Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 19 Володимира Мацюрак З волі Божої 27 березня 2016 року, на самий Великдень, Гос- подь покликав Володи- миру (Міру) Мацюрак до вічного життя, там, де нема ні болю, ні печалі, а життя безконечне. Ми, українці, маємо гарну прикмету: вважаємо, що у воскресний час двері відкриті до неба і душа потряпляє просто до Царства Небесного. Та особа є щасливою. Я впевнена,що душа бл. п. Міри потрапила до неба без перешкод. Відійшла з ласки Божої у своїй хаті, так, як бажала. В домі, який дуже любила. Володимира Катерина Мацюрак (з дому Павлюк) народилася в Поморянах 21 квітня 1921 року. Сьогодні Поморяни відносяться до Львівської області. Батьки Анна і Василь Пав- люки відійшли у вічність також у Великодний час. ”Мама лежала вже на катафалку, тато при- йшов з церкви, заспівав мамі «Христос Вос- крес» та й приліг відпочити. Пізніше підійшли до нього, а він вже неживий”, – постійно пригадувала пані Міра. Майже такого не буває, щоб дві труни виносили з хати, в той же час хоронили чоловіка і жінку. Тяжко пережила втрату батьків, але не змогла в ті часи поїхати додому. Підтримувала постійно контакт з Україною, а найбільше з двоюрідною сестрою Наталкою. Школу бл. п. Володимира закінчила в Поморянах. Перейшла до гімназії в Бережанах, маючи тільки 13 років. Опісля переїхала до Львова, до природничого ліцею СС Василіянок. Так змогла податися до університету. Вибрала фармацію. Перед студіями повинна була відбути практику в аптеці. Після того могла навчатися в університеті. Коли настали непевні часи, змушена була покинути студії. У 1941-му році Львів був збомбардований німцями, не вистачало про- дуктів. Настала голодівка. Це був тяжкий час для студентів та всіх українців. В цей час Міра почала хворіти. Після приходу більшовиків у 1944 р. родина розділилася. Міра з братом вирішили втікати з України і опинились в Німеччині. Закінчила фармацію в Майнц– Кастелю, Німеччина. Там і почала працювати фaрмацевткою. Познайомилася з Андрієм Мацюраком. Одружилися. На прохання тітки молода родина пе- реїхала до Америки в 1950-х роках. Андрій про- довжує студії, а пані Міра працює, щоб утри- мати сім’ю. Пізніше д-р Андрій працює ліка- рем-наркологом в шпиталі Oak Park, а пані Мі- ра є його ‘’правою рукою’’. Прожили разом 47 років. Мріяли про 50-ліття спільного життя. Не сталося. Втрачає найдорожчу люд У 1963 році заснувався 74-й Відділ СУА ім. Олени Теліги в Чікаґо. Володимира стає членкою цього відділу. Працювала у суспільній опіці, стипендійній референтурі. Один рік була се- кретарем в Окружній Управі. Пані Міра була дуже жертовною на різні українські цілі. Вона підтримувала ЗУАДК, працю Іллінойського відділу УККА, Україн- ський Національний Музей, парафію Йосифа Обручника, де була парафіянкою від початків створення парафії, стипендійну акцію, тощо. Прожила гарний вік та мала забезпечену старість. Знаю особисто паню Міру майже 20 літ. Любила вона мою родину, дітей, внуків. Завжди чекала, щоб її відвідати, прийти до неї. Була інтеліґентною, шляхетною особою. Багато читала, цікавилася подіями дня. Запам’ята- ються мені її останні слова, два дні перед смер- тю. Притулила мене своїми руками, обняла і прошептала: “Моя киця”. Відвідуючи її майже кожного дня, одного дня ми вже від неї нічого не почули. Заснула спокійно вічним сном. Спіть, дорога пані Мірцю, спокійно. Нехай американська земля буде для Вас пухом. Все, що ви мене попросили, я напишу, виконаю. Вічная Їй пам’ять! Марія Щерб’юк, пресова референтка
Page load link
Go to Top