це були жінки, які понад силу фізично працювали, які в найбільш несприя тливих обставинах виховували здорове морально і традиційно нове покоління .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
