Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 experiences, thus the memoirs remained unfin- ished. As it was with many of her generation, her silence was a symptom of the Soviet terror, even though she lived in the United States of America. She wrote more about her family and their life story than about her life underground. She wrote about the people with whom she shared the form- ative period of her life but not about the UPA ide- ology, because that ideology was sketchy to begin with. She wrote of her limitations and difficulties, of the colleagues who perished one way or another. She realized that her division of the world into the good “We” and the bad “They” was inadequate, but she could not put on paper where those thoughts led her. In her mind, Labunka relived the ghastly deaths of so many of her friends who died not for the ideological trappings but for a Ukraine that was the ideal in their hearts. But she could not, like some other writers, gild her underground activity, nor give it much political meaning. How could she question youthful total dedication to a cause that seemed to many no better than a dream? Now the dream is a reality. We have an in- dependent Ukraine, and we—the descendants of once-scorned immigrants—are proud of our herit- age, proud to be Americans with Ukrainian roots. We are faced with continued challenges. Ukraine has again been attacked; the United States faces a critical presidential election. In the midst of this, Labunka’s memoirs make one think; her words stimulate both thought and action and the need to synchronize the two. The quiet fighter’s memoirs are introduced by a slightly younger grammar school pupil who at- tended the same school Labunka attended. He, as young boys do, remembered the attractive serious older girl that everyone admired. The “he” in this case is Dmytro Pavlychko, who grew up to be a pro- lific poet and an extremely visible public figure throughout the tumultuous years that constitute Ukraine’s contemporary history. Knowing history is not enough; you need to understand it to understand its actors. And, in the end, perhaps understanding the actors clarifies the history. ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ Марія Комановська- Захарясевич 13-го листопада, 2015 р. після тяжкої недуги відійшла у вічність Ма- рія Комановська-Заха- рiясевич, членка 67-го Відділу Союзу Українок ім. Мілени Рудницької у Філядельфії. Марійка, так як ми її називали, опини- лася з родиною на еміґрації спочатку в Мітен- вальді-Німеччина, де разом з братом Михайлом ходила до таборової гімназії. Переїхавши до Америки, жили рік в Честервіл-Меріленд, звід- ки в 1950-му р. переїхали на постійне про- живання до Філядельфії. Спочатку кілька років працювала для приватних лікарів, де вона робила різні аналізи і обстеження пацієнтів. Закінчила вищу освіту в Teachers College-Temple University , де отримала ступінь бакалявра і Teaching Certificate . Згодом продовжувала свої студії в Middlebury College , де отримала ступінь маґістра. Учителювала 38 років в Riddley High School, де викладала німецьку і еспанську мови. В 1993-му році, два роки до емеритури, була відзначена за льояльну та повної посвяти праці з учнями нагородою Ridley High School Board “For Loyal and Dedi- cated Service to Children”. Ще в таборі Мітенвальді належала до Пласту. Переїхавши до Філяделфії, належала до 24-го Куреня Чортополохів i була юнацькою впорядницею в 4-му Курені О. Басараб. У свій час багато допомагала бібліотеці при Освітньо- Культурнім Центрі в Філядельфії, заснованим Куренем Чортополохів. Марійка пережила не одну тяжку втрату в своєму житті і як сину Адріяну було 12 років, втратила свого мужа і зразково виховувала свою дитину. Марійка була членкою 67-го Відділу СУА в Філядельфії, так званого “музейного”, бо від початку заснування його метою було і є збирати кошти на Український Музей в Ню Йорку, щорічно влаштовуючи мистецькі виставки. В нашому 67-му Відділі в 2002 р. була вибрана головою і провадила його дуже старано і енергійно до 2005 р., щоб Відділ міг процвітати. Згадуємо Її завжди позитивно наставленою, усміхненою, товариською, зичливою і з надзви- чайним сенсом гумору. Наша Марійка залишила в смутку сина Адріяна, чисельних племінників і приятелів. Нехай вічною буде Їй наша пам’ять! )
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
