Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 9 «Я думаю, що мрії повинні бути ре- алістичними, а точніше, співпадати з моїми можливостями». (Мисарович Орися, Варяж). «Людина, яка любить свою професію, хоче стати професіоналом, асом у своїй справі, тому так важливо вибрати професію до душі... ...Але ким би я не стала і де б не працювала, я хочу, щоб настав кінець війнам та хворобам, а також не загубити віру в людей, віру в те, що країна, в якій я живу, вирішить свої най- складніші проблеми.» (Яцишин Галина, ЗШ No4). «Вступ України в європейську сім’ю вимагає від нас аргументованих знань, рішучих дій і високої моральності. Отже, як говорив знаменитий співак та музикант Андрій Кузьменко, «Ти сам собі країна», тому кожна людина має починати з самого себе!» (Шелест Софія, ЗШ No2). «Дивлячись на нашу владу, яка кожного року обіцяє, але майже нічого не виконує, завжди маєш надію, що одного разу все поміняється на краще. І настане час, коли будуть покращені умови праці, заробітну плату буде піднято, наші українці-заробітчани вернуться і ніколи не будуть покидати свою люблячу сім’ю, свою Батьківщину – Україну, бо як казав Т.Шевченко «Свою Україну любіть... Любіть її во врем’я люте. В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть». (Сидорович Юрій, ЗШ No4). «...я хочу захищати свою Батьківщину, сім’ю, друзів. Але для цього потрібні риси сильної мужньої людини-патріота, яка здатна померти за свій народ, Батьківщину». (Рудий Володимир, Великі Мости). «Зневіра та чвари полонили серця українців. Зникла віра у хороше майбуття. Гинуть люди на Сході...не оминуло і мою сім’ю це горе... Я зрозуміла, наскільки людина є маленькою та беззахисною, вона прагне, проте, не може усе це змінити... Я гадаю, мені вийде зробити нашу Україну зразковою, спра- ведливою, гідною нащадків. Правда не загине, Україна стане цілісною та справедливою дер- жавою, над цим я готова працювати усе своє життя!» (Даньо Василина, Угнів). «... доносити людям правду і самому жити по правді – хіба це не є найважливішим у житті? Тільки так ми зможемо змінити світ на краще. Упевнена, якщо сильно захотіти – мрія здійсниться!» (Ворона Олена, Волиця). «Я захоплююсь життям великих вчених і хоча вони багато з’ясували, я впевнена, що у всесвіті знайдеться місце для нових від- криттів». (Смаль Анна, Ільковичі). «Оскільки ця професія вже давно ви- мріяна мною, я зроблю все, щоб здобути від- повідну освіту та займатися улюбленою справою, щоб вона була бажана і приносила мені радість». (Федащук Анастасія, ЗШ No5). «У майбутньому шукатиму роботу в сво- їй країні, бо хочу жити і працювати для неї». (Рубаха Микола, Княже). «Для того, щоб велика країна про- цвітала, кожна людина, навіть у найменшому селищі, повинна робити свою маленьку справу добре... Вірю, що зможу реалізувати власний потенціал у рідній країні, Європейській державі. У роботі і у житті буду поєднувати українську ментальність і доброзичливість із європейською відповідальністю і вимогли- вістю». (Кнейчук Олена, гімназія). «Та найголовніше для мене – зали- шатися людиною, патріотом своєї держави і бути вірною Богові і народові. Краса і доброта врятують світ! Слава Україні! Миру нам всім!» (Муж Любов, Лучиці). « П ошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш — тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, — щоб народ мій усміхнувся! Щоб хоч не на повні груди, а щоб хоч одна зморшка ота розгладилася! Щоб очі мого народу, коли вони часом печальні та сумом оповиті, — щоб вони отакуньким шматочком радості засвітилися! І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що пережив я, мені пощастило хоч разочок, хоч на хвильку, хоч на мить розгладити зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі, — ніякого більше "гонорару" мені не треба. Я — слуга народний! І я з того гордий, я з того щасливий!». Остап Вишня, письменник-гуморист.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
